Лука 11
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ынтр-о зи, Исус Се руга ынтр-ун лок анумит. Кынд а испрэвит ругэчуня, унул дин ученичий Луй Й-а зис: „Доамне, ынвацэ-не сэ не ругэм, кум а ынвэцат ши Иоан пе ученичий луй.”
1І сталось, як Він молив ся на одному місцї, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх.
2Ел ле-а зис: „Кынд вэ ругаць, сэ зичець: ‘Татэл ностру каре ешть ын черурь! Сфинцяскэ-се Нумеле Тэу; вие Ымпэрэция Та; факэ-се воя Та, прекум ын чер, аша ши пе пэмынт.
2Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї.
3Пыня ноастрэ чя де тоате зилеле дэ-не-о ноуэ ын фиекаре зи
3Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї.
4ши не яртэ ноуэ пэкателе ноастре, фииндкэ ши ной ертэм орькуй не есте датор, ши ну не дуче ын испитэ, чи избэвеште-не де чел рэу.’”
4І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого.
5Апой ле-а май зис: „Дакэ унул динтре вой аре ун приетен ши се дуче ла ел ла мезул нопций ши-й зиче: ‘Приетене, ымпрумутэ-мь трей пынь,
5І рече до них: Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хлїби,
6кэч а венит ла мине де пе друм ун приетен ал меу ши н-ам че-й пуне ынаинте’
6бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним;
7ши, дакэ динэунтрул касей луй, приетенул ачеста ый рэспунде: ‘Ну мэ тулбура; акум уша есте ынкуятэ, копиий мей сунт ку мине ын пат, ну пот сэ мэ скол сэ-ць дау пынь’, –
7а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і дїти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі:
8вэ спун: кярдакэ ну с-ар скула сэ и ле дя, пентру кэ-й есте приетен, тотушь, мэкар пентру стэруинца луй супэрэтоаре, тот се ва скула ши-й ва да тот че-й требуе.
8глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба.
9Де ачея шиЕу вэ спун: Черець, ши ви се ва да; кэутаць, ши вець гэси; батець, ши ви се ва дескиде.
9І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам.
10Фииндкэ орьчине чере капэтэ; чине каутэ гэсеште ши челуй че бате, и се дескиде.
10Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.
11Чине есте татэл ачела динтре вой каре, дакэ-йчере фиул сэу пыне, сэ-й дя о пятрэ? Орь, дакэ чере ун пеште, сэ-й дя ун шарпе ын лок де пеште?
11У которого ж з вас, батьків, просити ме син хлїба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому?
12Сау, дакэ чере ун оу, сэ-й дя о скорпие?
12Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона?
13Деч, дакэ вой, каре сунтець рэй, штиць сэ даць дарурь буне копиилор воштри, ку кыт май мулт Татэл востру чел дин черурь ва да Духул Сфынт челор че И-Л чер!”
13Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, як же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?
14Исус а скос динтр-ун болнав ун драк, каре ера мут. Дупэ че а ешит дракул, мутул а грэит ши нороаделе с-ау мират.
14І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ.
15Дар уний зичяу: „Ел скоате драчий ку Беелзебул, домнул драчилор.”
15Деякі ж з них казали: Вельзевулом, князем бісовським, виганяє біси.
16Алций, ка сэ-Л испитяскэ, Ый черяу ун семн дин чер.
16Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба.
17Исус ле-а куноскут гындуриле ши ле-а зис: „Орьче ымпэрэцие дезбинатэ ымпотрива ей есте пустиитэ ши о касэ дезбинатэ ымпотрива ей се прэбушеште песте алта.
17Він же, знаючи думки їх, рече їм: Кожне царство, проти себе роздїлившись, пустїє; і господа — проти господи, падає.
18Деч, дакэ Сатана есте дезбинат ымпотрива луй ынсушь, кум ва дэйнуи ымпэрэция луй, фииндкэ зичець кэ Еу скот драчий ку Беелзебул?
18Коли ж і сатана проти себе роздїлить ся, як устоїть царство його? Бо кажете, що Вельзевулом виганяю біси.
19Ши дакэ Еу скот драчий ку Беелзебул, фиий воштри ку чине ый скот? Де ачея, ей ыншишь вор фи жудекэторий воштри.
19Коли ж я Вельзевулом виганяю біси, то сини ваші ким виганяють їх? Тим суддями вашими вони будуть.
20Дар, дакэ Еу скот драчий кудеӂетул луй Думнезеу, Ымпэрэция луй Думнезеу а ажунс пынэ ла вой.
20Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже.
21Кындомул чел таре ши бине ынармат ышь пэзеште каса, авериле ый сунт ла адэпост.
21Коли ж сильний, вʼоружившись, стереже свого двору, то в спокою добро його.
22Дар, дакэ вине песте ел унул май таре декыт ел ши-л бируе, атунч ый я ку сила тоате армеле ын каре се ынкредя ши ымпарте прэзиле луате де ла ел.
22Коли ж сильнїщий над него, прийшовши, подужає його, то всю зброю його бере, що на неї вповав, та й роздає здобич його.
23Чинену есте ку Мине есте ымпотрива Мя ши чине ну адунэ ку Мине рисипеште.
23Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, розсипає.
24Духул некурат, кынд есе динтр-ун ом, умблэ прин локурь фэрэ апэ ши каутэ одихнэ. Фииндкэ н-о гэсеште, зиче: ‘Мэ вой ынтоарче ын каса мя, де унде ам ешит.’
24Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукає по безвіддях, шукаючи впокою, і, не знайшовши, каже: Вернусь до домівки моєї, звідкіля вийшов.
25Ши кынд вине, о гэсеште мэтуратэ ши ымподобитэ.
25І прийшовши знайде її виметену й прибрану.
26Атунч се дуче де май я ку ел алте шапте духурь, май реле декыт ел, интрэ ымпреунэ ын касэ, се ашазэ ын еа, ши старя де пе урмэа омулуй ачелуя ажунӂе май ря декыт чя динтый.”
26Тодї йде та бере сїм инших духів, злїщих над себе; і, ввійшовши, домують там; і буде останнє чоловіка того гірше першого.
27Пе кынд спуня Исус ачесте ворбе, о фемее дин нород шь-а ридикат гласул ши а зис: „Фериче де пынтечеле каре Те-а пуртат ши де цыцеле пе каре ле-ай супт!”
27Стало ся ж, як промовляв Він се, піднявши одна жінка зміж народу голос, каже Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, й соски, що ссав єси.
28Ши Ел а рэспунс: „Феричемай деграбэ де чей че аскултэ Кувынтул луй Думнезеу ши-Л пэзеск!”
28Він же рече: Блаженні ж і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його.
29Пе кынд нороаделе се стрынӂяу ку грэмада, Ел а ынчепут сэ спунэ: „Нямул ачеста есте ун ням виклян; ел чере ун семн, дар ну и се ва да алт семн декыт семнул пророкулуй Иона.
29Як же народ громадив ся, почав глаголати: Кодло се лукаве; воно ознаки шукає, і не дасть ся ознака йому, тільки ознака Йони пророка.
30Кэч дупэ кум Ионаа фост ун семн пентру нинивитень, тот аша ши Фиул омулуй ва фи ун семн пентру нямул ачеста.
30Бо, як Йона був ознакою Ниневянам, так буде й Син чоловічий кодлу сьому:
31Ымпэрэтясаде ла мязэзи се ва скула, ын зиуа жудекэций, алэтурь де бэрбаций ачестуй ням ши-й ва осынди; пентру кэ еа а венит де ла капэтул пэмынтулуй ка сэ аудэ ынцелепчуня луй Соломон; ши ятэ кэ аич есте Унул май маре декыт Соломон.
31Цариця полуденна встане на суд із чоловіками кодла сього, та й осудить їх: бо прийшла вона з краю землї послухати премудростї Соломонової; а ось більший Соломона тут.
32Бэрбаций дин Ниниве се вор скула, ын зиуа жудекэций, алэтурь де нямул ачеста ши-л вор осынди, пентру кэ ейс-ау покэит ла проповэдуиря луй Иона; ши ятэ кэ аич есте Унул май маре декыт Иона.
32Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його; бо покаялись по проповідї Йониній; а ось більший Йони тут.
33Нимень н-апринде о луминэ ка с-о пунэ ынтр-ун лок аскунс сау суб баницэ, чи о пуне ынтр-ун сфешник, пентру ка чей че интрэ сэ вадэ лумина.
33Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, на потайному не ставить, нї під посудину, а на сьвічнику, щоб хто входить, сьвітло бачив.
34Окюл есте луминатрупулуй тэу. Дакэ окюл тэу есте сэнэтос, тот трупул тэу есте плин де луминэ, дар, дакэ окюл тэу есте рэу, трупул тэу есте плин де ынтунерик.
34Сьвітло тїлу око; коли ж оце око твоє ясне буде, то й все тїло твоє сьвітле: коли ж лихе буде, то й тїло твоє темне.
35Я сяма, дар, ка лумина каре есте ын тине сэ ну фие ынтунерик.
35Гледи ж оце, щоб сьвітло, що в тобі, не була темрява.
36Аша кэ, дакэ тот трупул тэу есте плин де луминэ, фэрэ сэ айбэ врео парте ынтунекатэ, ва фи ын тотул плин де луминэ, ынтокмай ка атунч кынд те-ар лумина о лампэ ку лумина ей маре.”
36Коли ж тїло твоє все сьвітле, не маючи нїякої частини темної, то буде сьвітле все, як би сьвічка сяєвом просьвічувала тебе.
37Пе кынд ворбя Исус, ун фарисеу Л-а ругат сэ прынзяскэ ла ел. Ел а интрат ши а шезут ла масэ.
37Як же Він промовляв, просив Його Фарисей один, щоб обідав у него; ввійшовши ж, сїв за столом.
38Фарисеул а вэзут ку мираре кэ Исус ну Се спэласе ынаинте де прынз.
38Фарисей же, побачивши, здивував ся, що перше не обмив ся перед обідом.
39Дар Домнул й-а зис: „Вой, фарисеий, курэциць партя де афарэ а пахарулуй ши а блидулуй, дар лэунтрулвостру есте плин де жефуире ши де рэутате.
39Рече ж Господь до него: Тепер ви, Фарисеї, верх чаші і блюда очищаєте; середина ж ваша повна здирства та лукавства.
40Небунилор, оаре Ачела каре а фэкут партя де афарэ, н-а фэкут ши пе чя динэунтру?
40Безумні! хиба, хто зробив верх, і середини не зробив.
41Дацьмай бине милостение дин лукруриле динэунтру, ши атунч тоате вэ вор фи курате.
41Тільки давайте милостиню з того, що є, і ось усе чисте вам буде.
42Дарвай де вой, фарисеилор! Пентру кэ вой даць зечуялэ дин измэ, дин рутэ ши дин тоате зарзаватуриле, ши даць уйтэрий дрептатя ши драгостя де Думнезеу: пе ачестя требуя сэ ле фачець, ши пе челелалте сэ ну ле лэсаць нефэкуте!
42Та горе вам, Фарисеї! бо даєте десятину з мяти, рути і всякого зїлля, а минаєте суд і любов Божу. Се повинні були чинити, да й того не залишати.
43Вайде вой, фарисеилор! Пентру кэ вой умблаць дупэ скаунеле динтый ла синагоӂь ши вэ плаче сэ вэ факэ лумя плекэчунь прин пеце!
43Горе вам, Фарисеї! бо любите перві сїдалища по школах і витання на торгах.
44Вайде вой, кэртурарь ши фарисей фэцарничь! Пентру кэвой сунтець ка морминтеле, каре ну се вэд ши песте каре оамений умблэ фэрэ сэ штие.”
44Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! бо ви мов гроби, що їх невидко, й люде, ходячи поверх них, не знають.
45Унул дин ынвэцэторий Леӂий а луат кувынтул ши Й-а зис: „Ынвэцэторуле, спунынд ачесте лукрурь не окэрэшть ши пе ной.”
45Озвав ся ж один з законників, і каже Йому: Учителю, так говорячи, ти й нас обижаєш.
46„Вай ши де вой, ынвэцэторь ай Леӂий” , а рэспунс Исус. „Пентру кэвой пунець пе спинаря оаменилор сарчинь греле де пуртат, яр вой нич мэкар ку унул дин деӂетеле воастре ну вэ атинӂець де еле.
46Він же рече: І вам, законникам, горе! що накладуєте людям тягарі, котрі важко носити, а самі одним пальцем вашим не приторкнетесь до тягарів.
47Вайде вой! Пентру кэ вой зидиць морминтеле пророчилор пе каре й-ау учис пэринций воштри.
47Горе вам! що будуєте гроби пророкам, батьки ж ваші повбивали їх.
48Прин ачаста мэртурисиць кэ ынкувиинцаць фаптеле пэринцилор воштри, кэч ей ау учис пе пророчь, яр вой ле зидиць морминтеле.
48Правдиво ви сьвідкуєте, і любі вам учинки батьків ваших; бо се вони повбивали їх, ви ж будуєте їм гроби.
49Де ачея Ынцелепчуня луй Думнезеу а зис: ‘Ле вой тримитепророчь ши апостоль; пе уний дин ей ый вор учиде, яр пе алций ый вор пригони,
49Тим і премудрість Божа глаголе: Пішлю до них пророків та апостолів, і инших з них вони вбивати муть та гонити муть,
50ка сэ се чарэ де ла ачест ням сынӂеле тутурор пророчилор каре а фост вэрсат де ла ынтемееря лумий:
50щоб відомстити за кров усїх пророків, пролиту від основання сьвіта, кодлу сьому,
51де ласынӂеле луй Абел пынэ ла сынӂелелуй Захария, учис ынтре алтар ши Темплу’; да, вэ спун, се ва чере де ла нямул ачеста!
51від крові Авеля аж до крові Захарії, що полїг між жертївнею й храмом. Так, глаголю вам, відомстить ся кодлу сьому.
52Вайде вой, ынвэцэторь ай Леӂий! Пентру кэ вой аць пус мына пе кея куноштинцей: нич вой н-аць интрат, яр пе чей че вояу сэ интре, й-аць ымпедикат сэ интре.”
52Горе вам, законники! що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, й тим, що входять, заборонили.
53Дупэ че а ешит де аколо, кэртурарий ши фарисеий ау ынчепут сэ-Л пунэ ла стрымтоаре ши сэ-Л факэ сэ ворбяскэ деспре мулте лукрурь;
53Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі,
54Й-ау ынтинс астфел лацурь, ка сэ приндэ врео ворбэ дин гура Луй, пентру каре сэ-Л поатэ ынвинуи.
54чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.