ΘΡΗΝΟΙ 3
Septuagint (Brenton Greek text, with Apocrypha)Original language
Septuagint (Brenton Greek text, with Apocrypha)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1ΑΛΕΦ. Ἐγὼ ἀνὴρ ὁ βλέπων πτωχείαν, ἐν ῥάβδῳ θυμοῦ αὐτοῦ ἐπʼ ἐμέ.
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
2Παρέλαβέ με καὶ ἀπήγαγέ με εἰς σκότος, καὶ οὐ φῶς.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
3Πλὴν ἐν ἐμοὶ ἐπέστρεψε χεῖρα αὐτοῦ ὅλην τὴν ἡμέραν,
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
4ἐπαλαίωσε σάρκα μου καὶ δέρμα μου, ὀστέα μου συνέτριψεν.
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
5ΒΗΘ. Ἀνῳκοδόμησε κατʼ ἐμοῦ, καὶ ἐκύκλωσε κεφαλήν μου, καὶ ἐμόχθησεν·
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
6ἐν σκοτεινοῖς ἐκάθισέ με ὡς νεκροὺς αἰῶνος.
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
7Ἀνῳκοδόμησε κατʼ ἐμοῦ, καὶ οὐκ ἐξελεύσομαι, ἐβάρυνε χαλκόν μου.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
8ΓΙΜΕΛ. Καί γε κεκράξομαι καὶ βοήσω, ἀπέφραξε προσευχήν μου.
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
9ΔΑΛΕΘ. Ἀνῳκοδόμησεν ὁδούς μου, ἐνέφραξε τρίβους μου,
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
10ἐτάραξεν ἄρκος ἐνεδρεύουσα, αὐτός μοι λέων ἐν κρυφαίοις,
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
11κατεδίωξεν ἀφεστηκότα, καὶ κατέπαυσέ με, ἔθετό με ἠφανισμένην.
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
12Η. Ἐνέτεινε τόξον αὐτοῦ, καὶ ἐστήλωσέ με ὡς σκοπὸν εἰς βέλος.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
13Εἰσήγαγεν ἐν τοῖς νεφροῖς μου ἰοὺς φαρέτρας αὐτοῦ.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
14Ἐγενήθην γέλως παντὶ λαῷ μου, ψαλμὸς αὐτῶν ὅλην τὴν ἡμέραν.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
15ΟΥΑΥ. Ἐχόρτασέ με πικρίας, ἐμέθυσέ με χολῆς,
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
16καὶ ἐξέβαλε ψήφῳ ὀδόντας μου· ἐψώμισέ με σποδὸν,
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
17καὶ ἀπώσατο ἐξ εἰρήνης ψυχήν μου· ἐπελαθόμην ἀγαθά.
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
18Καὶ ἀπώλετο νῖκός μου, καὶ ἡ ἐλπίς μου ἀπὸ Κυρίου.
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
19ΖΑΙΝ. Ἐμνήσθην ἀπὸ πτωχείας μου, καὶ ἐκ διωγμοῦ πικρία καὶ χολή μου μνησθήσεται,
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
20καὶ καταδολεσχήσει ἐπʼ ἐμὲ ἡ ψυχή μου.
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
21Ταύτην τάξω εἰς τὴν καρδίαν μου, διατοῦτο ὑπομενῶ. ΗΘ. Τὰ ἐλέη Κυρίου, ὅτι οὐκ ἐξέλιπέ με, ὅτι οὐ συνετελέσθησαν οἱ οἰκτιρμοὶ αὐτοῦ· μῆνας εἰς τὰς πρωΐας ἐλέησον Κύριε, ὅτι οὐ συνετελέσθημεν, ὅτι οὐ συνετελέσθησαν οἱ οἰκτιρμοὶ αὐτοῦ. Καινὰ εἰς τὰς πρωΐας, πολλὴ ἡ πίστις σου. Μερίς μου Κύριος, εἶπεν ἡ ψυχή μου· διατοῦτο ὑπομενῶ αὐτῷ·
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
no verse 22 in this text
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
no verse 23 in this text
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
no verse 24 in this text
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
25ΤΗΘ. Ἀγαθὸς Κύριος τοῖς ὑπομένουσιν αὐτὸν, ψυχὴ ἣ ζητήσει αὐτὸν, ἀγαθόν·
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
26καὶ ὑπομενεῖ, καὶ ἡσυχάσει εἰς τὸ σωτήριον Κυρίου.
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
27ΤΗΘ. Ἀγαθὸν ἀνδρὶ, ὅταν ἄρῃ ζυγὸν ἐν νεότητι αὐτοῦ,
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
28καθήσεται κατὰ μόνας, καὶ σιωπήσεται, ὅτι ᾖρεν ἐφʼ ἑαυτῷ.
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
no verse 29 in this text
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
30ΙΩΔ. Δώσει τῷ παίοντι αὐτὸν σιαγόνα, χορτασθήσεται ὀνειδισμῶν·
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
31Ὅτι οὐκ εἰς τὸν αἰῶνα ἀπώσεται Κύριος.
31Бо не на віки Господь покидає;
32ΧΑΦ. Ὅτι ὁ ταπεινώσας οἰκτειρήσει, καὶ κατὰ τὸ πλῆθος τοῦ ἐλέους αὐτοῦ,
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
33οὐκ ἀπεκριθη ἀπὸ καρδίας αὐτοῦ, καὶ ἐταπείνωσεν υἱοὺς ἀνδρός.
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
34ΛΑΜΕΔ. Τοῦ ταπεινῶσαι ὑπὸ τοὺς πόδας αὐτοῦ πάντας δεσμίους γῆς,
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
35τοῦ ἐκκλίναι κρίσιν ἀνδρὸς κατέναντι προσώπου ὑψίστου,
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
36καταδικάσαι ἄνθρωπον ἐν τῷ κρίνεσθαι αὐτὸν, Κύριος οὐκ εἶπε.
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
37Τίς οὕτως εἶπε, καὶ ἐγενήθη; Κύριος οὐκ ἐνετείλατο.
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
38Ἐκ στόματος ὑψίστου οὐκ ἐξελεύσεται τὰ κακὰ καὶ τὸ ἀγαθόν.
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
39ΜΗΜ. Τί γογγύσει ἄνθρωπος ζῶν, ἀνὴρ περὶ τῆς ἁμαρτίας αὐτοῦ;
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
40ΝΟΥΝ. Ἐξηρευνήθη ἡ ὁδὸς ἡμῶν καὶ ἠτάσθη, καὶ ἐπιστρέψομεν ἕως Κυρίου.
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
41Ἀναλάβωμεν καρδίας ἡμῶν ἐπὶ χειρῶν πρὸς ὑψηλὸν ἐν οὐρανῷ.
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
42Ἡμαρτήσαμεν, ἠσεβήσαμεν, καὶ οὐχ ἱλάσθης.
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
43ΣΑΜΕΧ. Ἐπεσκέπασας ἐν ʼθυμῷ, καὶ ἀπεδίωξας ἡμᾶς, ἀπέκτεινας, οὐκ ἐφείσω.
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
44Ἐπεσκέπασας νεφέλην σεαυτῷ ἕινεκεν προσευχῆς,
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
45καμμύσαι με καὶ ἀπωσθῆναι. ΑΙΝ. Ἔθηκας ἡμᾶς ἐν μέσῳ τῶν λαῶν.
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
46Διήνοιξαν ἐφʼ ἡμᾶς τὸ στόμα αὐτῶν πάντες οἱ ἐχθροὶ ἡμῶν.
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
47Φόβος καὶ θυμὸς ἐγενήθη ἡμῖν, ἔπαρσις καὶ συντριβή.
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
48Ἀφέσεις ὑδάτων κατάξει ὁ ὀφθαλμός μου ἐπὶ τὸ σύντριμμα τῆς θυγατρὸς τοῦ λαοῦ μου.
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
49ΦΗ. Ὁ ὀφθαλμός μου κατεπόθη, καὶ οὐ σιγήσομαι τοῦ μὴ εἶναι ἔκνηψιν,
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
50ἕως οὗ διακύψῃ καὶ ἴδῃ Κύριος ἐξ οὐρανοῦ.
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
51Ὁ ὀφθαλμός μου ἐπιφυλλιεῖ ἐπὶ τὴν ψυχήν μου παρὰ πάσας θυγατέρας πόλεως.
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
52ΤΣΑΔΗ. Θηρεύοντες ἐθήρευσάν με ὡς στρουθίον· πάντες οἱ ἐχθροί μου δωρεὰν
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
53ἐθανάτωσαν ἐν λάκκῳ ζωήν μου, καὶ ἐπέθηκαν λίθον ἐπʼ ἐμοί.
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
54Ὑπερεχύθη ὕδωρ ἐπὶ τὴν κεφαλήν μου· εἶπα, ἄπωσμαι.
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
55ΚΩΦ. Ἐπεκαλεσάμην τὸ ὄνομά σου, Κύριε, ἐκ λάκκου κατωτάτου·
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
56Φωνήν μου ἤκουσας· μὴ κρύψῃς τὰ ὦτά σου εἰς τὴν δέησίν μου·
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
57Εἰς τὴν βοήθειάν μου ἤγγισας· ἐν ἡμέρᾳ ᾗ ἐπεκαλεσάμην σε εἶπάς μοι, μὴ φοβοῦ.
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
58ΡΗΧΣ. Ἐδίκασας, Κύριε, τὰς δίκας τῆς ψυχῆς μου, ἐλυτρώσω τὴν ζωήν μου.
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
59Ἴδες, Κύριε, τὰς ταραχάς μου, ἔκρινας τὴν κρίσιν μου.
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
60Εἶδες πᾶσαν τὴν ἐκδίκησιν αὐτῶν, εἰς πάντας διαλογισμοὺς αὐτῶν ἐν ἐμοί.
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
61ΧΣΕΝ. Ἤκουσας τὸν ὀνειδισμὸν αὐτῶν, πάντας τοὺς διαλογισμοὺς αὐτῶν κατʼ ἐμοῦ,
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
62χείλη ἐπανισταμένων μοι, καὶ μελέτας αὐτῶν κατʼ ἐμοῦ ὅλην τὴν ἡμέραν,
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
63καθέδραν αὐτῶν, καὶ ἀνάστασιν αὐτῶν· ἐπίβλεψον ἐπὶ ὀφθαλμοὺς αὐτῶν.
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
64Ἀποδώσεις αὐτοῖς ἀνταπόδομα, Κύριε, κατὰ τὰ ἔργα τῶν χειρῶν αὐτῶν.
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
65ΘΑΥ. Ἀποδώσεις αὐτοῖς ὑπερασπισμὸν, καρδίας μου μόχθον.
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
66Σὺ αὐτοὺς καταδιώξεις ἐν ὀργῇ, καὶ ἐξαναλώσεις αὐτοὺς ὑποκάτωθεν τοῦ οὐρανοῦ, Κύριε.
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.