Luke 9
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Then Jesus called the Twelve together and gave them power and authority over all demons, and power to cure diseases.
1Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усїма бісами, й недуги сцїляти.
2And He sent them out to proclaim the kingdom of God and to heal the sick.
2І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих.
3“Take nothing for the journey,” He told them, “no staff, no bag, no bread, no money, no second tunic.
3І рече до них: Нїчого не беріть на дорогу, нї палицї, нї торбини, нї хлїба, нї срібла, анї по дві одежинї майте.
4Whatever house you enter, stay there until you leave that area.
4І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте.
5If anyone does not welcome you, shake the dust off your feet when you leave that town, as a testimony against them.”
5А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуваннє проти них.
6So they set out and went from village to village, preaching the gospel and healing people everywhere.
6Вийшовши ж, ходили по селах, благовіствуючи та сцїляючи всюди.
7When Herod the tetrarch heard about all that was happening, he was perplexed. For some were saying that John had risen from the dead,
7Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманїв: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих,
8others that Elijah had appeared, and still others that a prophet of old had arisen.
8инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес.
9“I beheaded John,” Herod said, “but who is this man I hear such things about?” And he kept trying to see Jesus.
9І каже Ірод: Йоана я стяв; хто ж се той, про котрого я чую таке? І шукав видїти Його.
10Then the apostles returned and reported to Jesus all that they had done. Taking them away privately, He withdrew to a town called Bethsaida.
10І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили. І взявши їх, пійшов окроме у місце пусте города, званого Витсаїда.
11But the crowds found out and followed Him. He welcomed them and spoke to them about the kingdom of God, and He healed those who needed healing.
11Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним; і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював.
12As the day neared its end, the Twelve came to Jesus and said, “Dismiss the crowd so they can go to the surrounding villages and countryside for lodging and provisions. For we are in a desolate place here.”
12День же почав нахилятись; приступивши ж дванайцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі; бо ми тут у пустому місцї.
13But Jesus told them, “You give them something to eat.” “We have only five loaves of bread and two fish,” they answered, “unless we go and buy food for all these people.”
13Рече ж до них: Дайте ви їм їсти. Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлїбів та дві риби; хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі.
14(There were about five thousand men.) He told His disciples, “Have them sit down in groups of about fifty each.”
14Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро.
15They did so, and everyone was seated.
15І зробили так, і посадовили всїх.
16Taking the five loaves and the two fish and looking up to heaven, Jesus spoke a blessing and broke them. Then He gave them to the disciples to set before the people.
16Узявши ж пять хлїбів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом.
17They all ate and were satisfied, and the disciples picked up twelve basketfuls of broken pieces that were left over.
17І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів.
18One day as Jesus was praying in private and the disciples were with Him, He questioned them: “Who do the crowds say I am?”
18І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики; й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ?
19They replied, “Some say John the Baptist; others say Elijah; and still others, that a prophet of old has arisen.”
19Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес.
20“But what about you?” Jesus asked. “Who do you say I am?” Peter answered, “The Christ of God.”
20Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий.
21Jesus strictly warned them not to tell this to anyone.
21Він же, заказавши їм, повелїв нїкому не казати про се,
22“The Son of Man must suffer many things,” He said. “He must be rejected by the elders, chief priests, and scribes, and He must be killed and on the third day be raised to life.”
22глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.
23Then Jesus said to all of them, “If anyone wants to come after Me, he must deny himself and take up his cross daily and follow Me.
23Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе, й бере хрест свій що-дня, та й іде слїдом за мною.
24For whoever wants to save his life will lose it, but whoever loses his life for My sake will save it.
24Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її.
25What does it profit a man to gain the whole world, yet lose or forfeit his very self?
25Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?
26If anyone is ashamed of Me and My words, the Son of Man will be ashamed of him when He comes in His glory and in the glory of the Father and of the holy angels.
26Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.
27But I tell you truthfully, some who are standing here will not taste death before they see the kingdom of God.”
27Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже.
28About eight days after Jesus had said these things, He took with Him Peter, John, and James, and went up on a mountain to pray.
28Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись.
29And as He was praying, the appearance of His face changed, and His clothes became radiantly white.
29І, як молив ся Він, вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча.
30Suddenly two men, Moses and Elijah, began talking with Jesus.
30І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия;
31They appeared in glory and spoke about His departure, which He was about to accomplish at Jerusalem.
31вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі.
32Meanwhile Peter and his companions were overcome by sleep, but when they awoke, they saw Jesus’ glory and the two men standing with Him.
32Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним.
33As Moses and Elijah were leaving, Peter said to Jesus, “Master, it is good for us to be here. Let us put up three shelters —one for You, one for Moses, and one for Elijah.” (He did not know what he was saying.)
33І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже.
34While Peter was speaking, a cloud appeared and enveloped them, and they were afraid as they entered the cloud.
34Як же він се говорив, постала хмара, та й отїнила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару.
35And a voice came from the cloud, saying, “This is My Son, whom I have chosen. Listen to Him!”
35І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його.
36After the voice had spoken, only Jesus was present with them. The disciples kept this to themselves, and in those days they did not tell anyone what they had seen.
36А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нїкому не оповідали в ті днї нїчого, що бачили.
37The next day, when they came down from the mountain, Jesus was met by a large crowd.
37Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38Suddenly a man in the crowd cried out, “Teacher, I beg You to look at my son, for he is my only child.
38І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене.
39A spirit keeps seizing him, and he screams abruptly. It throws him into convulsions so that he foams at the mouth. It keeps mauling him and rarely departs from him.
39І ось дух хапає його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.
40I begged Your disciples to drive it out, but they were unable.”
40І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.
41“O unbelieving and perverse generation!” Jesus replied. “How long must I remain with you and put up with you? Bring your son here.”
41І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.
42Even while the boy was approaching, the demon slammed him to the ground in a convulsion. But Jesus rebuked the unclean spirit, healed the boy, and gave him back to his father.
42Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.
43And they were all astonished at the greatness of God. While everyone was marveling at all that Jesus was doing, He said to His disciples,
43Зʼумляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всї дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:
44“Let these words sink into your ears: The Son of Man is about to be delivered into the hands of men.”
44Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі.
45But they did not understand this statement. It was veiled from them so that they could not comprehend it, and they were afraid to ask Him about it.
45Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.
46Then an argument started among the disciples as to which of them would be the greatest.
46Постала ж думка між ними, хто був би більший з них.
47But Jesus, knowing the thoughts of their hearts, had a little child stand beside Him.
47Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе,
48And He said to them, “Whoever welcomes this little child in My name welcomes Me, and whoever welcomes Me welcomes the One who sent Me. For whoever is the least among all of you, he is the greatest.”
48і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймає; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий.
49“Master,” said John, “we saw someone driving out demons in Your name, and we tried to stop him, because he does not accompany us.”
49І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами.
50“Do not stop him,” Jesus replied, “for whoever is not against you is for you.”
50І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами.
51As the day of His ascension approached, Jesus resolutely set out for Jerusalem.
51І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,
52He sent messengers on ahead, who went into a village of the Samaritans to make arrangements for Him.
52і післав посланцї перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому.
53But the people there refused to welcome Him, because He was heading for Jerusalem.
53І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.
54When the disciples James and John saw this, they asked, “Lord, do You want us to call down fire from heaven to consume them?”
54Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?
55But Jesus turned and rebuked them.
55Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа.
56And He and His disciples went on to another village.
56Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.
57As they were walking along the road, someone said to Jesus, “I will follow You wherever You go.”
57Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи.
58Jesus replied, “Foxes have dens and birds of the air have nests, but the Son of Man has no place to lay His head.”
58І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнїзда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити.
59Then He said to another man, “Follow Me.” The man replied, “Lord, first let me go and bury my father.”
59Рече ж до другого: Йди слїдом за мною. Він же каже: Господи, дозволь менї пійти перш поховати батька мого.
60But Jesus told him, “Let the dead bury their own dead. You, however, go and proclaim the kingdom of God.”
60Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерцїв, ти ж іди, проповідуй царство Боже.
61Still another said, “I will follow You, Lord; but first let me bid farewell to my family.”
61Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм.
62Then Jesus declared, “No one who puts his hand to the plow and then looks back is fit for the kingdom of God.”
62Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.