Lamentazioni 3
Diodati Bibbia 1885Translation
Diodati Bibbia 1885
Kulish and Puluj Bible (1905)
1IO son l'uomo che ha veduta afflizione, Per la verga dell'indegnazion del Signore.
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
2Egli mi ha condotto, e fatto camminar nelle tenebre, E non nella luce.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
3Certo, egli mi ritorna addosso, E rivolge la sua mano contro a me tuttodì.
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
4Egli ha fatta invecchiar la mia carne, e la mia pelle; Egli mi ha fiaccate le ossa.
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
5Egli ha fatti degli edificii contro a me, E mi ha intorniato di tosco e di affanno.
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
6Egli mi ha fatto dimorare in luoghi tenebrosi, A guisa di quelli che son morti già da lungo tempo.
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
7Egli mi ha assiepato d'ogn'intorno, sì che non posso uscire; Egli ha aggravati i miei ceppi.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
8Eziandio quando grido e sclamo, Egli chiude il passo alla mia orazione,
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
9Egli ha chiuse le mie vie di pietre conce a scarpello, Ha rinvolti i miei sentieri.
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
10Egli mi è stato un orso all'agguato, Un leone ne' suoi nascondimenti.
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
11Egli ha traviate le mie vie, Mi ha tagliato a pezzi, mi ha renduto desolato.
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
12Egli ha teso l'arco suo, E mi ha posto come un bersaglio incontro alle saette.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
13Egli mi ha fitti nelle reni Gli strali del suo turcasso.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
14Io sono in derisione a tutti i popoli, E son la lor canzone tuttodì.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
15Egli mi ha saziato di amaritudini, Mi ha inebbriato di assenzio.
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
16Egli mi ha stritolati i denti con della ghiaia, Mi ha voltolato nella cenere.
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
17E tu hai allontanata l'anima mia dalla pace, Ed io ho dimenticato il bene.
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
18E ho detto: Il Signore ha fatta perire la mia forza, E la mia speranza.
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
19Ricordati della mia afflizione, E del mio esilio; del tosco e dell'assenzio.
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
20L'anima mia se ne ricorda del continuo, E se ne abbatte in me.
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
21Questo mi torna alla mente, Perciò spererò ancora .
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
22Se non siamo stati del tutto consumati, È per le benignità del Signore; Perciocchè le sue misericordi non son venute meno;
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
23Si rinnovano ogni mattina; La tua lealtà è grande.
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
24Il Signore è la mia parte, ha detto l'anima mia; Perciò spererò in lui.
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
25Il Signore è buono a quelli che l'aspettano, All'anima che lo ricerca.
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
26Buona cosa è di aspettare in silenzio La salute del Signore.
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
27Buona cosa è all'uomo di portare il giogo Nella sua giovanezza.
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
28Sieda egli pur solitario, ed in silenzio, Se Dio gliel'ha imposto!
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
29Metta pur la sua bocca nella polvere! Forse, ci sarà ancora speranza;
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
30Porga pur la guancia a chi lo percuote; Si sazî pur di vituperio!
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
31Poichè il Signore non rigetta in perpetuo;
31Бо не на віки Господь покидає;
32Anzi, se affligge, ha altresì compassione, Secondo la moltitudine delle sue benignità.
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
33Perciocchè s'egli affligge, E addolora i figliuoli degli uomini, Non lo fa volentieri.
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
34Mentre altri trita sotto i suoi piedi Tutti i prigioni della terra;
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
35Mentre altri pervertisce la ragion dell'uomo, Nel cospetto dell'Altissimo;
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
36Mentre altri fa torto all'uomo nella sua lite; Il Signore nol vede egli?
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
37Chi è colui che abbia detta qualche cosa , e quella sia avvenuta, Che il Signore non l'abbia comandata?
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
38Non procedono i mali ed i beni Dalla bocca dell'Altissimo?
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
39Perchè si rammarica l'uomo vivente? Perchè si rammarica l'uomo della pena del suo peccato?
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
40Esaminiamo le nostre vie, E ricerchiamo le e convertiamoci al Signore.
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
41Alziamo i nostri cuori, e le palme delle mani, A Dio ne' cieli, dicendo:
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
42Noi abbiam misfatto, e siamo stati ribelli; E tu non hai perdonato.
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
43Tu ci hai coperti d'ira, e ci hai perseguitati; Tu hai ucciso e non hai risparmiato.
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
44Tu hai distesa una nuvola intorno a te, Acciocchè l'orazione non passasse.
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
45Tu ci hai fatti essere spazzature, Ed abbominio, per mezzo i popoli.
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
46Tutti i nostri nemici hanno aperta la bocca contro a noi.
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
47Noi siamo incorsi in ispavento, ed in fossa; In desolazione, ed in fiaccamento.
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
48L'occhio mio cola in rivi d'acque, Per lo fiaccamento della figliuola del mio popolo.
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
49L'occhio mio stilla, senza posa, E non ha alcuna requie;
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
50Finchè il Signore non riguarda, E non vede dal cielo.
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
51L'occhio mio affanna l'anima mia, Per tutte le figliuole della mia città.
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
52Quelli che senza cagione, mi son nemici, Mi han cacciato del continuo, come un uccelletto;
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
53Hanno troncata la vita mia, e l'hanno messa nella fossa; Ed hanno gettate delle pietre sopra me.
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
54Le acque mi hanno inondato fin sopra il capo; Io ho detto: Io son riciso.
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
55Io ho invocato il tuo Nome, o Signore, Dalla fossa de' luoghi bassissimi.
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
56Tu hai udita la mia voce; Non nascondere il tuo orecchio al mio sospiro, ed al mio grido.
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
57Tu ti sei accostato al giorno che io ti ho invocato; Tu hai detto: Non temere.
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
58O Signore, tu hai dibattute le querele dell'anima mia; Tu hai riscossa la vita mia.
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
59O Signore, tu vedi il torto che mi è fatto; Giudica la mia causa.
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
60Tu vedi tutte le lor vendette, Tutti i lor pensieri contro a me.
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
61Tu odi, Signore, i loro obbrobri, Tutte le lor macchinazioni contro a me;
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
62Le parole di quelli che mi si levano incontro, Ed i ragionamenti che tengono contro a me tuttodì.
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
63Riguarda, quando si seggono, e quando si levano; Io sono la lor canzone.
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
64O Signore, rendi loro la retribuzione, Secondo le opere delle lor mani.
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
65Da' loro ingombramento di cuore, La tua maledizione.
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
66Perseguili in ira, E disperdili di sotto al cielo del Signore.
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.