Плач Јеремијин 5
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Опомени се, Господе, шта нас задеси; погледај и види срамоту нашу.
1Спогадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше!
2Наследство наше привали се туђинцима, домови наши иностранцима.
2Наше наслїддє досталось невірам, доми наші — чужим чуженицям;
3Постасмо сироте, без оца, матере наше као удовице.
3Ми сироти — безбатьченки; матері наші — вдовицї.
4Своју воду пијемо за новце, своја дрва купујемо.
4Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату.
5На врату нам је јарам, и гоне нас; уморени немамо одмора.
5Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботї нема нам відпочинку.
6Пружамо руку к Мисирцима и Асирцима, да се наситимо хлеба.
6І до Египту ми й до Ассура руку по хлїба шматок простягаєм.
7Оци наши згрешише, и нема их, а ми носимо безакоња њихова.
7Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства.
8Робови нам господаре, нема никога да избави из руку њихових.
8Раби вередують над нами, та й нїкому вирвати з рук їх.
9Са страхом за живот свој од мача у пустињи доносимо себи хлеб.
9В небезпецї перед мечем ми хлїб наш по степу здобуваєм.
10Кожа нам поцрне као пећ од љуте глади.
10Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі.
11Срамоте жене на Сиону и девојке по градовима Јудиним.
11Наших жінок безчестять у Сионї, дївчат — в городах Юдейських.
12Кнезове вешају својим рукама, не поштују лице старачко.
12Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї.
13Младиће узимају под жрвње, и деца падају под дрвима.
13Молодики наші жорнами мелють, недолїтки падуть під ношами дров.
14Стараца нема више на вратима, ни младића на певању.
14Старцї вже в воротях не засїдають, паробки не сьпівають.
15Неста радости срцу нашем, игра наша претвори се у жалост.
15Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились.
16Паде венац с главе наше; тешко нама, што згрешисмо!
16Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили!
17Стога је срце наше жалосно, стога очи наше потамнеше,
17От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло!
18Са горе Сиона, што опусте, и лисице иду по њој.
18Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них.
19Ти, Господе, остајеш довека, престо Твој од колена до колена.
19Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду.
20Зашто хоћеш да нас заборавиш довека, да нас оставиш задуго?
20Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час?
21Обрати нас, Господе, к себи, и обратићемо се; понови дане наше како беху пре.
21О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було!
22Јер еда ли ћеш нас сасвим одбацити и гневити се на нас веома?
22Чи то ж се зовсїм ти нас відцурався, прогнївився на нас без міри?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.