Luc 18
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Jésus leur adressa une parabole, pour montrer qu’il faut toujours prier, et ne point se relâcher.
1Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
2Il dit: Il y avait dans une ville un juge qui ne craignait point Dieu et qui n’avait d’égard pour personne.
2глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
3Il y avait aussi dans cette ville une veuve qui venait lui dire: Fais-moi justice de ma partie adverse.
3Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.
4Pendant longtemps il refusa. Mais ensuite il dit en lui-même: Quoique je ne craigne point Dieu et que je n’aie d’égard pour personne,
4І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5néanmoins, parce que cette veuve m’importune, je lui ferai justice, afin qu’elle ne vienne pas sans cesse me rompre la tête.
5то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6Le Seigneur ajouta: Entendez ce que dit le juge inique.
6Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
7Et Dieu ne fera-t-il pas justice à ses élus, qui crient à lui jour et nuit, et tardera-t-il à leur égard?
7Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8Je vous le dis, il leur fera promptement justice. Mais, quand le Fils de l’homme viendra, trouvera-t-il la foi sur la terre?
8Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
9Il dit encore cette parabole, en vue de certaines personnes se persuadant qu’elles étaient justes, et ne faisant aucun cas des autres:
9Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10Deux hommes montèrent au temple pour prier; l’un était pharisien, et l’autre publicain.
10Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
11Le pharisien, debout, priait ainsi en lui-même: O Dieu, je te rends grâces de ce que je ne suis pas comme le reste des hommes, qui sont ravisseurs, injustes, adultères, ou même comme ce publicain;
11Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12je jeûne deux fois la semaine, je donne la dîme de tous mes revenus.
12Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.
13Le publicain, se tenant à distance, n’osait même pas lever les yeux au ciel; mais il se frappait la poitrine, en disant: O Dieu, sois apaisé envers moi, qui suis un pécheur.
13А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
14Je vous le dis, celui-ci descendit dans sa maison justifié, plutôt que l’autre. Car quiconque s’élève sera abaissé, et celui qui s’abaisse sera élevé.
14Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
15On lui amena aussi les petits enfants, afin qu’il les touchât. Mais les disciples, voyant cela, reprenaient ceux qui les amenaient.
15Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16Et Jésus les appela, et dit: Laissez venir à moi les petits enfants, et ne les en empêchez pas; car le royaume de Dieu est pour ceux qui leur ressemblent.
16Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
17Je vous le dis en vérité, quiconque ne recevra pas le royaume de Dieu comme un petit enfant n’y entrera point.
17Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18Un chef interrogea Jésus, et dit: Bon maître, que dois-je faire pour hériter la vie éternelle?
18І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.
19Jésus lui répondit: Pourquoi m’appelles-tu bon? Il n’y a de bon que Dieu seul.
19Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.
20Tu connais les commandements: Tu ne commettras point d’adultère; tu ne tueras point; tu ne déroberas point; tu ne diras point de faux témoignage; honore ton père et ta mère.
20Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
21J’ai, dit-il, observé toutes ces choses dès ma jeunesse.
21Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
22Jésus, ayant entendu cela, lui dit: Il te manque encore une chose: vends tout ce que tu as, distribue-le aux pauvres, et tu auras un trésor dans les cieux. Puis, viens, et suis-moi.
22Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.
23Lorsqu’il entendit ces paroles, il devint tout triste; car il était très riche.
23Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
24Jésus, voyant qu’il était devenu tout triste, dit: Qu’il est difficile à ceux qui ont des richesses d’entrer dans le royaume de Dieu!
24Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25Car il est plus facile à un chameau de passer par le trou d’une aiguille qu’à un riche d’entrer dans le royaume de Dieu.
25Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26Ceux qui l’écoutaient dirent: Et qui peut être sauvé?
26Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27Jésus répondit: Ce qui est impossible aux hommes est possible à Dieu.
27Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.
28Pierre dit alors: Voici, nous avons tout quitté, et nous t’avons suivi.
28Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29Et Jésus leur dit: Je vous le dis en vérité, il n’est personne qui, ayant quitté, à cause du royaume de Dieu, sa maison, ou sa femme, ou ses frères, ou ses parents, ou ses enfants,
29Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
30ne reçoive beaucoup plus dans ce siècle-ci, et, dans le siècle à venir, la vie éternelle.
30та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.
31Jésus prit les douze auprès de lui, et leur dit: Voici, nous montons à Jérusalem, et tout ce qui a été écrit par les prophètes au sujet du Fils de l’homme s’accomplira.
31Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.
32Car il sera livré aux païens; on se moquera de lui, on l’outragera, on crachera sur lui,
32Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33et, après l’avoir battu de verges, on le fera mourir; et le troisième jour il ressuscitera.
33і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34Mais ils ne comprirent rien à cela; c’était pour eux un langage caché, des paroles dont ils ne saisissaient pas le sens.
34А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35Comme Jésus approchait de Jéricho, un aveugle était assis au bord du chemin, et mendiait.
35Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;
36Entendant la foule passer, il demanda ce que c’était.
36чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37On lui dit: C’est Jésus de Nazareth qui passe.
37Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38Et il cria: Jésus, Fils de David, aie pitié de moi!
38І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39Ceux qui marchaient devant le reprenaient, pour le faire taire; mais il criait beaucoup plus fort: Fils de David, aie pitié de moi!
39А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40Jésus, s’étant arrêté, ordonna qu’on le lui amène; et, quand il se fut approché,
40Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41il lui demanda: Que veux-tu que je te fasse? Il répondit: Seigneur, que je recouvre la vue.
41глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.
42Et Jésus lui dit: Recouvre la vue; ta foi t’a sauvé.
42А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43A l’instant il recouvra la vue, et suivit Jésus, en glorifiant Dieu. Tout le peuple, voyant cela, loua Dieu.
43І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.