Плынӂериле 3
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Еу сунт омул каре а вэзут суферинца суб нуяуа урӂией Луй.
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
2Ел м-а дус, м-а мынат ын ынтунерик, ши ну ын луминэ.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
3Нумай ымпотрива мя Ышь ынтинде ши Ышь ынтоарче мына тоатэ зиуа.
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
4Мь-а прэпэдит карня ши пеля ши мь-а здробит оаселе.
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
5А фэкут зид ымпрежурул меу ши м-а ынконжурат ку отравэ ши дурере.
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
6Мэ ашазэ ын ынтунерик, ка пе чей морць пентру тотдяуна.
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
7М-а ынконжурат ку ун зид ка сэ ну ес; м-а пус ын ланцурь греле.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
8Сэ тот стриг ши сэ тот чер ажутор, кэч Ел тот ну-мь примеште ругэчуня.
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
9Мь-а аступат каля ку петре чоплите ши мь-а стрымбат кэрэриле.
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
10Мэ пындеште ка ун урс ши ка ун леу ынтр-ун лок аскунс.
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
11Мь-а абэтут кэиле ши апой с-а арункат пе мине ши м-а пустиит.
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
12Шь-а ынкордат аркул ши м-а пус цинтэ сэӂеций Луй.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
13Ын рэрункь мь-а ынфипт сэӂециле дин толба Луй.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
14Ам ажунс де рысул попорулуй меу ши тоатэ зиуа сунт пус ын кынтече де батжокурэ де ей.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
15М-а сэтурат де амэрэчуне, м-а ымбэтат ку пелин.
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
16Мь-а сфэрымат динций ку петре, м-а акоперит ку ченушэ.
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
17Мь-ай луат пачя ши ну май куноск феричиря.
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
18Ши ам зис: „С-а дус путеря мя де вяцэ ши ну май ам ничо нэдежде ын Домнул.”
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
19Гындеште-Те ла неказул ши суферинца мя, ла пелин ши ла отравэ!
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
20Кынд ышь адуче аминте суфлетул меу де еле, есте мыхнит ын мине.
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
21Ятэ че май гындеск ын инима мя ши ятэ че мэ фаче сэ май траг нэдежде:
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
22Бунэтэциле Домнулуй ну с-ау сфыршит, ындурэриле Луй ну сунт ла капэт,
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
23чи се ынноеск ын фиекаре диминяцэ. Ши крединчошия Та есте атыт де маре!
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
24„Домнул есте партя мя де моштенире”, зиче суфлетул меу, „де ачея нэдэждуеск ын Ел.”
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
25Домнул есте бун ку чине нэдэждуеште ын Ел, ку суфлетул каре-Л каутэ.
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
26Бине есте сэ аштепць ын тэчере ажуторул Домнулуй.
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
27Есте бине пентру ом сэ поарте ун жуг ын тинереця луй.
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
28Сэ стя сингур ши сэ такэ, пентру кэ Домнул и л-а пус пе грумаз;
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
29сэ-шь умпле гура ку цэрынэ ши сэ ну-шь пярдэ нэдеждя;
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
30сэ дя образул челуй че-л ловеште ши сэ се сатуре де окэрь.
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
31Кэч Домнул ну ляпэдэ пентру тотдяуна.
31Бо не на віки Господь покидає;
32Чи, кынд мыхнеште пе чинева, Се ындурэ ярэшь де ел дупэ ындураря Луй чя маре,
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
33кэч Ел ну некэжеште ку плэчере, нич ну мыхнеште букурос пе копиий оаменилор.
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
34Кынд се калкэ ын пичоаре тоць принший де рэзбой ай уней цэрь,
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
35кынд се калкэ дрептатя оменяскэ ын фаца Челуй Пряыналт,
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
36кынд есте недрептэцит ун ом ын причина луй, ну веде Домнул?
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
37Чине а спус ши с-а ынтымплат чева фэрэ порунка Домнулуй?
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
38Ну ес дин гура Челуй Пряыналт рэул ши бинеле?
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
39Де че сэ се плынгэ омул кыт трэеште? Фиекаре сэ се плынгэ май бине де пэкателе луй!
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
40Сэ луэм сяма ла умблетеле ноастре, сэ ле черчетэм ши сэ не ынтоарчем ла Домнул.
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
41Сэ не ынэлцэм ши инимиле ку мыниле спре Думнезеу дин чер, зикынд:
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
42„Ам пэкэтуит, ам фост ындэрэтничь, ши ну не-ай ертат!”
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
43Ын мыния Та, Те-ай аскунс ши не-ай урмэрит, ай учис фэрэ милэ.
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
44Те-ай ынвэлуит ынтр-ун нор, ка сэ ну стрэбатэ ла Тине ругэчуня ноастрэ.
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
45Не-ай фэкут де батжокурэ ши де окарэ принтре попоаре.
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
46Тоць врэжмаший ноштри дескид гура ымпотрива ноастрэ.
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
47Де гроазэ ши де гроапэ ам авут парте, де прэпэд ши пустиире.
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
48Шувоае де апэ ымь кург дин окь дин причина прэпэдулуй фийчей попорулуй меу.
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
49Ми се топеште окюл ын лакримь некурмат ши фэрэ рэгаз,
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
50пынэ че Домнул ва приви дин чер ши ва ведя.
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
51Мэ доаре окюл де плынс пентру тоате фийчеле четэций меле.
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
52Чей че мэ урэск фэрэ темей м-ау гонит ка пе о пасэре.
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
53Вояу сэ-мь нимичяскэ вяца ынтр-о гроапэ ши ау арункат ку петре ын мине.
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
54Мь-ау нэвэлит апеле песте кап ши зичям: „Сунт пердут!”
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
55Дар ам кемат Нумеле Тэу, Доамне, дин фундул гропий.
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
56Ту мь-ай аузит гласул: „Ну-Ць аступа урекя ла суспинеле ши стригэтеле меле!”
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
57Ын зиуа кынд Те-ам кемат, Те-ай апропият ши ай зис: „Ну те теме!”
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
58Доамне, Ту ай апэрат причина суфлетулуй меу, мь-ай рэскумпэрат вяца!
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
59Доамне, ай вэзут апэсаря мя: фэ-мь дрептате!
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
60Ай вэзут тоате рэзбунэриле лор, тоате унелтириле лор ымпотрива мя.
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
61Доамне, ле-ай аузит окэриле, тоате унелтириле ымпотрива мя,
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
62кувынтэриле потривничилор мей ши плануриле пе каре ле урзяу ын фиекаре зи ымпотрива мя.
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
63Уйтэ-Те кынд стау ей жос сау кынд се скоалэ! Еу сунт кынтекул лор де батжокурэ.
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
64Рэсплэтеште-ле, Доамне, дупэ фаптеле мынилор лор!
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
65Ымпетреште-ле инима ши арункэ блестемул Тэу ымпотрива лор!
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
66Урмэреште-й, ын мыния Та, ши штерӂе-й де суб черурь, Доамне!
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.