سوگنامه 3
Old Persian Version (ترجمه قدیم)Translation
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1من آن مرد هستم که از عصای غضب وی مذلت دیدهام.
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
2او مرا رهبری نموده، به تاریکی درآورده است و نه به روشنایی.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
3به درستی که دست خویش را تمامی روز به ضد من بارها برگردانیده است.
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
4گوشت و پوست مرا مندرس ساخته واستخوانهایم را خرد کرده است.
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
5به ضد من بنا نموده، مرا به تلخی و مشقت احاطه کرده است.
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
6مرا مثل آنانی که از قدیم مردهاند در تاریکی نشانیده است.
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
7گرد من حصار کشیده که نتوانم بیرون آمد وزنجیر مرا سنگین ساخته است.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
8و نیز چون فریاد و استغاثه مینمایم دعای مرا منع میکند.
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
9راههای مرا با سنگهای تراشیده سد کرده است و طریقهایم را کج نموده است.
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
10او برای من خرسی است در کمین نشسته وشیری که در بیشه خود میباشد.
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
11راه مرا منحرف ساخته، مرا دریده است ومرا مبهوت گردانیده است.
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
12کمان خود را زه کرده، مرا برای تیرهای خویش، هدف ساخته است.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
13و تیرهای ترکش خود را به گرده های من فرو برده است.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
14من به جهت تمامی قوم خود مضحکه وتمامی روز سرود ایشان شدهام.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
15مرا به تلخیها سیر کرده و مرا به افسنتین مست گردانیده است.
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
16دندانهایم را به سنگ ریزها شکسته و مرا به خاکستر پوشانیده است.
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
17تو جان مرا از سلامتی دور انداختی و من سعادتمندی را فراموش کردم،
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
18و گفتم که قوت و امید من از یهوه تلف شده است.
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
19مذلت و شقاوت مرا افسنتین و تلخی به یادآور.
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
20تو البته به یاد خواهی آورد زیرا که جان من در من منحنی شده است.
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
21و من آن را در دل خود خواهم گذرانید و ازاین سبب امیدوار خواهم بود.
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
22از رافت های خداوند است که تلف نشدیم زیرا که رحمت های او بیزوال است.
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
23آنها هر صبح تازه میشود و امانت تو بسیاراست.
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
24و جان من میگوید که خداوند نصیب من است، بنابراین بر او امیدوارم.
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
25خداوند به جهت کسانی که بر او توکل دارند و برای آنانی که او را میطلبند نیکو است.
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
26خوب است که انسان امیدوار باشد و باسکوت انتظار نجات خداوند را بکشد.
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
27برای انسان نیکو است که یوغ را در جوانی خود بردارد.
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
28به تنهایی بنشیند و ساکت باشد زیرا که اوآن را بر وی نهاده است.
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
29دهان خود را بر خاک بگذارد که شاید امیدباشد.
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
30رخسار خود را به زنندگان بسپارد و ازخجالت سیر شود.
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
31زیرا خداوند تا به ابد او را ترک نخواهدنمود.
31Бо не на віки Господь покидає;
32زیرا اگرچه کسی را محزون سازد لیکن برحسب کثرت رافت خود رحمت خواهد فرمود.
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
33چونکه بنی آدم را از دل خود نمی رنجاند ومحزون نمی سازد.
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
34تمامی اسیران زمین را زیر پا پایمال کردن،
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
35و منحرف ساختن حق انسان به حضورحضرت اعلی،
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
36و منقلب نمودن آدمی در دعویش منظورخداوند نیست.
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
37کیست که بگوید و واقع شود اگر خداوندامر نفرموده باشد.
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
38آیا از فرمان حضرت اعلی هم بدی و هم نیکویی صادر نمی شود؟
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
39پس چرا انسان تا زنده است و آدمی بهسبب سزای گناهان خویش شکایت کند؟
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
40راههای خود را تجسس و تفحص بنماییم و بسوی خداوند بازگشت کنیم.
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
41دلها و دستهای خویش را بسوی خدایی که در آسمان است برافرازیم،
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
42(و بگوییم ): «ما گناه کردیم و عصیان ورزیدیم و تو عفو نفرمودی.
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
43خویشتن را به غضب پوشانیده، ما را تعاقب نمودی و به قتل رسانیده، شفقت نفرمودی.
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
44خویشتن را به ابر غلیظ مستور ساختی، تادعای ما نگذرد.
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
45ما را در میان امتها فضله و خاکروبه گردانیدهای.»
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
46تمامی دشمنان ما بر ما دهان خود رامی گشایند.
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
47خوف و دام و هلاکت و خرابی بر ما عارض گردیده است.
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
48بهسبب هلاکت دختر قوم من، نهرهای آب از چشمانم میریزد.
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
49چشم من بلا انقطاع جاری است و بازنمی ایستد.
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
50تا خداوند از آسمان ملاحظه نماید و ببیند.
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
51چشمانم به جهت جمیع دختران شهرم، جان مرا میرنجاند.
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
52آنانی که بیسبب دشمن منند مرا مثل مرغ بشدت تعاقب مینمایند.
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
53جان مرا در سیاه چال منقطع ساختند وسنگها بر منانداختند.
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
54آبها از سر من گذشت پس گفتم: منقطع شدم.
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
55آنگاهای خداوند، از عمق های سیاه چال اسم تو را خواندم.
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
56آواز مرا شنیدی، پس گوش خود را از آه واستغاثه من مپوشان!
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
57در روزی که تو را خواندم نزدیک شده، فرمودی که نترس.
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
58ای خداوند دعوی جان مرا انجام داده و حیات مرا فدیه نمودهای!
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
59ای خداوند ظلمی را که به من نموده انددیدهای پس مرا دادرسی فرما!
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
60تمامی کینه ایشان و همه تدبیرهایی را که به ضد من کردند دیدهای.
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
61ای خداوند مذمت ایشان را و همه تدبیرهایی را که به ضد من کردند شنیدهای!
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
62سخنان مقاومت کنندگانم را و فکرهایی راکه تمامی روز به ضد من دارند (دانستهای ).
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
63نشستن و برخاستن ایشان را ملاحظه فرمازیرا که من سرود ایشان شدهام.
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
64ای خداوند موافق اعمال دستهای ایشان مکافات به ایشان برسان.
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
65غشاوه قلب به ایشان بده و لعنت تو برایشان باد!
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
66ایشان را به غضب تعاقب نموده، از زیرآسمانهای خداوند هلاک کن.
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.