Лука 19
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И кад уђе у Јерихон и пролажаше кроза њ,
1І вийшовши проходив через Єрихон.
2и гле, човек по имену Закхеј, који беше старешина царинички, и беше богат,
2І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
3и искаше да види Исуса да Га позна; и не могаше од народа, јер беше малог раста;
3І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
4и потрчавши напред, попе се на дуд да Га види; јер Му је онуда требало проћи.
4І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
5И кад дође Исус на оно место, погледавши горе виде га, и рече му: Закхеју! Сиђи брзо; јер ми данас ваља бити у твојој кући.
5І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
6И сиђе брзо; и прими Га радујући се.
6І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.
7И сви, кад видеше, викаху на Њега говорећи да грешном човеку дође у кућу.
7І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
8А Закхеј стаде и рече Господу: Господе! Ево пола имања свог даћу сиромасима, и ако сам кога занео вратићу онолико четворо.
8Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
9А Исус му рече: Данас дође спасење кући овој; јер је и ово син Авраамов.
9Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
10Јер је Син човечији дошао да нађе и спасе шта је изгубљено.
10прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
11А кад они то слушаху настави казивати причу; јер беше близу Јерусалима, и мишљаху да ће се одмах јавити царство Божије.
11Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
12Рече дакле: Један човек од доброг рода отиде у далеку земљу да прими себи царство, и да се врати.
12Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
13Дозвавши пак десет својих слуга даде им десет кеса, и рече им: Тргујте док се ја вратим.
13Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
14И грађани његови мржаху на њега, и послаше за њим посланике говорећи: Нећемо да он царује над нама.
14Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
15И кад се он врати, пошто прими царство, рече да дозову оне слуге којима даде сребро, да види шта је који добио.
15І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що зʼорудував.
16Тада дође први говорећи: Господару! Кеса твоја донесе десет кеса.
16Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
17И рече му: Добро, добри слуго; кад си ми у малом био веран ево ти власт над десет градова.
17І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
18И дође други говорећи: Господару! Кеса твоја донесе пет кеса.
18І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
19А он рече и ономе: и ти буди над пет градова.
19Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
20И трећи дође говорећи: Господару! Ево твоја кеса коју сам завезао у убрус и чувао.
20Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
21Јер сам се бојао тебе: јер си човек тврд: узимаш шта ниси оставио, и жњеш шта ниси сејао.
21боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
22А господар му рече: По твојим ћу ти речима судити, зли слуго! Знао си да сам ја тврд човек, узимам шта нисам сејао:
22Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
23Па зашто ниси дао моје сребро трговцима, и ја дошавши примио бих га с добитком?
23а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
24И рече онима што стајаху пред њим: Узмите од њега кесу и подајте ономе што има десет кеса.
24І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
25И рекоше му: Господару! Он има десет кеса.
25(І казали йому: Пане, має десять мин.)
26А он им одговори: Јер вам кажем да ће се свакоме који има дати: а од оног који нема узеће се од њега и оно што има.
26Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
27А оне моје непријатеље који нису хтели да ја будем цар над њима, доведите амо, и исеците преда мном.
27А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
28И казавши ово пође напред, и иђаше горе у Јерусалим.
28І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
29И кад се приближи Витфази и Витанији код горе која се зваше Маслинска, посла двојицу од ученика својих.
29І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
30Говорећи: Идите у то село према вама, и кад уђете у њега наћи ћете магаре привезано на које никакав човек никад није уседао; одрешите га и доведите.
30глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
31И ако вас ко упита: Зашто дрешите: овако му кажите: Оно Господу треба.
31І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
32А кад отидоше послани, нађоше као што им каза.
32Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
33А кад они дрешаху магаре рекоше им господари од њега: Зашто дрешите магаре?
33Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
34А они рекоше: Оно Господу треба.
34Вони ж сказали: Господеві його треба.
35И доведоше га к Исусу, и бацише хаљине своје на магаре, и посадише Исуса.
35І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
36А кад иђаше, простираху хаљине своје по путу.
36Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
37А кад се приближи већ да сиђе с горе маслинске, поче све мноштво ученика у радости хвалити Бога гласно за сва чудеса што су видели,
37Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
38говорећи: Благословен цар који иде у име Господње! Мир на небу и слава на висини!
38говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
39И неки фарисеји из народа рекоше Му: Учитељу! Запрети ученицима својим.
39А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
40И одговарајући рече им: Кажем вам: ако они ућуте, камење ће повикати.
40І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
41И кад се приближи, угледа град и заплака за њим
41І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
42говорећи: Кад би и ти знао у овај твој дан шта је за мир твој! Али је сад сакривено од очију твојих.
42глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
43Јер ће доћи дани на тебе, и окружиће те непријатељи твоји опкопима, и опколиће те, и обузеће те са свију страна;
43Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
44и разбиће тебе и децу твоју у теби, и неће оставити у теби камена на камену, зато што ниси познао време у коме си похођен.
44І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
45И ушавши у цркву стаде изгонити оне што продаваху у њој и куповаху,
45І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
46говорећи им: У писму стоји: Дом мој дом је молитве, а ви начинисте од њега пећину хајдучку.
46глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
47И учаше сваки дан у цркви. А главари свештенички и књижевници и старешине народне гледаху да Га погубе.
47І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
48И не налажаху шта би Му учинили; јер сав народ иђаше за Њим, и слушаху Га.
48І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.