مَرَاثِي إِرْمِيَا 3
Smith–Van Dyck Arabic Bible (فان دايك)Translation
Smith–Van Dyck Arabic Bible (فان دايك)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1أَنَا هُوَ ٱلرَّجُلُ ٱلَّذِي رأَى مَذَلَّةً بِقَضِيبِ سَخَطِهِ.
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
2قَادَنِي وَسَيَّرَنِي فِي ٱلظَّلَامِ وَلَا نُورَ.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
3حَقًّا إِنَّهُ يَعُودُ وَيَرُدُّ عَلَيَّ يَدَهُ ٱلْيَوْمَ كُلَّهُ.
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
4أَبْلَى لَحْمِي وَجِلْدِي. كَسَّرَ عِظَامِي.
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
5بَنَى عَلَيَّ وَأَحَاطَنِي بِعَلْقَمٍ وَمَشَقَّةٍ.
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
6أَسْكَنَنِي فِي ظُلُمَاتٍ كَمَوْتَى ٱلْقِدَمِ.
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
7سَيَّجَ عَلَيَّ فَلَا أَسْتَطِيعُ ٱلْخُرُوجَ. ثَقَّلَ سِلْسِلَتِي.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
8أَيْضًا حِينَ أَصْرُخُ وَأَسْتَغِيثُ يَصُدُّ صَلَاتِي.
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
9سَيَّجَ طُرُقِي بِحِجَارَةٍ مَنْحُوتَةٍ. قَلَبَ سُبُلِي.
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
10هُوَ لِي دُبٌّ كَامِنٌ، أَسَدٌ فِي مَخَابِىءَ.
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
11مَيَّلَ طُرُقِي وَمَزَّقَنِي. جَعَلَنِي خَرَابًا.
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
12مَدَّ قَوْسَهُ وَنَصَبَنِي كَغَرَضٍ لِلسَّهْمِ.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
13أَدْخَلَ فِي كُلْيَتَيَّ نِبَالَ جُعْبَتِهِ.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
14صِرْتُ ضُحْكَةً لِكُلِّ شَعْبِي، وَأُغْنِيَةً لَهُمُ ٱلْيَوْمَ كُلَّهُ.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
15أَشْبَعَنِي مَرَائِرَ وَأَرْوَانِي أَفْسَنْتِينًا،
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
16وَجَرَشَ بِٱلْحَصَى أَسْنَانِي. كَبَسَنِي بِٱلرَّمَادِ.
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
17وَقَدْ أَبْعَدْتَ عَنِ ٱلسَّلَامِ نَفْسِي. نَسِيتُ ٱلْخَيْرَ.
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
18وَقُلْتُ: «بَادَتْ ثِقَتِي وَرَجَائِي مِنَ ٱلرَّبِّ».
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
19ذِكْرُ مَذَلَّتِي وَتَيَهَانِي أَفْسَنْتِينٌ وَعَلْقَمٌ.
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
20ذِكْرًا تَذْكُرُ نَفْسِي وَتَنْحَنِي فِيَّ.
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
21أُرَدِّدُ هَذَا فِي قَلْبِي، مِنْ أَجْلِ ذَلِكَ أَرْجُو:
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
22إِنَّهُ مِنْ إِحْسَانَاتِ ٱلرَّبِّ أَنَّنَا لَمْ نَفْنَ، لِأَنَّ مَرَاحِمَهُ لَا تَزُولُ.
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
23هِيَ جَدِيدَةٌ فِي كُلِّ صَبَاحٍ. كَثِيرَةٌ أَمَانَتُكَ.
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
24نَصِيبِي هُوَ ٱلرَّبُّ، قَالَتْ نَفْسِي، مِنْ أَجْلِ ذَلِكَ أَرْجُوهُ.
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
25طَيِّبٌ هُوَ ٱلرَّبُّ لِلَّذِينَ يَتَرَجَّوْنَهُ، لِلنَّفْسِ ٱلَّتِي تَطْلُبُهُ.
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
26جَيِّدٌ أَنْ يَنْتَظِرَ ٱلْإِنْسَانُ وَيَتَوَقَّعَ بِسُكُوتٍ خَلَاصَ ٱلرَّبِّ.
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
27جَيِّدٌ لِلرَّجُلِ أَنْ يَحْمِلَ ٱلنِّيرَ فِي صِبَاهُ.
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
28يَجْلِسُ وَحْدَهُ وَيَسْكُتُ، لِأَنَّهُ قَدْ وَضَعَهُ عَلَيْهِ.
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
29يَجْعَلُ فِي ٱلتُّرَابِ فَمَهُ لَعَلَّهُ يُوجَدُ رَجَاءٌ.
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
30يُعْطِي خَدَّهُ لِضَارِبِهِ. يَشْبَعُ عَارًا.
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
31لِأَنَّ ٱلسَّيِّدَ لَا يَرْفُضُ إِلَى ٱلْأَبَدِ.
31Бо не на віки Господь покидає;
32فَإِنَّهُ وَلَوْ أَحْزَنَ يَرْحَمُ حَسَبَ كَثْرَةِ مَرَاحِمِهِ.
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
33لِأَنَّهُ لَا يُذِلُّ مِنْ قَلْبِهِ، وَلَا يُحْزِنُ بَنِي ٱلْإِنْسَانِ.
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
34أَنْ يَدُوسَ أَحَدٌ تَحْتَ رِجْلَيْهِ كُلَّ أَسْرَى ٱلْأَرْضِ،
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
35أَنْ يُحَرِّفَ حَقَّ ٱلرَّجُلِ أَمَامَ وَجْهِ ٱلْعَلِيِّ،
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
36أَنْ يَقْلِبَ ٱلْإِنْسَانَ فِي دَعْوَاهُ. ٱلسَّيِّدُ لَا يَرَى!
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
37مَنْ ذَا ٱلَّذِي يَقُولُ فَيَكُونَ وَٱلرَّبُّ لَمْ يَأْمُرْ؟
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
38مِنْ فَمِ ٱلْعَلِيِّ أَلَا تَخْرُجُ ٱلشُّرُورُ وَٱلْخَيْرُ؟
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
39لِمَاذَا يَشْتَكِي ٱلْإِنْسَانُ ٱلْحَيُّ، ٱلرَّجُلُ مِنْ قِصَاصِ خَطَايَاهُ؟
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
40لِنَفْحَصْ طُرُقَنَا وَنَمْتَحِنْهَا وَنَرْجِعْ إِلَى ٱلرَّبِّ.
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
41لِنَرْفَعْ قُلُوبَنَا وَأَيْدِيَنَا إِلَى ٱللهِ فِي ٱلسَّمَاوَاتِ:
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
42«نَحْنُ أَذْنَبْنَا وَعَصَيْنَا. أَنْتَ لَمْ تَغْفِرْ.
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
43ٱلْتَحَفْتَ بِٱلْغَضَبِ وَطَرَدْتَنَا. قَتَلْتَ وَلَمْ تَشْفِقْ.
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
44ٱلْتَحَفْتَ بِٱلسَّحَابِ حَتَّى لَا تَنْفُذَ ٱلصَّلَاةُ.
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
45جَعَلْتَنَا وَسَخًا وَكَرْهًا فِي وَسَطِ ٱلشُّعُوبِ.
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
46فَتَحَ كُلُّ أَعْدَائِنَا أَفْوَاهَهُمْ عَلَيْنَا.
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
47صَارَ عَلَيْنَا خَوْفٌ وَرُعْبٌ، هَلَاكٌ وَسَحْقٌ».
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
48سَكَبَتْ عَيْنَايَ يَنَابِيعَ مَاءٍ عَلَى سَحْقِ بِنْتِ شَعْبِي.
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
49عَيْنِي تَسْكُبُ وَلَا تَكُفُّ بِلَا ٱنْقِطَاعٍ
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
50حَتَّى يُشْرِفَ وَيَنْظُرَ ٱلرَّبُّ مِنَ ٱلسَّمَاءِ.
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
51عَيْنِي تُؤَثِّرُ فِي نَفْسِي لِأَجْلِ كُلِّ بَنَاتِ مَدِينَتِي.
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
52قَدِ ٱصْطَادَتْنِي أَعْدَائِي كَعُصْفُورٍ بِلَا سَبَبٍ.
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
53قَرَضُوا فِي ٱلْجُبِّ حَيَاتِي وَأَلْقَوْا عَلَيَّ حِجَارَةً.
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
54طَفَتِ ٱلْمِيَاهُ فَوْقَ رَأْسِي. قُلْتُ: «قَدْ قُرِضْتُ!».
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
55دَعَوْتُ بِٱسْمِكَ يَارَبُّ مِنَ ٱلْجُبِّ ٱلْأَسْفَلِ.
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
56لِصَوْتِي سَمِعْتَ: «لَا تَسْتُرْ أُذُنَكَ عَنْ زَفْرَتِي، عَنْ صِيَاحِي».
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
57دَنَوْتَ يَوْمَ دَعَوْتُكَ. قُلْتَ: «لَا تَخَفْ!».
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
58خَاصَمْتَ يَا سَيِّدُ خُصُومَاتِ نَفْسِي. فَكَكْتَ حَيَاتِي.
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
59رَأَيْتَ يَارَبُّ ظُلْمِي. أَقِمْ دَعْوَايَ.
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
60رَأَيْتَ كُلَّ نَقْمَتِهِمْ، كُلَّ أَفْكَارِهِمْ عَلَيَّ.
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
61سَمِعْتَ تَعْيِيرَهُمْ يَارَبُّ، كُلَّ أَفْكَارِهِمْ عَلَيَّ.
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
62كَلَامُ مُقَاوِمِيَّ وَمُؤَامَرَتُهُمْ عَلَيَّ ٱلْيَوْمَ كُلَّهُ.
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
63اُنْظُرْ إِلَى جُلُوسِهِمْ وَوُقُوفِهِمْ، أَنَا أُغْنِيَتُهُمْ!
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
64رُدَّ لَهُمْ جَزَاءً يَارَبُّ حَسَبَ عَمَلِ أَيَادِيهِمْ.
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
65أَعْطِهِمْ غِشَاوَةَ قَلْبٍ، لَعْنَتَكَ لَهُمْ.
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
66اِتْبَعْ بِٱلْغَضَبِ وَأَهْلِكْهُمْ مِنْ تَحْتِ سَمَاوَاتِ ٱلرَّبِّ.
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.