Luke 19
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Jesus entered Jericho and was passing through.
1І вийшовши проходив через Єрихон.
2And there was a man named Zacchaeus, a chief tax collector, who was very wealthy.
2І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
3He was trying to see who Jesus was, but could not see over the crowd because he was small in stature.
3І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
4So he ran on ahead and climbed a sycamore tree to see Him, since Jesus was about to pass that way.
4І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
5When Jesus came to that place, He looked up and said, “Zacchaeus, hurry down, for I must stay at your house today.”
5І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
6So Zacchaeus hurried down and welcomed Him joyfully.
6І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.
7And all who saw this began to grumble, saying, “He has gone to be the guest of a sinful man!”
7І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
8But Zacchaeus stood up and said to the Lord, “Look, Lord, half of my possessions I give to the poor, and if I have cheated anyone, I will repay it fourfold.”
8Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
9Jesus said to him, “Today salvation has come to this house, because this man too is a son of Abraham.
9Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
10For the Son of Man came to seek and to save the lost.”
10прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
11While the people were listening to this, Jesus proceeded to tell them a parable, because He was near Jerusalem and they thought the kingdom of God would appear imminently.
11Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
12So He said, “A man of noble birth went to a distant country to lay claim to his kingship and then return.
12Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
13Beforehand, he called ten of his servants and gave them ten minas. ‘Conduct business with this until I return,’ he said.
13Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
14But his subjects hated him and sent a delegation after him to say, ‘We do not want this man to rule over us.’
14Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
15When he returned from procuring his kingship, he summoned the servants to whom he had given the money, to find out what each one had earned.
15І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що зʼорудував.
16The first servant came forward and said, ‘Master, your mina has produced ten more minas.’
16Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
17His master replied, ‘Well done, good servant! Because you have been faithful in a very small matter, you shall have authority over ten cities.’
17І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
18The second servant came and said, ‘Master, your mina has made five minas.’
18І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
19And to this one he said, ‘You shall have authority over five cities.’
19Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
20Then another servant came and said, ‘Master, here is your mina, which I have laid away in a piece of cloth.
20Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
21For I was afraid of you, because you are a harsh man. You withdraw what you did not deposit and reap what you did not sow.’
21боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
22His master replied, ‘You wicked servant, I will judge you by your own words. So you knew that I am a harsh man, withdrawing what I did not deposit and reaping what I did not sow?
22Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
23Why then did you not deposit my money in the bank, and upon my return I could have collected it with interest?’
23а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
24Then he told those standing by, ‘Take the mina from him and give it to the one who has ten minas.’
24І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
25‘Master,’ they said, ‘he already has ten!’
25(І казали йому: Пане, має десять мин.)
26He replied, ‘I tell you that everyone who has will be given more; but the one who does not have, even what he has will be taken away from him.
26Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
27And these enemies of mine who were unwilling for me to rule over them, bring them here and slay them in front of me.’”
27А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
28After Jesus had said this, He went on ahead, going up to Jerusalem.
28І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
29As He approached Bethphage and Bethany at the Mount of Olives, He sent out two of His disciples,
29І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
30saying, “Go into the village ahead of you, and as you enter it, you will find a colt tied there, on which no one has ever sat. Untie it and bring it here.
30глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
31If anyone asks, ‘Why are you untying it?’ tell him, ‘The Lord needs it.’”
31І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
32So those who were sent went out and found it just as Jesus had told them.
32Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
33As they were untying the colt, its owners asked, “Why are you untying the colt?”
33Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
34“The Lord needs it,” they answered.
34Вони ж сказали: Господеві його треба.
35Then they led the colt to Jesus, threw their cloaks over it, and put Jesus on it.
35І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
36As He rode along, the people spread their cloaks on the road.
36Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
37And as He approached the descent from the Mount of Olives, the whole multitude of disciples began to praise God joyfully in a loud voice for all the miracles they had seen:
37Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
38“Blessed is the King who comes in the name of the Lord!” “Peace in heaven and glory in the highest!”
38говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
39But some of the Pharisees in the crowd said to Him, “Teacher, rebuke Your disciples!”
39А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
40“I tell you,” He answered, “if they remain silent, the very stones will cry out.”
40І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
41As Jesus approached Jerusalem and saw the city, He wept over it
41І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
42and said, “If only you had known on this day what would bring you peace! But now it is hidden from your eyes.
42глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
43For the days will come upon you when your enemies will barricade you and surround you and hem you in on every side.
43Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
44They will level you to the ground—you and the children within your walls. They will not leave one stone on another, because you did not recognize the time of your visitation from God.”
44І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
45Then Jesus entered the temple courts and began to drive out those who were selling there.
45І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
46He declared to them, “It is written: ‘My house will be a house of prayer.’ But you have made it ‘a den of robbers.’”
46глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
47Jesus was teaching at the temple every day, but the chief priests, scribes, and leaders of the people were intent on killing Him.
47І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
48Yet they could not find a way to do so, because all the people hung on His words.
48І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.