Lamentations 3
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Je suis l’homme qui a vu la misère Sous la verge de sa fureur.
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
2Il m’a conduit, mené dans les ténèbres, Et non dans la lumière.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
3Contre moi il tourne et retourne sa main Tout le jour.
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
4Il a fait dépérir ma chair et ma peau, Il a brisé mes os.
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
5Il a bâti autour de moi, Il m’a environné de poison et de douleur.
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
6Il me fait habiter dans les ténèbres, Comme ceux qui sont morts dès longtemps.
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
7Il m’a entouré d’un mur, pour que je ne sorte pas; Il m’a donné de pesantes chaînes.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
8J’ai beau crier et implorer du secours, Il ne laisse pas accès à ma prière.
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
9Il a fermé mon chemin avec des pierres de taille, Il a détruit mes sentiers.
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
10Il a été pour moi un ours en embuscade, Un lion dans un lieu caché.
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
11Il a détourné mes voies, il m’a déchiré, Il m’a jeté dans la désolation.
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
12Il a tendu son arc, et il m’a placé Comme un but pour sa flèche.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
13Il a fait entrer dans mes reins Les traits de son carquois.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
14Je suis pour tout mon peuple un objet de raillerie, Chaque jour l’objet de leurs chansons.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
15Il m’a rassasié d’amertume, Il m’a enivré d’absinthe.
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
16Il a brisé mes dents avec des cailloux, Il m’a couvert de cendre.
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
17Tu m’as enlevé la paix; Je ne connais plus le bonheur.
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
18Et j’ai dit: Ma force est perdue, Je n’ai plus d’espérance en l’Éternel!
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
19Quand je pense à ma détresse et à ma misère, A l’absinthe et au poison;
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
20Quand mon âme s’en souvient, Elle est abattue au-dedans de moi.
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
21Voici ce que je veux repasser en mon cœur, Ce qui me donnera de l’espérance.
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
22Les bontés de l’Éternel ne sont pas épuisées, Ses compassions ne sont pas à leur terme;
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
23Elles se renouvellent chaque matin. Oh! Que ta fidélité est grande!
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
24L’Éternel est mon partage, dit mon âme; C’est pourquoi je veux espérer en lui.
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
25L’Éternel a de la bonté pour qui espère en lui, Pour l’âme qui le cherche.
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
26Il est bon d’attendre en silence Le secours de l’Éternel.
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
27Il est bon pour l’homme De porter le joug dans sa jeunesse.
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
28Il se tiendra solitaire et silencieux, Parce que l’Éternel le lui impose;
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
29Il mettra sa bouche dans la poussière, Sans perdre toute espérance;
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
30Il présentera la joue à celui qui le frappe, Il se rassasiera d’opprobres.
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
31Car le Seigneur Ne rejette pas à toujours.
31Бо не на віки Господь покидає;
32Mais, lorsqu’il afflige, Il a compassion selon sa grande miséricorde;
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
33Car ce n’est pas volontiers qu’il humilie Et qu’il afflige les enfants des hommes.
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
34Quand on foule aux pieds Tous les captifs du pays,
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
35Quand on viole la justice humaine A la face du Très-Haut,
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
36Quand on fait tort à autrui dans sa cause, Le Seigneur ne le voit-il pas?
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
37Qui dira qu’une chose arrive, Sans que le Seigneur l’ait ordonnée?
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
38N’est-ce pas de la volonté du Très-Haut que viennent Les maux et les biens?
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
39Pourquoi l’homme vivant se plaindrait-il? Que chacun se plaigne de ses propres péchés.
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
40Recherchons nos voies et sondons, Et retournons à l’Éternel;
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
41Élevons nos cœurs et nos mains Vers Dieu qui est au ciel:
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
42Nous avons péché, nous avons été rebelles! Tu n’as point pardonné!
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
43Tu t’es caché dans ta colère, et tu nous as poursuivis; Tu as tué sans miséricorde;
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
44Tu t’es enveloppé d’un nuage, Pour fermer accès à la prière.
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
45Tu nous as rendus un objet de mépris et de dédain Au milieu des peuples.
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
46Ils ouvrent la bouche contre nous, Tous ceux qui sont nos ennemis.
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
47Notre partage a été la terreur et la fosse, Le ravage et la ruine.
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
48Des torrents d’eau coulent de mes yeux, A cause de la ruine de la fille de mon peuple.
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
49Mon œil fond en larmes, sans repos, Sans relâche,
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
50Jusqu’à ce que l’Éternel regarde et voie Du haut des cieux;
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
51Mon œil me fait souffrir, A cause de toutes les filles de ma ville.
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
52Ils m’ont donné la chasse comme à un oiseau, Ceux qui sont à tort mes ennemis.
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
53Ils ont voulu anéantir ma vie dans une fosse, Et ils ont jeté des pierres sur moi.
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
54Les eaux ont inondé ma tête; Je disais: Je suis perdu!
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
55J’ai invoqué ton nom, ô Éternel, Du fond de la fosse.
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
56Tu as entendu ma voix: Ne ferme pas l’oreille à mes soupirs, à mes cris!
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
57Au jour où je t’ai invoqué, tu t’es approché, Tu as dit: Ne crains pas!
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
58Seigneur, tu as défendu la cause de mon âme, Tu as racheté ma vie.
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
59Éternel, tu as vu ce qu’on m’a fait souffrir: Rends-moi justice!
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
60Tu as vu toutes leurs vengeances, Tous leurs complots contre moi.
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
61Éternel, tu as entendu leurs outrages, Tous leurs complots contre moi,
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
62Les discours de mes adversaires, et les projets Qu’ils formaient chaque jour contre moi.
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
63Regarde quand ils sont assis et quand ils se lèvent: Je suis l’objet de leurs chansons.
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
64Tu leur donneras un salaire, ô Éternel, Selon l’œuvre de leurs mains;
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
65Tu les livreras à l’endurcissement de leur cœur, A ta malédiction contre eux;
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
66Tu les poursuivras dans ta colère, et tu les extermineras De dessous les cieux, ô Éternel!
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.