Luke 22
Berean Standard BibleTranslation
Berean Standard Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Now the Feast of Unleavened Bread, called the Passover, was approaching,
1Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
2and the chief priests and scribes were looking for a way to put Jesus to death; for they feared the people.
2І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
3Then Satan entered Judas Iscariot, who was one of the Twelve.
3Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
4And Judas went to discuss with the chief priests and temple officers how he might betray Jesus to them.
4І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
5They were delighted and agreed to give him money.
5І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.
6Judas consented, and began to look for an opportunity to betray Jesus to them in the absence of a crowd.
6І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
7Then came the day of Unleavened Bread on which the Passover lamb was to be sacrificed.
7Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
8Jesus sent Peter and John, saying, “Go and prepare for us to eat the Passover.”
8І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
9“Where do You want us to prepare it?” they asked.
9Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
10He answered, “When you enter the city, a man carrying a jug of water will meet you. Follow him to the house he enters,
10Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
11and say to the owner of that house, ‘The Teacher asks: Where is the guest room, where I may eat the Passover with My disciples?’
11І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
12And he will show you a large upper room, already furnished. Make preparations there.”
12І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
13So they went and found it just as Jesus had told them. And they prepared the Passover.
13Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
14When the hour had come, Jesus reclined at the table with His apostles.
14І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
15And He said to them, “I have eagerly desired to eat this Passover with you before My suffering.
15І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
16For I tell you that I will not eat it again until it is fulfilled in the kingdom of God.”
16глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
17After taking the cup, He gave thanks and said, “Take this and divide it among yourselves.
17І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
18For I tell you that I will not drink of the fruit of the vine from now on until the kingdom of God comes.”
18глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
19And He took the bread, gave thanks and broke it, and gave it to them, saying, “This is My body, given for you; do this in remembrance of Me.”
19І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
20In the same way, after supper He took the cup, saying, “This cup is the new covenant in My blood, which is poured out for you.
20Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
21Look! The hand of My betrayer is with Mine on the table.
21Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
22Indeed, the Son of Man will go as it has been determined, but woe to that man who betrays Him.”
22Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
23Then they began to question among themselves which of them was going to do this.
23І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
24A dispute also arose among the disciples as to which of them would be considered the greatest.
24Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
25So Jesus declared, “The kings of the Gentiles lord it over them, and those in authority over them call themselves benefactors.
25Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
26But you shall not be like them. Instead, the greatest among you should be like the youngest, and the one who leads like the one who serves.
26Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
27For who is greater, the one who reclines at the table or the one who serves? Is it not the one who reclines? But I am among you as one who serves.
27Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
28You are the ones who have stood by Me in My trials.
28Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
29And I bestow on you a kingdom, just as My Father has bestowed one on Me,
29І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
30so that you may eat and drink at My table in My kingdom, and sit on thrones, judging the twelve tribes of Israel.
30щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
31Simon, Simon, Satan has asked to sift each of you like wheat.
31Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
32But I have prayed for you, Simon, that your faith will not fail. And when you have turned back, strengthen your brothers.”
32я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33“Lord,” said Peter, “I am ready to go with You even to prison and to death.”
33Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
34But Jesus replied, “I tell you, Peter, the rooster will not crow today until you have denied three times that you know Me.”
34Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
35Then Jesus asked them, “When I sent you out without purse or bag or sandals, did you lack anything?” “Nothing,” they answered.
35І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
36“Now, however,” He told them, “the one with a purse should take it, and likewise a bag; and the one without a sword should sell his cloak and buy one.
36Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
37For I tell you that this Scripture must be fulfilled in Me: ‘And He was numbered with the transgressors.’ For what is written about Me is reaching its fulfillment.”
37Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
38So they said, “Look, Lord, here are two swords.” “That is enough,” He answered.
38Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
39Jesus went out as usual to the Mount of Olives, and the disciples followed Him.
39І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
40When He came to the place, He told them, “Pray that you will not enter into temptation.”
40Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
41And He withdrew about a stone’s throw beyond them, where He knelt down and prayed,
41А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
42“Father, if You are willing, take this cup from Me. Yet not My will, but Yours be done.”
42глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
43Then an angel from heaven appeared to Him and strengthened Him.
43Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
44And in His anguish, He prayed more earnestly, and His sweat became like drops of blood falling to the ground.
44І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
45When Jesus rose from prayer and returned to the disciples, He found them asleep, exhausted from sorrow.
45І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
46“Why are you sleeping?” He asked. “Get up and pray so that you will not enter into temptation.”
46і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
47While He was still speaking, a crowd arrived, led by the man called Judas, one of the Twelve. He approached Jesus to kiss Him.
47Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
48But Jesus asked him, “Judas, are you betraying the Son of Man with a kiss?”
48Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
49Those around Jesus saw what was about to happen and said, “Lord, should we strike with our swords?”
49Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
50And one of them struck the servant of the high priest, cutting off his right ear.
50І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
51But Jesus answered, “No more of this!” And He touched the man’s ear and healed him.
51І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
52Then Jesus said to the chief priests, temple officers, and elders who had come for Him, “Have you come out with swords and clubs as you would against an outlaw?
52Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
53Every day I was with you in the temple courts, and you did not lay a hand on Me. But this hour belongs to you and to the power of darkness.”
53Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
54Then they seized Jesus, led Him away, and took Him into the house of the high priest. And Peter followed at a distance.
54Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
55When those present had kindled a fire in the middle of the courtyard and sat down together, Peter sat down among them.
55Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
56A servant girl saw him seated in the firelight and looked intently at him. “This man also was with Him,” she said.
56Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
57But Peter denied it. “Woman, I do not know Him,” he said.
57Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
58A short time later, someone else saw him and said, “You also are one of them.” But Peter said, “Man, I am not.”
58А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
59About an hour later, another man insisted, “Certainly this man was with Him, for he too is a Galilean.”
59І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
60“Man, I do not know what you are talking about,” Peter replied. While he was still speaking, the rooster crowed.
60Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
61And the Lord turned and looked at Peter. Then Peter remembered the word that the Lord had spoken to him: “Before the rooster crows today, you will deny Me three times.”
61І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
62And he went outside and wept bitterly.
62І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
63The men who were holding Jesus began to mock Him and beat Him.
63А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
64They blindfolded Him and kept demanding, “Prophesy! Who hit You?”
64І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
65And they said many other blasphemous things against Him.
65І иншого багато, хуливши, казали на Него.
66At daybreak the council of the elders of the people, both the chief priests and scribes, met together. They led Jesus into their Sanhedrin and said,
66А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
67“If You are the Christ, tell us.” Jesus answered, “If I tell you, you will not believe.
67Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
68And if I ask you a question, you will not answer.
68коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.
69But from now on the Son of Man will be seated at the right hand of the power of God.”
69Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
70So they all asked, “Are You then the Son of God?” He replied, “You say that I am.”
70І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
71“Why do we need any more testimony?” they declared. “We have heard it for ourselves from His own lips.”
71Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.