Lamentationes 5
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1[Recordare, Domine, quid acciderit nobis; intuere et respice opprobrium nostrum.
1Спогадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше!
2Hæreditas nostra versa est ad alienos, domus nostræ ad extraneos.
2Наше наслїддє досталось невірам, доми наші — чужим чуженицям;
3Pupilli facti sumus absque patre, matres nostræ quasi viduæ.
3Ми сироти — безбатьченки; матері наші — вдовицї.
4Aquam nostram pecunia bibimus; ligna nostra pretio comparavimus.
4Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату.
5Cervicibus nostris minabamur, lassis non dabatur requies.
5Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботї нема нам відпочинку.
6Ægypto dedimus manum et Assyriis, ut saturaremur pane.
6І до Египту ми й до Ассура руку по хлїба шматок простягаєм.
7Patres nostri peccaverunt, et non sunt: et nos iniquitates eorum portavimus.
7Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства.
8Servi dominati sunt nostri: non fuit qui redimeret de manu eorum.
8Раби вередують над нами, та й нїкому вирвати з рук їх.
9In animabus nostris afferebamus panem nobis, a facie gladii in deserto.
9В небезпецї перед мечем ми хлїб наш по степу здобуваєм.
10Pellis nostra quasi clibanus exusta est, a facie tempestatum famis.
10Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі.
11Mulieres in Sion humiliaverunt, et virgines in civitatibus Juda.
11Наших жінок безчестять у Сионї, дївчат — в городах Юдейських.
12Principes manu suspensi sunt; facies senum non erubuerunt.
12Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї.
13Adolescentibus impudice abusi sunt, et pueri in ligno corruerunt.
13Молодики наші жорнами мелють, недолїтки падуть під ношами дров.
14Senes defecerunt de portis, juvenes de choro psallentium.
14Старцї вже в воротях не засїдають, паробки не сьпівають.
15Defecit gaudium cordis nostri; versus est in luctum chorus noster.
15Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились.
16Cecidit corona capitis nostri: væ nobis, quia peccavimus !
16Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили!
17Propterea mœstum factum est cor nostrum; ideo contenebrati sunt oculi nostri,
17От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло!
18propter montem Sion quia disperiit; vulpes ambulaverunt in eo.
18Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них.
19Tu autem, Domine, in æternum permanebis, solium tuum in generationem et generationem.
19Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду.
20Quare in perpetuum oblivisceris nostri, derelinques nos in longitudine dierum?
20Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час?
21Converte nos, Domine, ad te, et convertemur; innova dies nostros, sicut a principio.
21О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було!
22Sed projiciens repulisti nos: iratus es contra nos vehementer.]
22Чи то ж се зовсїм ти нас відцурався, прогнївився на нас без міри?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.