Лука 22
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Празникул Азимелор, нумит Паштеле, се апропия.
1Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
2Преоций чей май де сямэ ши кэртурарий кэутау ун мижлок кум сэ омоаре пе Исус; кэч се темяу де нород.
2І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
3Дар Сатана а интрат ын Иуда, зис ши Искариотянул, каре ера дин нумэрул челор дойспрезече.
3Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
4Иуда с-а дус сэ се ынцелягэ ку преоций чей май де сямэ ши ку кэпетенииле стрэжерилор Темплулуй кум сэ-Л дя ын мыниле лор.
4І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
5Ей с-ау букурат ши ау кэзут ла ынвоялэ сэ-й дя бань.
5І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.
6Дупэ че ле-а фэгэдуит кэ ли-Л ва да ын мынь, Иуда кэута ун прилеж нимерит сэ дя пе Исус ын мыниле лор, фэрэ штиря нородулуй.
6І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
7Зиуа Празникулуй Азимелор, ын каре требуяу жертфите Паштеле, а венит.
7Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
8Ши Исус а тримис пе Петру ши пе Иоан ши ле-а зис: „Дучеци-вэ де прегэтици-не Паштеле, ка сэ мынкэм.”
8І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
9„Унде воешть сэ прегэтим?” Л-ау ынтребат ей.
9Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
10Ел ле-а рэспунс: „Ятэ, кынд вець интра ын четате, вэ ва еши ынаинте ун ом, дукынд ун урчор ку апэ; мерӂець дупэ ел ын каса ын каре ва интра
10Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
11ши спунець стэпынулуй касей: ‘Ынвэцэторул ыць зиче: «Унде есте одая пентру оаспець, ын каре сэ мэнынк Паштеле ку ученичий Мей?»’
11І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
12Ши аре сэ вэ арате о одае маре де сус, аштернутэ гата: аколо сэ прегэтиць Паштеле.”
12І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
13Ей ау плекат ши ау гэсит аша кум ле спусесе Ел. Ши ау прегэтит Паштеле.
13Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
14Кынд а сосит часул, Исус а шезут ла масэ ку чей дойспрезече апостоль.
14І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
15Ел ле-а зис: „Ам дорит мулт сэ мэнынк Паштеле ачестя ку вой ынаинте де патима Мя;
15І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
16кэч вэ спун кэ, де акум ынколо, ну ле вой май мынка пынэла ымплиниря лор ын Ымпэрэция луй Думнезеу.”
16глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
17Ши а луат ун пахар, а мулцумит луй Думнезеу ши а зис: „Луаць пахарул ачеста ши ымпэрцици-л ынтре вой,
17І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
18пентру кэ вэ спункэ ну вой май бя де акум ынколо дин родул вицей, пынэ кынд ва вени Ымпэрэция луй Думнезеу.”
18глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
19Апой а луат пыне ши, дупэ че а мулцумит луй Думнезеу, а фрынт-о ши ле-а дат-о зикынд: „Ачеста есте трупул Меу, каре се дэ пентру вой; сэ фачець лукрул ачестаспре помениря Мя.”
19І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
20Тот астфел, дупэ че ау мынкат, а луат пахарул ши ли л-а дат, зикынд: „Ачестпахар есте легэмынтул чел ноу, фэкут ын сынӂеле Меу, каре се варсэ пентру вой.”
20Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
21„Дар ятэ кэ мына вынзэторулуй Меу есте ку Мине ла маса ачаста.
21Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
22Негрешит, Фиул омулуй Се дуче дупэ куместе рындуит. Дар вай де омул ачела прин каре есте вындут Ел!”
22Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
23Ши ау ынчепут сэ се ынтребе уний пе алций чине дин ей сэ фие ачела каре ва фаче лукрул ачеста.
23І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
24Ынтре апостоль с-а искат ши о чартэ, ка сэ штие каре дин ей авя сэ фие сокотит ка чел май маре.
24Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
25Исус ле-а зис: „Ымпэраций нямурилор домнеск песте еле ши, челор че ле стэпынеск, ли се дэ нумеле де бинефэкэторь.
25Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
26Войсэ ну фиць аша. Чичел май маре динтре вой сэ фие ка чел май мик ши чел че кырмуеште, ка чел че служеште.
26Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
27Кэчкаре есте май маре: чине стэ ла масэ сау чине служеште ла масэ? Ну чине стэ ла масэ? Ши Еутотушь сунт ын мижлокул востру ка чел че служеште ла масэ.
27Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
28Вой сунтець ачея каре аць рэмас неконтенит ку Мине ын ынчеркэрилеМеле.
28Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
29Де ачея вэпрегэтеск Ымпэрэция, дупэ кум Татэл Меу Мь-а прегэтит-о Мие,
29І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
30касэ мынкаць ши сэ бець ла маса Мя ын Ымпэрэция Мя ши сэшедець пе скауне де домние, ка сэ жудекаць пе челе доуэспрезече семинций але луй Исраел.”
30щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
31Домнул а зис: „Симоне, Симоне, Сатанав-а черут сэ вэ чарнэка грыул.
31Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
32Дар ЕуМ-ам ругат пентру тине, ка сэ ну се пярдэ крединца та ши, дупэ че тевей ынтоарче ла Думнезеу, сэ ынтэрешть пе фраций тэй.”
32я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33„Доамне”, Й-а зис Петру, „ку Тине сунт гата сэ мерг кяр ши ын темницэ ши ла моарте.”
33Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
34Ши Исус й-а зис: „Петре, ыць спун кэ ну ва кынта астэзь кокошул, пынэ те вей лепэда де трей орь кэ ну Мэ куношть.”
34Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
35Апой, ле-а май зис: „Кынд в-ам тримис фэрэ пунгэ, фэрэ трайстэ ши фэрэ ынкэлцэминте, аць дус вой липсэ де чева?” „Де нимик”, Й-ау рэспунс ей.
35І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
36Ши Ел ле-а зис: „Акум, димпотривэ, чине аре о пунгэ с-о я; чине аре о трайстэ де асеменя с-о я ши чине н-аре сабие сэ-шь вындэ хайна ши сэ-шь кумпере о сабие.
36Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
37Кэч вэ спун кэ требуе сэ се ымплиняскэ ку Мине ачесте кувинте скрисе: ‘Ела фост пус ын нумэрул челор фэрэделеӂе.’ Ши лукруриле привитоаре ла Мине сунт гата сэ се ымплиняскэ.”
37Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
38„Доамне”, Й-ау зис ей, „ятэ аич доуэ сэбий.” Ши Ел ле-а зис: „Дестул!”
38Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
39Дупэ че а ешит афарэ, С-а дус, ка де обичей, ын Мунтеле Мэслинилор. Ученичий Луй ау мерс дупэ Ел.
39І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
40Кынд а ажунс ла локул ачела, ле-а зис: „Ругаци-вэ, ка сэ ну кэдець ын испитэ.”
40Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
41Апой С-а депэртат де ей ка ла о арункэтурэ де пятрэ, а ынӂенункят ши а ынчепут сэ Се роаӂе,
41А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
42зикынд: „Татэ, дакэ воешть, депэртязэ пахарул ачеста де ла Мине! Тотушь факэ-се нувоя Мя, чи а Та.”
42глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
43Атунч И с-а арэтат ун ынӂер дин чер, ка сэ-Л ынтэряскэ.
43Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
44А ажунс ынтр-ун кин ка де моарте ши а ынчепут сэ Се роаӂе ши май фербинте; ши судоаря И се фэкусе ка ниште пикэтурь марь де сынӂе, каре кэдяу пе пэмынт.
44І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
45Дупэ че С-а ругат, С-а скулат ши а венит ла ученичь; й-а гэсит адормиць де ынтристаре
45І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
46ши ле-а зис: „Пентру че дормиць? Скулаци-вэ ши ругаци-вэ, ка сэ ну кэдець ын испитэ.”
46і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
47Пе кынд грэя Ел ынкэ, ятэ кэ а венит о глоатэ. Ши чел че се кема Иуда, унул дин чей дойспрезече, мерӂя ын фрунтя лор. Ел с-а апропият де Исус, ка сэ-Л сэруте.
47Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
48Ши Исус й-а зис: „Иудо, ку о сэрутаре винзь ту пе Фиул омулуй?”
48Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
49Чей че ерау ку Исус ау вэзут че авя сэ се ынтымпле ши ау зис: „Доамне, сэ ловим ку сабия?”
49Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
50Ши унул дин ей а ловит пе робул марелуй преот ши й-а тэят урекя дряптэ.
50І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
51Дар Исус а луат кувынтул ши а зис: „Лэсаци-й! Пынэ аич!” Ши С-а атинс де урекя омулуй ачелуя ши л-а виндекат.
51І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
52Исус а зис апой преоцилор челор май де сямэ, кэпетениилор стрэжерилор Темплулуй ши бэтрынилор, каре венисерэ ымпотрива Луй: „Аць ешит дупэ Мине ка дупэ ун тылхар, ку сэбий ши ку чомеӂе?
52Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
53Ын тоате зилеле ерам ку вой ын Темплу, ши н-аць пус мына пе Мине. Дарачеста есте часул востру ши путеря ынтунерикулуй.”
53Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
54Дупэ че ау пус мына пе Исус, Л-ау дус ши Л-ау бэгат ын каса марелуй преот. Петру мерӂя дупэ Ел де департе.
54Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
55Ау апринс ун фок ын мижлокул курций ши ау шезут жос. Петру с-а ашезат ши ел принтре ей.
55Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
56О служникэ л-а вэзут кум шедя ла пара фокулуй, с-а уйтат цинтэ ла ел ши а зис: „Ши омул ачеста ера ку Ел.”
56Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
57Дар Петру с-а лепэдат ши а зис: „Фемее, ну-Л куноск.”
57Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
58Песте пуцин, л-а вэзут ун алтул ши а зис: „Ши ту ешть унул дин оамений ачея.” Яр Петру а зис: „Омуле, ну сунт динтре ей.”
58А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
59Кам дупэ ун час, ун алтул ынтэря ачелашь лукру ши зичя: „Ну май ынкапе ындоялэ кэ ши омул ачеста ера ку Ел, кэч есте галилеян.”
59І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
60Петру а рэспунс: „Омуле, ну штиу че зичь.” Кяр ын клипа ачея, пе кынд ворбя ел ынкэ, а кынтат кокошул.
60Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
61Домнул С-а ынторс ши С-а уйтат цинтэ ла Петру. Ши Петру шь-а адус аминте де ворба пе каре й-о спусесе Домнул: „Ынаинтека сэ кынте кокошул, те вей лепэда де Мине де трей орь.”
61І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
62Ши а ешит афарэ ши а плынс ку амар.
62І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
63Оамений каре пэзяу пе Исус Ыл батжокоряу ши-Л бэтяу.
63А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
64Л-ау легат ла окь, Ыл ловяу песте фацэ ши-Л ынтребау, зикынд: „Пророчеште, чине Те-а ловит?”
64І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
65Ши ростяу ымпотрива Луй мулте алте батжокурь.
65І иншого багато, хуливши, казали на Него.
66Кынд с-а фэкут зиуэ, бэтрыний нородулуй, преоций чей май де сямэ ши кэртурарий с-ау адунат ымпреунэ ши ау адус пе Исус ын Соборул лор. Ей Й-ау зис:
66А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
67„Дакэ ешть Ту Христосул, спуне-не!” Исус ле-а рэспунс: „Дакэ вэ вой спуне, ну вець креде
67Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
68ши дакэ вэ вой ынтреба, ну-Мь вець рэспунде, нич ну-Мь вець да друмул.
68коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.
69Де акумынколо, Фиул омулуй ва шедя ла дряпта путерий луй Думнезеу.”
69Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
70Тоць ау зис: „Ешть Ту дар Фиул луй Думнезеу?” Ши Ел ле-а рэспунс: „Аша кум о спунець; да, сунт.”
70І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
71Атунч ей ау зис: „Че невое май авем де мэртурие? Ной ыншине ам аузит-о дин гура Луй.”
71Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.