Плынӂериле 1
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Вай! Кум стэ пэрэситэ акум четатя ачаста атыт де плинэ де попор алтэдатэ! А рэмас ка о вэдувэ! Еа, каре алтэдатэ ера маре ынтре нямурь, фрунташэ принтре цэрь, а ажунс роабэ астэзь!
1Як ся столиця седить одинока, — та, що була колись така многолюдна, стала, мов би вдовою; город, великий між народами, князь над краями, — платить нинї дань!
2Плынӂе амарник ноаптя ши-й кург лакримь пе ображь. Ничунул дин тоць чей че о юбяу н-о мынгые; тоць приетений ей ау пэрэсит-о ши и с-ау фэкут врэжмашь.
2Плаче гірко по ночах, сльози ллються по щоках; з усїх, що його любили, нема нїкого, хто б розважив; усї приятелї його зрадили його, стали ворогами.
3Иуда а плекат ын прибеӂие дин причина апэсэрий ши мунчилор греле. Локуеште ын мижлокул нямурилор ши ну гэсеште одихнэ! Тоць пригониторий луй л-ау ажунс токмай кынд ый ера май маре стрымтораря.
3Юда, втїкаючи від злиднїв та неволї тяжкої, поселився серед поган, та не знайшов впокою; всї, що його з давна гонили, спіймали його, наче б у тїсному заулку.
4Друмуриле Сионулуй сунт тристе, кэч нимень ну се май дуче ла сэрбэторь, тоате порциле луй сунт пустий, преоций луй офтязэ; фечоареле луй сунт мыхните ши ел ынсушь есте плин де амэрэчуне.
4Посуміли дороги на Сион, бо перестали прочане ходити; всї брами його опустїли; сьвященники взітхають, дївчата горюють, — гірко й йому самому.
5Асуприторий луй сар бируиторь, врэжмаший луй сунт мулцумиць. Кэч Домнул л-а смерит дин причина мулцимий пэкателор луй; копиий луй ау мерс ын робие ынаинтя асуприторулуй.
5Вороги його взяли гору над ним; противники роскошують, бо Господь послав на його злиднї за премногі його провини; дїти його пійшли в неволю поперед ворога чамбулом.
6С-а дус де ла фийка Сионулуй тоатэ подоаба ей. Кэпетенииле ей ау ажунс ка ниште чербь каре ну гэсеск пэшуне ши мерг фэрэ путере ынаинтя челуй че-й гонеште.
6Минулась у Сиону вся його величність; знатні в його — наче ті оленї, що не знаходять собі нїде паші; безсильні, пійшли навперід погоничів своїх.
7Ын зилеле неказулуй ши тикэлошией луй, Иерусалимул ышь адуче аминте де тоате бунэтэциле де каре а авут парте дин зилеле стрэбуне; кынд а кэзут попорул луй ын мына асуприторулуй, нимень ну й-а венит ын ажутор, яр врэжмаший се уйтау ла ел ши рыдяу де прэбуширя луй.
7В злиднях своїх та в тїснотї своїй спогадав Ерусалим про всї дорогі добра свої, що їх мав тодї, як нарід його попав в руки ворожі, й нї в кого не знайшов підмоги; а вороги позирають на його та висьмівають і його суботи.
8Греу а пэкэтуит Иерусалимул! Де ачея а ажунс де скырбэ. Тоць чей че-л прецуяу ыл диспрецуеск акум, вэзынду-й голичуня, ши ел ынсушь се ынтоарче ын алтэ парте ши офтязэ.
8Тяжко провинив Ерусалим, тим і зробився огидою людям; всї, що його славили, споглядають на його з погордою, бо побачили наготу його, а й сам він взітхає, та й одвертає, застидавшись, обличчє.
9Некурэция стэтя липитэ пе поала хайней луй ши ну се гындя ла сфыршитул сэу. А кэзут греу де тот. Нимень ну-л мынгые. „Вези-мь тикэлошия, Доамне, кэч ятэ че семец есте врэжмашул!”
9Гріх його, мов нечистота на платтї, явний, та він не подумав, що з того буде; тим то й упав він так низько, та й не має потїшителя. Зглянься ж ти, Боже, на мене у злиднях, бо ворог аж надто піднявся вгору!
10Асуприторул а ынтинс мына ла тот че авя ел май скумп; ба ынкэ а вэзут кум, ын Локашул луй чел Сфынт, ау интрат нямуриле, кэрора Ту ле порунчисешь сэ ну интре ын адунаря Та!
10Ворог простяг руку свою на все, що йому дороге було; він бачить, як погане втискаються в пресьвяте місце його; а ти ж (Господи,) заповідав, щоб вони не вступали в громаду твою.
11Тот попорул луй каутэ пыне суспинынд; шь-ау дат лукруриле скумпе пе хранэ, нумай ка сэ-шь цинэ вяца. „Уйтэ-Те, Доамне, ши привеште кыт де ынжосит сунт!”
11Ввесь нарід взітхає за насущним хлїбом, віддає все дороге, щоб було чим посилити душу. О, зглянься, Господи, подивись, як я принижений.
12„О, вой, каре тречець пе лынгэ мине, привиць ши ведець дакэ есте врео дурере ка дуреря мя, ка дуреря ку каре м-а ловит Домнул ын зиуа мынией Луй апринсе!
12О, нехай вас нїколи таке не спіткає, всї ви, що дорогою проходите мимо! Гляньте, придивіться, чи є біль такий, як мій біль, що на мене впав, що послав на мене Господь в день палаючого гнїву свого?
13Мь-а азвырлит де сус ын оасе ун фок каре ле арде; мь-а ынтинс ун лац суб пичоаре ши м-а дат ынапой. М-а ловит ку пустиире ши ку о лынчезялэ де тоате зилеле!
13Звисока послав він огонь у костї мої і той обгорнув їх; він розстелив сїтї під ноги менї й повалив мене; учинив мене бідним, та мучить мене день поза день.
14Мына Луй а легат жугул нелеӂюирилор меле, каре стау ымплетите ши легате де гытул меу. Мь-а фрынт путеря. Домнул м-а дат ын мыниле ачелора кэрора ну пот сэ ле стау ымпотривэ.
14Ярмо, зроблене з проступків моїх, в руцї в него; вони, неначе в шнур поскручувані, і заложені менї на шию; Господь обезсилив мене; віддав мене в руки, що з них годї менї добутись.
15Домнул а трынтит ла пэмынт пе тоць витежий дин мижлокул меу; а стрынс о оштире ымпотрива мя, ка сэ-мь прэпэдяскэ тинеретул; ка ын тяск а кэлкат Домнул пе фечоара, фийка луй Иуда.
15Всїх хоробрих моїх повалив Господь посеред мене; скликав проти мене цїлу товпу, щоб вигубити молодиків моїх; неначе (грони) в тискарнї, зтоптав Господь дївицю-дочку Юдину.
16Де ачея плынг, ымь варсэ лакримь окий, кэч С-а депэртат де ла мине Чел че требуя сэ мэ мынгые, Чел че требуя сэ-мь ынвиорезе вяца; фиий мей сунт здробиць, кэч врэжмашул а бируит.”
16От чого я плачу; око моє, — от чого око моє проливає води; далеко від мене втїшитель, що живив би духа в менї; дїти мої витрачені, бо ворог взяв гору.
17Сионул ынтинде мыниле ругэтор, ши нимень ну-л мынгые. Домнул а тримис ымпотрива луй Иаков, де жур ымпрежур, врэжмашь; Иерусалимул а ажунс де батжокурэ ын мижлокул лор.
17Сион простягає руки свої та нема, хто б його розважив. Господь дав приказ проти Якова ворогам його, щоб його кругом обступили; Ерусалим стався гидотою посеред них.
18„Домнул есте дрепт, кэч м-ам рэзврэтит ымпотрива порунчилор Луй. Аскултаць, тоате попоареле, ши ведеци-мь дуреря! Фечоареле ши тинерий мей с-ау дус ын робие.
18Справедливий Господь, бо я не корився його слову. О, слухайте, всї народи, погляньте на муку мою; дїви мої й молодики мої — всї вони пійшли в неволю!
19Мь-ам кемат приетений, дар м-ау ыншелат, преоций ши бэтрыний мей ау мурит ын четате, кэутынд хранэ ка сэ-шь цинэ вяца.
19Кличу другів моїх, та вони завели мене; сьвященники мої й старшина моя гинуть у містї, шукаючи харчі собі, щоб підкріпитись, свою душу (задержати в тїлї).
20Доамне, уйтэ-Те ла неказул меу. Лэунтрул меу фербе, ми с-а ынторс инима ын мине, кэч ам фост неаскултэтор. Афарэ, сабия м-а лэсат фэрэ копий; ын касэ, моартя.
20Зглянься, Господи, бо я в тїснечі; внутро моє неспокійне, серце, неначе перевернулось у менї; я бо упрямо противився тобі; в полі забрав меч дїти мої, а дома — (голодова) смерть.
21М-ау аузит суспинынд, дар нимень ну м-а мынгыят. Тоць врэжмаший мей, кынд ау афлат де ненорочиря мя, с-ау букурат кэ Ту ай адус-о, дар вей адуче, вей вести зиуа кынд ши ей вор фи ка мине.
21Почули, що я стогну, а нема, хто б мене розважив; почули всї вороги мої про мою недолю, та й утїшились, що ти се вчинив менї. О, коли б ти послав уже той день, що його заповів, і вони стали такими ж, як я!
22Аду тоатэ рэутатя лор ынаинтя Та ши фэ-ле кум мь-ай фэкут мие пентру тоате фэрэделеӂиле меле! Кэч суспинеле меле сунт мулте ши инима ымь есте болнавэ.”
22О, постав перед лице своє усе зло їх; обійдись із ними оттак, як обійшовся зо мною за всї гріхи мої, я бо стогну безнастанно, й серце в менї завмірає!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.