Luke 22
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Now the feast of unleavened bread drew nigh, which is called the Passover.
1Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
2And the chief priests and scribes sought how they might kill him; for they feared the people.
2І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
3¶ Then entered Satan into Judas surnamed Iscariot, being of the number of the twelve.
3Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
4And he went his way, and communed with the chief priests and captains, how he might betray him unto them.
4І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
5And they were glad, and covenanted to give him money.
5І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.
6And he promised, and sought opportunity to betray him unto them in the absence of the multitude.
6І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
7¶ Then came the day of unleavened bread, when the passover must be killed.
7Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
8And he sent Peter and John, saying, Go and prepare us the passover, that we may eat.
8І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
9And they said unto him, Where wilt thou that we prepare?
9Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
10And he said unto them, Behold, when ye are entered into the city, there shall a man meet you, bearing a pitcher of water; follow him into the house where he entereth in.
10Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
11And ye shall say unto the goodman of the house, The Master saith unto thee, Where is the guestchamber, where I shall eat the passover with my disciples?
11І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
12And he shall shew you a large upper room furnished: there make ready.
12І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
13And they went, and found as he had said unto them: and they made ready the passover.
13Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
14And when the hour was come, he sat down, and the twelve apostles with him.
14І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
15And he said unto them, With desire I have desired to eat this passover with you before I suffer:
15І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
16For I say unto you, I will not any more eat thereof, until it be fulfilled in the kingdom of God.
16глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
17And he took the cup, and gave thanks, and said, Take this, and divide it among yourselves:
17І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
18For I say unto you, I will not drink of the fruit of the vine, until the kingdom of God shall come.
18глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
19¶ And he took bread, and gave thanks, and brake it , and gave unto them, saying, This is my body which is given for you: this do in remembrance of me.
19І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
20Likewise also the cup after supper, saying, This cup is the new testament in my blood, which is shed for you.
20Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
21¶ But, behold, the hand of him that betrayeth me is with me on the table.
21Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
22And truly the Son of man goeth, as it was determined: but woe unto that man by whom he is betrayed!
22Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
23And they began to enquire among themselves, which of them it was that should do this thing.
23І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
24¶ And there was also a strife among them, which of them should be accounted the greatest.
24Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
25And he said unto them, The kings of the Gentiles exercise lordship over them; and they that exercise authority upon them are called benefactors.
25Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
26But ye shall not be so: but he that is greatest among you, let him be as the younger; and he that is chief, as he that doth serve.
26Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
27For whether is greater, he that sitteth at meat, or he that serveth? is not he that sitteth at meat? but I am among you as he that serveth.
27Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
28Ye are they which have continued with me in my temptations.
28Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
29And I appoint unto you a kingdom, as my Father hath appointed unto me;
29І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
30That ye may eat and drink at my table in my kingdom, and sit on thrones judging the twelve tribes of Israel.
30щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
31¶ And the Lord said, Simon, Simon, behold, Satan hath desired to have you, that he may sift you as wheat:
31Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
32But I have prayed for thee, that thy faith fail not: and when thou art converted, strengthen thy brethren.
32я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33And he said unto him, Lord, I am ready to go with thee, both into prison, and to death.
33Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
34And he said, I tell thee, Peter, the cock shall not crow this day, before that thou shalt thrice deny that thou knowest me.
34Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
35And he said unto them, When I sent you without purse, and scrip, and shoes, lacked ye any thing? And they said, Nothing.
35І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
36Then said he unto them, But now, he that hath a purse, let him take it , and likewise his scrip: and he that hath no sword, let him sell his garment, and buy one.
36Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
37For I say unto you, that this that is written must yet be accomplished in me, And he was reckoned among the transgressors: for the things concerning me have an end.
37Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
38And they said, Lord, behold, here are two swords. And he said unto them, It is enough.
38Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
39¶ And he came out, and went, as he was wont, to the mount of Olives; and his disciples also followed him.
39І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
40And when he was at the place, he said unto them, Pray that ye enter not into temptation.
40Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
41And he was withdrawn from them about a stone’s cast, and kneeled down, and prayed,
41А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
42Saying, Father, if thou be willing, remove this cup from me: nevertheless not my will, but thine, be done.
42глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
43And there appeared an angel unto him from heaven, strengthening him.
43Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
44And being in an agony he prayed more earnestly: and his sweat was as it were great drops of blood falling down to the ground.
44І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
45And when he rose up from prayer, and was come to his disciples, he found them sleeping for sorrow,
45І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
46And said unto them, Why sleep ye? rise and pray, lest ye enter into temptation.
46і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
47¶ And while he yet spake, behold a multitude, and he that was called Judas, one of the twelve, went before them, and drew near unto Jesus to kiss him.
47Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
48But Jesus said unto him, Judas, betrayest thou the Son of man with a kiss?
48Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
49When they which were about him saw what would follow, they said unto him, Lord, shall we smite with the sword?
49Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
50¶ And one of them smote the servant of the high priest, and cut off his right ear.
50І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
51And Jesus answered and said, Suffer ye thus far. And he touched his ear, and healed him.
51І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
52Then Jesus said unto the chief priests, and captains of the temple, and the elders, which were come to him, Be ye come out, as against a thief, with swords and staves?
52Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
53When I was daily with you in the temple, ye stretched forth no hands against me: but this is your hour, and the power of darkness.
53Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
54¶ Then took they him, and led him , and brought him into the high priest’s house. And Peter followed afar off.
54Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
55And when they had kindled a fire in the midst of the hall, and were set down together, Peter sat down among them.
55Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
56But a certain maid beheld him as he sat by the fire, and earnestly looked upon him, and said, This man was also with him.
56Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
57And he denied him, saying, Woman, I know him not.
57Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
58And after a little while another saw him, and said, Thou art also of them. And Peter said, Man, I am not.
58А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
59And about the space of one hour after another confidently affirmed, saying, Of a truth this fellow also was with him: for he is a Galilæan.
59І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
60And Peter said, Man, I know not what thou sayest. And immediately, while he yet spake, the cock crew.
60Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
61And the Lord turned, and looked upon Peter. And Peter remembered the word of the Lord, how he had said unto him, Before the cock crow, thou shalt deny me thrice.
61І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
62And Peter went out, and wept bitterly.
62І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
63¶ And the men that held Jesus mocked him, and smote him .
63А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
64And when they had blindfolded him, they struck him on the face, and asked him, saying, Prophesy, who is it that smote thee?
64І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
65And many other things blasphemously spake they against him.
65І иншого багато, хуливши, казали на Него.
66¶ And as soon as it was day, the elders of the people and the chief priests and the scribes came together, and led him into their council, saying,
66А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
67Art thou the Christ? tell us. And he said unto them, If I tell you, ye will not believe:
67Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
68And if I also ask you , ye will not answer me, nor let me go.
68коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.
69Hereafter shall the Son of man sit on the right hand of the power of God.
69Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
70Then said they all, Art thou then the Son of God? And he said unto them, Ye say that I am.
70І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
71And they said, What need we any further witness? for we ourselves have heard of his own mouth.
71Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.