Lamentationes 3
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1[ Aleph Ego vir videns paupertatem meam in virga indignationis ejus.
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
2Aleph Me minavit, et adduxit in tenebras, et non in lucem.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
3Aleph Tantum in me vertit et convertit manum suam tota die.
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
4Beth Vetustam fecit pellem meam et carnem meam; contrivit ossa mea.
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
5Beth Ædificavit in gyro meo, et circumdedit me felle et labore.
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
6Beth In tenebrosis collocavit me, quasi mortuos sempiternos.
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
7Ghimel Circumædificavit adversum me, ut non egrediar; aggravavit compedem meum.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
8Ghimel Sed et cum clamavero, et rogavero, exclusit orationem meam.
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
9Ghimel Conclusit vias meas lapidibus quadris; semitas meas subvertit.
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
10Daleth Ursus insidians factus est mihi, leo in absconditis.
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
11Daleth Semitas meas subvertit, et confregit me; posuit me desolatam.
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
12Daleth Tetendit arcum suum, et posuit me quasi signum ad sagittam.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
13He Misit in renibus meis filias pharetræ suæ.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
14He Factus sum in derisum omni populo meo, canticum eorum tota die.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
15He Replevit me amaritudinibus; inebriavit me absinthio.
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
16Vau Et fregit ad numerum dentes meos; cibavit me cinere.
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
17Vau Et repulsa est a pace anima mea; oblitus sum bonorum.
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
18Vau Et dixi: Periit finis meus, et spes mea a Domino.
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
19Zain Recordare paupertatis, et transgressionis meæ, absinthii et fellis.
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
20Zain Memoria memor ero, et tabescet in me anima mea.
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
21Zain Hæc recolens in corde meo, ideo sperabo.
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
22Heth Misericordiæ Domini, quia non sumus consumpti; quia non defecerunt miserationes ejus.
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
23Heth Novi diluculo, multa est fides tua.
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
24Heth Pars mea Dominus, dixit anima mea; propterea exspectabo eum.
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
25Teth Bonus est Dominus sperantibus in eum, animæ quærenti illum.
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
26Teth Bonum est præstolari cum silentio salutare Dei.
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
27Teth Bonum est viro cum portaverit jugum ab adolescentia sua.
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
28Jod Sedebit solitarius, et tacebit, quia levavit super se.
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
29Jod Ponet in pulvere os suum, si forte sit spes.
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
30Jod Dabit percutienti se maxillam: saturabitur opprobriis.
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
31Caph Quia non repellet in sempiternum Dominus.
31Бо не на віки Господь покидає;
32Caph Quia si abjecit, et miserebitur, secundum multitudinem misericordiarum suarum.
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
33Caph Non enim humiliavit ex corde suo et abjecit filios hominum.
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
34Lamed Ut conteret sub pedibus suis omnes vinctos terræ.
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
35Lamed Ut declinaret judicium viri in conspectu vultus Altissimi.
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
36Lamed Ut perverteret hominem in judicio suo; Dominus ignoravit.
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
37Mem Quis est iste qui dixit ut fieret, Domino non jubente?
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
38Mem Ex ore Altissimi non egredientur nec mala nec bona?
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
39Mem Quid murmuravit homo vivens, vir pro peccatis suis?
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
40Nun Scrutemur vias nostras, et quæramus, et revertamur ad Dominum.
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
41Nun Levemus corda nostra cum manibus ad Dominum in cælos.
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
42Nun Nos inique egimus, et ad iracundiam provocavimus; idcirco tu inexorabilis es.
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
43Samech Operuisti in furore, et percussisti nos; occidisti, nec pepercisti.
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
44Samech Opposuisti nubem tibi, ne transeat oratio.
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
45Samech Eradicationem et abjectionem posuisti me in medio populorum.
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
46Phe Aperuerunt super nos os suum omnes inimici.
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
47Phe Formido et laqueus facta est nobis vaticinatio, et contritio.
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
48Phe Divisiones aquarum deduxit oculus meus, in contritione filiæ populi mei.
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
49Ain Oculus meus afflictus est, nec tacuit, eo quod non esset requies.
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
50Ain Donec respiceret et videret Dominus de cælis.
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
51Ain Oculus meus deprædatus est animam meam in cunctis filiabus urbis meæ.
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
52Sade Venatione ceperunt me quasi avem inimici mei gratis.
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
53Sade Lapsa est in lacum vita mea, et posuerunt lapidem super me.
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
54Sade Inundaverunt aquæ super caput meum; dixi: Perii.
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
55Coph Invocavi nomen tuum, Domine, de lacu novissimo.
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
56Coph Vocem meam audisti; ne avertas aurem tuam a singultu meo et clamoribus.
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
57Coph Appropinquasti in die quando invocavi te; dixisti: Ne timeas.
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
58Res Judicasti, Domine, causam animæ meæ, redemptor vitæ meæ.
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
59Res Vidisti, Domine, iniquitatem illorum adversum me: judica judicium meum.
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
60Res Vidisti omnem furorem, universas cogitationes eorum adversum me.
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
61Sin Audisti opprobrium eorum, Domine, omnes cogitationes eorum adversum me.
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
62Sin Labia insurgentium mihi, et meditationes eorum adversum me tota die.
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
63Sin Sessionem eorum et resurrectionem eorum vide; ego sum psalmus eorum.
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
64Thau Redes eis vicem, Domine, juxta opera manuum suarum.
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
65Thau Dabis eis scutum cordis, laborem tuum.
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
66Thau Persequeris in furore, et conteres eos sub cælis, Domine.]
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.