Лука 7
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Дупэ че а сфыршит де ростит тоате ачесте кувынтэрь ынаинтя нородулуй каре-Л аскулта, Исус а интрат ын Капернаум.
1Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.
2Ун суташ авя ун роб ла каре циня фоарте мулт ши каре ера болнав пе моарте.
2В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий.
3Фииндкэ аузисе ворбинду-се деспре Исус, суташул а тримис ла Ел пе ниште бэтрынь ай иудеилор, ка сэ-Л роаӂе сэ винэ сэ виндече пе робул луй.
3Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.
4Ачештя ау венит ла Исус, Л-ау ругат ку тот динадинсул ши ау зис: „Фаче сэ-й фачь ачест бине,
4Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:
5кэч юбеште нямул ностру ши ел не-а зидит синагога.”
5любить бо нарід наш, і школу він збудував нам.
6Исус а плекат ку ей, дар ну ера департе де касэ кынд суташул а тримис ла Ел пе ниште приетень сэ-Й спунэ: „Доамне, ну Те май остени атыта, пентру кэ ну сунт вредник сэ интри суб акоперэмынтул меу.
6Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;
7Де ачея нич ну м-ам сокотит вредник сэ вин еу ынсумь ла Тине. Чи зи о ворбэ, ши робул меу ва фи тэмэдуит.
7тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.
8Кэч ши еу, каре сунт суб стэпыниря алтуя, ам суб мине осташь. Ши зик унуя: ‘Ду-те!’ ши се дуче; алтуя: ‘Вино!’ ши вине; ши робулуй меу: ‘Фэ кутаре лукру!’ ши-л фаче.”
8Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.
9Кынд а аузит Исус ачесте ворбе, С-а минунат де суташ, С-а ынторс спре нородул каре мерӂя дупэ Ел ши а зис: „Вэ спун кэ нич кяр ын Исраел н-ам гэсит о крединцэ атыт де маре.”
9Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлї, такої віри не знайшов я.
10Кынд с-ау ынторс акасэ, тримиший ау гэсит сэнэтос пе робул каре фусесе болнав.
10І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.
11Ын зиуа урмэтоаре, Исус Се дучя ынтр-о четате нумитэ Наин. Ымпреунэ ку Ел мерӂяу ученичий Луй ши нород мулт.
11І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наін, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.
12Кынд С-а апропият де поарта четэций, ятэ кэ дучяу ла гроапэ пе ун морт, сингурул фиу ал майчий луй, каре ера вэдувэ; ши ку еа ерау о мулциме де оамень дин четате.
12Як же наближив ся до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.
13Домнулуй, кынд а вэзут-о, И С-а фэкут милэ де еа ши й-а зис: „Ну плынӂе!”
13І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.
14Апой, С-а апропият ши С-а атинс де раклэ. Чей че о дучяу с-ау оприт. Ел а зис: „Тинерелуле, скоалэ-те, ыць спун!”
14І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, зʼупинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.
15Мортул а шезут ын капул оаселор ши а ынчепут сэ ворбяскэ. Исус л-а дат ынапой майчий луй.
15І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.
16Тоць ау фост куприншь де фрикэ, слэвяу пе Думнезеу ши зичяу: „Ун маре пророк с-а ридикат ынтре ной; ши Думнезеу а черчетат пе попорул Сэу.”
16Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.
17Вестя ачаста деспре Исус с-а рэспындит ын тоатэ Иудея ши прин тоате ымпрежуримиле.
17І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.
18Ученичий луй Иоан ау дат де штире ынвэцэторулуй лор деспре тоате ачесте лукрурь.
18І сповістили Йоана ученики його про все те.
19Иоан а кемат пе дой динтре ученичий сэй ши й-а тримис ла Исус сэ-Л ынтребе: „Ту ешть Ачела каре аре сэ винэ сау сэ аштептэм пе алтул?”
19І покликавши двох учеників своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
20Ачештя, кынд с-ау ынфэцишат ынаинтя луй Исус, Й-ау зис: „Иоан Ботезэторул не-а тримис ла Тине сэ Те ынтребэм: ‘Ту ешть Ачела каре аре сэ винэ сау сэ аштептэм пе алтул?’”
20Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
21Кяр ын клипа ачея, Исус а виндекат пе мулць де боль, де кинурь, де духурь реле ши мултор орбь ле-а дэруит ведеря.
21Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.
22Ши, дрепт рэспунс, ле-а зис: „Дучеци-вэ де спунець луй Иоан че аць вэзут ши аузит: орбийвэд, шкьопий умблэ, лепроший сунт курэциць, сурзий ауд, морций ынвие, ши сэрачилорли се проповэдуеште Евангелия.
22І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістїть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.
23Фериче де ачела пентру каре ну вой фи ун прилеж де потикнире.”
23І блажен, хто не зблазнить ся мною.
24Дупэ че ау плекат тримиший луй Иоан, Исус а ынчепут сэ спунэ нороаделор деспре Иоан: „Че аць ешит сэ ведець ын пустиу? О трестие клэтинатэ де вынт?
24Як же пійшли посланцї Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?
25Атунч че аць ешит сэ ведець? Ун ом ымбрэкат ын хайне мой? Ятэ кэ чей че поартэ хайне мой ши чей че трэеск ын десфэтэрь сунт ын каселе ымпэрацилор.
25Або чого ж виходили ви дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.
26Атунч че аць ешит сэ ведець? Ун пророк? Да, вэ спун, ши май мулт декыт ун пророк.
26Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.
27Елесте ачела деспре каре есте скрис: ‘Ятэ, тримит пе солул Меу ынаинтя Фецей Тале, каре Ыць ва прегэти каля ынаинтя Та.’
27Се той, про кого написано: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
28Вэ спун кэ, динтре чей нэскуць дин фемей, ну есте ничунул май маре декыт Иоан Ботезэторул. Тотушь чел май мик ын Ымпэрэция луй Думнезеу есте май маре декыт ел.
28Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.
29Ши тот нородул каре л-а аузит ши кяр вамеший ау дат дрептате луй Думнезеу, приминдботезул луй Иоан,
29І ввесь народ слухаючий, і митники, оправдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.
30дар фарисеий ши ынвэцэторий Леӂий ау зэдэрничит плануллуй Думнезеу пентру ей, неприминд ботезул луй.
30Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.
31Кучине вой асемэна дар пе оамений дин нямул ачеста? Ши ку чине сямэнэ ей?
31Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?
32Сямэнэ ку ниште копий каре стау ын пяцэ ши стригэ уний кэтре алций: ‘В-ам кынтат дин флуер, ши н-аць жукат; в-ам кынтат де жале, ши н-аць плынс.’
32Подобні вони дїтям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.
33Ын адевэр, а венит ИоанБотезэторул, нич мынкынд пыне, нич бынд вин, ши зичець: ‘Аре драк.’
33Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола має.
34А венит Фиул омулуй, мынкынд ши бынд, ши зичець: ‘Ятэ ун ом мынкэчос ши бэутор де вин, ун приетен ал вамешилор ши ал пэкэтошилор.’
34Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.
35ТотушьЫнцелепчуня а фост гэситэ дряптэ де тоць копиий ей.”
35І оправдилась премудрість од дїтей своїх усїх.
36Ун фарисеу а ругат пе Исус сэ мэнынче ла ел. Исус а интрат ын каса фарисеулуй ши а шезут ла масэ.
36Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши в господу Фарисеєву, сїв за столом.
37Ши ятэ кэ о фемее пэкэтоасэ дин четате а афлат кэ Ел ера ла масэ ын каса фарисеулуй. А адус ун вас де алабастру ку мир мироситор
37І ось жінка у городї, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеєвій, принїсши любастровий збаночок мира,
38ши стэтя ынапой лынгэ пичоареле луй Исус ши плынӂя. Апой а ынчепут сэ-Й стропяскэ пичоареле ку лакримиле ей ши сэ ле штяргэ ку пэрул капулуй ей; ле сэрута мулт ши ле унӂя ку мир.
38і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цїлувала ноги Його, й мастила миром.
39Кынд а вэзут лукрул ачеста, фарисеул каре-Л пофтисе шь-а зис: „Омул ачеста, дакэ ар фи ун пророк, ар шти чине ши че фел де фемее есте чя каре се атинӂе де Ел: кэ есте о пэкэтоасэ.”
39Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.
40Исус а луат кувынтул ши й-а зис: „Симоне, ам сэ-ць спун чева.” „Спуне, Ынвэцэторуле”, Й-а рэспунс ел.
40І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.
41„Ун кэмэтар авя дой даторничь: унул ый ера датор ку чинч суте де лей, яр челэлалт, ку чинчзечь.
41Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.
42Фииндкэ н-авяу ку че плэти, й-а ертат пе амындой. Спуне-Мь дар, каре дин ей ыл ва юби май мулт?”
42Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
43Симон Й-а рэспунс: „Сокотеск кэ ачела кэруя й-а ертат май мулт.” Исус й-а зис: „Дрепт ай жудекат.”
43Озвав ся ж Симон і каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.
44Апой С-а ынторс спре фемее ши а зис луй Симон: „Везь ту пе фемея ачаста? Ам интрат ын каса та ши ну Мь-ай дат апэ пентру спэлат пичоареле, дар еа Мь-а стропит пичоареле ку лакримиле ей ши Ми ле-а штерс ку пэрул капулуй ей.
44І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, — води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.
45Ту ну Мь-ай дат сэрутаре, дар еа, де кынд ам интрат, н-а ынчетат сэ-Мь сэруте пичоареле.
45Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цїлувати ноги мої.
46Капул ну Ми л-ай унс куунтделемн; дар еа Мь-а унс пичоареле ку мир.
46Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.
47Де ачеяыць спун: Пэкателе ей, каре сунт мулте, сунт ертате, кэч а юбит мулт. Дар куй и се яртэ пуцин юбеште пуцин.”
47Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.
48Апой а зис фемеий: „Ертатеыць сунт пэкателе!”
48Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.
49Чей че шедяу ку Ел ла масэ ау ынчепут сэ зикэ ынтре ей: „Чине есте Ачеста де яртэ кяр ши пэкателе?”
49І почали ті, що вкупі сидїли, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?
50Дар Исус а зис фемеий: „Крединцата те-а мынтуит; ду-те ын паче.”
50Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.