مَرَاثِي إِرْمِيَا 5
Smith–Van Dyck Arabic Bible (فان دايك)Translation
Smith–Van Dyck Arabic Bible (فان دايك)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1اُذْكُرْ يَارَبُّ مَاذَا صَارَ لَنَا. أَشْرِفْ وَٱنْظُرْ إِلَى عَارِنَا.
1Спогадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше!
2قَدْ صَارَ مِيرَاثُنَا لِلْغُرَبَاءِ. بُيُوتُنَا لِلْأَجَانِبِ.
2Наше наслїддє досталось невірам, доми наші — чужим чуженицям;
3صِرْنَا أَيْتَامًا بِلَا أَبٍ. أُمَّهَاتُنَا كَأَرَامِلَ.
3Ми сироти — безбатьченки; матері наші — вдовицї.
4شَرِبْنَا مَاءَنَا بِٱلْفِضَّةِ. حَطَبُنَا بِٱلثَّمَنِ يَأْتِي.
4Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату.
5عَلَى أَعْنَاقِنَا نُضْطَهَدُ. نَتْعَبُ وَلَا رَاحَةَ لَنَا.
5Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботї нема нам відпочинку.
6أَعْطَيْنَا ٱلْيَدَ لِلْمِصْرِيِّينَ وَٱلْأَشُّورِيِّينَ لِنَشْبَعَ خُبْزًا.
6І до Египту ми й до Ассура руку по хлїба шматок простягаєм.
7آبَاؤُنَا أَخْطَأُوا وَلَيْسُوا بِمَوْجُودِينَ، وَنَحْنُ نَحْمِلُ آثَامَهُمْ.
7Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства.
8عَبِيدٌ حَكَمُوا عَلَيْنَا. لَيْسَ مَنْ يُخَلِّصُ مِنْ أَيْدِيهِمْ.
8Раби вередують над нами, та й нїкому вирвати з рук їх.
9بِأَنْفُسِنَا نَأْتِي بِخُبْزِنَا مِنْ جَرَى سَيْفِ ٱلْبَرِّيَّةِ.
9В небезпецї перед мечем ми хлїб наш по степу здобуваєм.
10جُلُودُنَا ٱسْوَدَّتْ كَتَنُّورٍ مِنْ جَرَى نِيرَانِ ٱلْجُوعِ.
10Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі.
11أَذَلُّوا ٱلنِّسَاءَ فِي صِهْيَوْنَ، ٱلْعَذَارَى فِي مُدُنِ يَهُوذَا.
11Наших жінок безчестять у Сионї, дївчат — в городах Юдейських.
12ٱلرُّؤَسَاءُ بِأَيْدِيهِمْ يُعَلَّقُونَ، وَلَمْ تُعْتَبَرْ وُجُوهُ ٱلشُّيُوخِ.
12Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї.
13أَخَذُوا ٱلشُّبَّانَ لِلطَّحْنِ، وَٱلصِّبْيَانَ عَثَرُوا تَحْتَ ٱلْحَطَبِ.
13Молодики наші жорнами мелють, недолїтки падуть під ношами дров.
14كَفَّتِ ٱلشُّيُوخُ عَنِ ٱلْبَابِ، وَٱلشُّبَّانُ عَنْ غِنَائِهِمْ.
14Старцї вже в воротях не засїдають, паробки не сьпівають.
15مَضَى فَرَحُ قَلْبِنَا. صَارَ رَقْصُنَا نَوْحًا.
15Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились.
16سَقَطَ إِكْلِيلُ رَأْسِنَا. وَيْلٌ لَنَا لِأَنَّنَا قَدْ أَخْطَأْنَا.
16Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили!
17مِنْ أَجْلِ هَذَا حَزِنَ قَلْبُنَا. مِنْ أَجْلِ هَذِهِ أَظْلَمَتْ عُيُونُنَا.
17От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло!
18مِنْ أَجْلِ جَبَلِ صِهْيَوْنَ ٱلْخَرِبِ. ٱلثَّعَالِبُ مَاشِيَةٌ فِيهِ.
18Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них.
19أَنْتَ يَارَبُّ إِلَى ٱلْأَبَدِ تَجْلِسُ. كُرْسِيُّكَ إِلَى دَوْرٍ فَدَوْرٍ.
19Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду.
20لِمَاذَا تَنْسَانَا إِلَى ٱلْأَبَدِ وَتَتْرُكُنَا طُولَ ٱلْأَيَّامِ؟
20Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час?
21اُرْدُدْنَا يَارَبُّ إِلَيْكَ فَنَرْتَدَّ. جَدِّدْ أَيَّامَنَا كَٱلْقَدِيمِ.
21О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було!
22هَلْ كُلَّ ٱلرَّفْضِ رَفَضْتَنَا؟ هَلْ غَضِبْتَ عَلَيْنَا جِدًّا؟
22Чи то ж се зовсїм ти нас відцурався, прогнївився на нас без міри?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.