Klagelieder 3
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ich bin ein elender Mann, der die Rute seines Grimmes sehen muß.
1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
2Er hat mich geführt und lassen gehen in die Finsternis und nicht in Licht.
2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
3Er hat seine Hand gewendet wider mich und handelt gar anders mit mir für und für.
3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
4Er hat mir Fleisch und Haut alt gemacht und mein Gebein zerschlagen.
4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
5Er hat mich verbaut und mich mit Galle und Mühe umgeben.
5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
6Er hat mich in Finsternis gelegt wie die, so längst tot sind.
6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
7Er hat mich vermauert, daß ich nicht heraus kann, und mich in harte Fesseln gelegt.
7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
8Und wenn ich gleich schreie und rufe, so stopft er die Ohren zu vor meinem Gebet.
8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
9Er hat meinen Weg vermauert mit Werkstücken und meinen Steig umgekehrt.
9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
10Er hat auf mich gelauert wie ein Bär, wie ein Löwe im Verborgenen.
10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
11Er läßt mich des Weges fehlen. Er hat mich zerstückt und zunichte gemacht.
11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
12Er hat seinen Bogen gespannt und mich dem Pfeil zum Ziel gesteckt.
12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
13Er hat aus dem Köcher in meine Nieren schießen lassen.
13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
14Ich bin ein Spott allem meinem Volk und täglich ihr Liedlein.
14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
15Er hat mich mit Bitterkeit gesättigt und mit Wermut getränkt.
15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
16Er hat meine Zähne zu kleinen Stücken zerschlagen. Er wälzt mich in der Asche.
16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
17Meine Seele ist aus dem Frieden vertrieben; ich muß des Guten vergessen.
17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
18Ich sprach: Mein Vermögen ist dahin und meine Hoffnung auf den HERRN.
18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
19Gedenke doch, wie ich so elend und verlassen, mit Wermut und Galle getränkt bin!
19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
20Du wirst ja daran gedenken; denn meine Seele sagt mir es.
20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
21Das nehme ich zu Herzen, darum hoffe ich noch.
21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
22Die Güte des HERRN ist's, daß wir nicht gar aus sind; seine Barmherzigkeit hat noch kein Ende,
22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
23sondern sie ist alle Morgen neu, und deine Treue ist groß.
23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
24Der HERR ist mein Teil, spricht meine Seele; darum will ich auf ihn hoffen.
24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
25Denn der HERR ist freundlich dem, der auf sie harrt, und der Seele, die nach ihm fragt.
25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
26Es ist ein köstlich Ding, geduldig sein und auf die Hilfe des HERRN hoffen.
26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
27Es ist ein köstlich Ding einem Mann, daß er das Joch in seiner Jugend trage;
27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
28daß ein Verlassener geduldig sei, wenn ihn etwas überfällt,
28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
29und seinen Mund in den Staub stecke und der Hoffnung warte
29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
30und lasse sich auf die Backen schlagen und viel Schmach anlegen.
30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
31Denn der Herr verstößt nicht ewiglich;
31Бо не на віки Господь покидає;
32sondern er betrübt wohl, und erbarmt sich wieder nach seiner Güte.
32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
33Denn er nicht von Herzen die Menschen plagt und betrübt,
33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
34als wollte er die Gefangenen auf Erden gar unter seine Füße zertreten
34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
35und eines Mannes Recht vor dem Allerhöchsten beugen lassen
35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
36und eines Menschen Sache verkehren lassen, gleich als sähe es der Herr nicht.
36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
37Wer darf denn sagen, daß solches geschehe ohne des Herrn Befehl
37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
38und daß nicht Böses und Gutes komme aus dem Munde des Allerhöchsten?
38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
39Wie murren denn die Leute im Leben also? Ein jeglicher murre wider seine Sünde!
39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
40Und laßt uns erforschen und prüfen unser Wesen und uns zum HERRN bekehren!
40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
41Laßt uns unser Herz samt den Händen aufheben zu Gott im Himmel!
41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
42Wir, wir haben gesündigt und sind ungehorsam gewesen; darum hast du billig nicht verschont;
42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
43sondern du hast uns mit Zorn überschüttet und verfolgt und ohne Barmherzigkeit erwürgt.
43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
44Du hast dich mit einer Wolke verdeckt, daß kein Gebet hindurch konnte.
44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
45Du hast uns zu Kot und Unflat gemacht unter den Völkern.
45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
46Alle unsre Feinde sperren ihr Maul auf wider uns.
46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
47Wir werden gedrückt und geplagt mit Schrecken und Angst.
47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
48Meine Augen rinnen mit Wasserbächen über den Jammer der Tochter meines Volks.
48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
49Meine Augen fließen und können nicht ablassen; denn es ist kein Aufhören da,
49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
50bis der HERR vom Himmel herabschaue uns sehe darein.
50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
51Mein Auge frißt mir das Leben weg um die Töchter meiner Stadt.
51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
52Meine Feinde haben mich gehetzt wie einen Vogel ohne Ursache;
52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
53sie haben mein Leben in einer Grube fast umgebracht und Steine auf mich geworfen;
53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
54sie haben mein Haupt mit Wasser überschüttet; da sprach ich: Nun bin ich gar dahin.
54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
55Ich rief aber deinen Namen an, HERR, unten aus der Grube,
55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
56und du erhörtest meine Stimme: Verbirg deine Ohren nicht vor meinem Seufzen und Schreien!
56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
57Du nahest dich zu mir, wenn ich dich anrufe, und sprichst: Fürchte dich nicht!
57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
58Du führest, Herr, die Sache meiner Seele und erlösest mein Leben.
58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
59Du siehest, HERR, wie mir so Unrecht geschieht; hilf mir zu meinem Recht!
59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
60Du siehst alle ihre Rache und alle ihre Gedanken wider mich.
60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
61HERR, du hörest ihr Schmähen und alle ihre Gedanken über mich,
61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
62die Lippen meiner Widersacher und ihr dichten wider mich täglich.
62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
63Schaue doch, sie sitzen oder stehen auf, so singen sie von mir ein Liedlein.
63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
64Vergilt ihnen, HERR, wie sie verdient haben!
64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
65Laß ihnen das Herz erschrecken, laß sie deinen Fluch fühlen!
65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
66Verfolge sie mit deinem Grimm und vertilge sie unter dem Himmel des HERRN.
66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.