Luc 19
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Jésus, étant entré dans Jéricho, traversait la ville.
1І вийшовши проходив через Єрихон.
2Et voici, un homme riche, appelé Zachée, chef des publicains, cherchait à voir qui était Jésus;
2І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
3mais il ne pouvait y parvenir, à cause de la foule, car il était de petite taille.
3І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
4Il courut en avant, et monta sur un sycomore pour le voir, parce qu’il devait passer par là.
4І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
5Lorsque Jésus fut arrivé à cet endroit, il leva les yeux et lui dit: Zachée, hâte-toi de descendre; car il faut que je demeure aujourd’hui dans ta maison.
5І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
6Zachée se hâta de descendre, et le reçut avec joie.
6І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.
7Voyant cela, tous murmuraient, et disaient: Il est allé loger chez un homme pécheur.
7І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
8Mais Zachée, se tenant devant le Seigneur, lui dit: Voici, Seigneur, je donne aux pauvres la moitié de mes biens, et, si j’ai fait tort de quelque chose à quelqu’un, je lui rends le quadruple.
8Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
9Jésus lui dit: Le salut est entré aujourd’hui dans cette maison, parce que celui-ci est aussi un fils d’Abraham.
9Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
10Car le Fils de l’homme est venu chercher et sauver ce qui était perdu.
10прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
11Ils écoutaient ces choses, et Jésus ajouta une parabole, parce qu’il était près de Jérusalem, et qu’on croyait qu’à l’instant le royaume de Dieu allait paraître.
11Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
12Il dit donc: Un homme de haute naissance s’en alla dans un pays lointain, pour se faire investir de l’autorité royale, et revenir ensuite.
12Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
13Il appela dix de ses serviteurs, leur donna dix mines, et leur dit: Faites-les valoir jusqu’à ce que je revienne.
13Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
14Mais ses concitoyens le haïssaient, et ils envoyèrent une ambassade après lui, pour dire: Nous ne voulons pas que cet homme règne sur nous.
14Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
15Lorsqu’il fut de retour, après avoir été investi de l’autorité royale, il fit appeler auprès de lui les serviteurs auxquels il avait donné l’argent, afin de connaître comment chacun l’avait fait valoir.
15І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що зʼорудував.
16Le premier vint, et dit: Seigneur, ta mine a rapporté dix mines.
16Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
17Il lui dit: C’est bien, bon serviteur; parce que tu as été fidèle en peu de chose, reçois le gouvernement de dix villes.
17І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
18Le second vint, et dit: Seigneur, ta mine a produit cinq mines.
18І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
19Il lui dit: Toi aussi, sois établi sur cinq villes.
19Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
20Un autre vint, et dit: Seigneur, voici ta mine, que j’ai gardée dans un linge;
20Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
21car j’avais peur de toi, parce que tu es un homme sévère; tu prends ce que tu n’as pas déposé, et tu moissonnes ce que tu n’as pas semé.
21боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
22Il lui dit: Je te juge sur tes paroles, méchant serviteur; tu savais que je suis un homme sévère, prenant ce que je n’ai pas déposé, et moissonnant ce que je n’ai pas semé;
22Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
23pourquoi donc n’as-tu pas mis mon argent dans une banque, afin qu’à mon retour je le retirasse avec un intérêt?
23а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
24Puis il dit à ceux qui étaient là: Otez-lui la mine, et donnez-la à celui qui a les dix mines.
24І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
25Ils lui dirent: Seigneur, il a dix mines.
25(І казали йому: Пане, має десять мин.)
26Je vous le dis, on donnera à celui qui a, mais à celui qui n’a pas on ôtera même ce qu’il a.
26Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
27Au reste, amenez ici mes ennemis, qui n’ont pas voulu que je régnasse sur eux, et tuez-les en ma présence.
27А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
28Après avoir ainsi parlé, Jésus marcha devant la foule, pour monter à Jérusalem.
28І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
29Lorsqu’il approcha de Bethphagé et de Béthanie, vers la montagne appelée montagne des oliviers, Jésus envoya deux de ses disciples,
29І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
30en disant: Allez au village qui est en face; quand vous y serez entrés, vous trouverez un ânon attaché, sur lequel aucun homme ne s’est jamais assis; détachez-le, et amenez-le.
30глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
31Si quelqu’un vous demande: Pourquoi le détachez-vous? Vous lui répondrez: Le Seigneur en a besoin.
31І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
32Ceux qui étaient envoyés allèrent, et trouvèrent les choses comme Jésus leur avait dit.
32Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
33Comme ils détachaient l’ânon, ses maîtres leur dirent: Pourquoi détachez-vous l’ânon?
33Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
34Ils répondirent: Le Seigneur en a besoin.
34Вони ж сказали: Господеві його треба.
35Et ils amenèrent à Jésus l’ânon, sur lequel ils jetèrent leurs vêtements, et firent monter Jésus.
35І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
36Quand il fut en marche, les gens étendirent leurs vêtements sur le chemin.
36Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
37Et lorsque déjà il approchait de Jérusalem, vers la descente de la montagne des oliviers, toute la multitude des disciples, saisie de joie, se mit à louer Dieu à haute voix pour tous les miracles qu’ils avaient vus.
37Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
38Ils disaient: Béni soit le roi qui vient au nom du Seigneur! Paix dans le ciel, et gloire dans les lieux très hauts!
38говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
39Quelques pharisiens, du milieu de la foule, dirent à Jésus: Maître, reprends tes disciples.
39А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
40Et il répondit: Je vous le dis, s’ils se taisent, les pierres crieront!
40І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
41Comme il approchait de la ville, Jésus, en la voyant, pleura sur elle, et dit:
41І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
42Si toi aussi, au moins en ce jour qui t’est donné, tu connaissais les choses qui appartiennent à ta paix! Mais maintenant elles sont cachées à tes yeux.
42глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
43Il viendra sur toi des jours où tes ennemis t’environneront de tranchées, t’enfermeront, et te serreront de toutes parts;
43Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
44ils te détruiront, toi et tes enfants au milieu de toi, et ils ne laisseront pas en toi pierre sur pierre, parce que tu n’as pas connu le temps où tu as été visitée.
44І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
45Il entra dans le temple, et il se mit à chasser ceux qui vendaient,
45І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
46leur disant: Il est écrit: Ma maison sera une maison de prière. Mais vous, vous en avez fait une caverne de voleurs.
46глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
47Il enseignait tous les jours dans le temple. Et les principaux sacrificateurs, les scribes, et les principaux du peuple cherchaient à le faire périr;
47І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
48mais ils ne savaient comment s’y prendre, car tout le peuple l’écoutait avec admiration.
48І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.