Плач Јеремијин 3
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ја сам човек који видех муку од прута гнева Његовог.
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
2Одведе ме и оправи ме у таму, а не на видело.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
3Само се на ме обраћа, обраћа руку своју по вас дан.
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
4Учини, те ми остаре тело и кожа, потре кости моје.
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
5Зазида ме, и опточи ме жучју и муком.
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
6Посади ме у таму као умрле одавна.
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
7Огради ме да не изађем, и метну на ме тешке окове.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
8Кад вичем и вапим, одбија молитву моју.
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
9Загради путеве моје тесаним каменом, и преврати стазе моје.
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
10Поста ми као медвед у заседи, као лав у потаји.
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
11Помете путеве моје, и раздре ме, и уништи ме.
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
12Натеже лук свој, и метну ме стрели за белегу.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
13Устрели ме у бубреге стрелама из тула свог.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
14Постах подсмех свему народу свом и песма њихова по вас дан.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
15Насити ме горчином, опоји ме пеленом.
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
16Поломи ми зубе камењем, ували ме у пепео.
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
17Удаљио си душу моју од мира, заборавих добро.
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
18И рекох: Пропаде сила моја и надање моје од Господа.
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
19Опомени се муке моје и јада мог, пелена и жучи.
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
20Душа се моја опомиње без престанка, и поништила се у мени.
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
21Али ово напомињем срцу свом, те се надам:
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
22Милост је Господња што не изгибосмо сасвим, јер милосрђа Његовог није нестало.
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
23Понавља се свако јутро; велика је вера твоја.
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
24Господ је део мој, говори душа моја; зато ћу се у Њега уздати.
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
25Добар је Господ онима који га чекају, души, која га тражи.
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
26Добро је мирно чекати спасење Господње.
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
27Добро је човеку носити јарам за младости своје.
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
28Сам ће седети и ћутати, јер Бог метну бреме на њ.
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
29Метнуће уста своја у прах, еда би било надања.
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
30Подметнуће образ свој ономе који га бије, биће сит срамоте.
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
31Јер Господ не одбацује за свагда.
31Бо не на віки Господь покидає;
32Јер ако и уцвели, опет ће се и смиловати ради мноштва милости своје.
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
33Јер не мучи из срца свог ни цвели синове човечје.
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
34Кад газе ногама све сужње на земљи,
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
35Кад изврћу правицу човеку пред Вишњим,
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
36Кад чине криво човеку у парници његовој, не види ли Господ?
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
37Ко је рекао што и збило се, а Господ да није заповедио?
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
38Не долазе ли и зла и добра из уста Вишњег?
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
39Зашто се тужи човек жив, човек на кар за грехе своје?
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
40Претражимо и разгледајмо путе своје, и повратимо се ка Господу.
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
41Подигнимо срце своје и руке к Богу на небесима.
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
42Згрешисмо и непокорни бисмо; Ти не прашташ.
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
43Обастро си се гневом, и гониш нас, убијаш и не жалиш.
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
44Обастро си си се облаком да не продре молитва.
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
45Начинио си од нас сметлиште и одмет усред тих народа.
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
46Разваљују уста своја на нас сви непријатељи наши.
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
47Страх и јама задеси нас, пустошење и затирање.
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
48Потоци теку из очију мојих ради погибли кћери народа мог.
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
49Очи моје лију сузе без престанка, јер нема одмора,
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
50Докле Господ не погледа и не види с неба.
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
51Око моје мучи ми душу ради свих кћери града мог.
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
52Терају ме једнако као птицу непријатељи моји низашта.
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
53Свалише у јаму живот мој и набацаше камење на ме.
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
54Дође ми вода сврх главе; рекох: Погибох!
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
55Призивах име Твоје, Господе, из јаме најдубље.
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
56Ти чу глас мој; не затискуј уха свог од уздисања мог, од вике моје.
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
57Приступао си кад Те призивах, и говорио си: Не бој се.
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
58Расправљао си, Господе, парбу душе моје, и избављао си живот мој.
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
59Видиш, Господе, неправду која ми се чини; расправи парбу моју.
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
60Видиш сву освету њихову, све што ми мисле.
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
61Чујеш руг њихов, Господе, све што ми мисле,
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
62Шта говоре они који устају на ме и шта намишљају против мене по вас дан.
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
63Види, кад седају и кад устају, ја сам им песма.
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
64Плати им, Господе, по делима руку њихових.
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
65Подај им упорно срце, проклетство своје.
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
66Гони их гневом, и истреби их испод небеса Господњих.
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.