Hohelied 1
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Das Hohelied Salomos.
1Нехай він цїлує мене поцїлунком уст своїх! Ласкавість бо твоя над вино солодша.
2Er küsse mich mit dem Kusse seines Mundes; denn deine Liebe ist lieblicher als Wein.
2Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили.
3Es riechen deine Salben köstlich; dein Name ist eine ausgeschüttete Salbe, darum lieben dich die Jungfrauen.
3Притягни мене ʼд собі, — ми побіжимо за тобою; царь запровадить мене в палати свої, — будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти; — о, не помилилися тим, що влюбили тебе!
4Zieh mich dir nach, so laufen wir. Der König führte mich in seine Kammern. Wir freuen uns und sind fröhlich über dir; wir gedenken an deine Liebe mehr denn an den Wein. Die Frommen lieben dich.
4Дочки Ерусалимські! я смуглява собі, та гарна, мов ті намети Кедарські, мов килими в Соломона.
5Ich bin schwarz, aber gar lieblich, ihr Töchter Jerusalems, wie die Hütten Kedars, wie die Teppiche Salomos.
5Ви не дивітесь, що я смуглява, — се сонце мене осмалило: Сини матері моєї погнївались на мене, заставили мене стерегти виноградник, — власного ж виноградника я не стерегла.
6Seht mich nicht an, daß ich so schwarz bin; denn die Sonne hat mich so verbrannt. Meiner Mutter Kinder zürnen mit mir. Sie haben mich zur Hüterin der Weinberge gesetzt; aber meinen eigenen Weinberg habe ich nicht behütet.
6Зʼясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх?
7Sage mir an, du, den meine Seele liebt, wo du weidest, wo du ruhest im Mittage, daß ich nicht hin und her gehen müsse bei den Herden deiner Gesellen.
7Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали.
8Weiß du es nicht, du schönste unter den Weibern, so gehe hinaus auf die Fußtapfen der Schafe und weide deine Zicklein bei den Hirtenhäusern.
8Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш).
9Ich vergleiche dich, meine Freundin, meinem Gespann an den Wagen Pharaos.
9Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях;
10Deine Backen stehen lieblich in den Kettchen und dein Hals in den Schnüren.
10Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками.
11Wir wollen dir goldene Kettchen machen mit silbernen Pünktlein.
11Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої.
12Da der König sich herwandte, gab meine Narde ihren Geruch.
12Милий мій — мов китиця мирри, у мене на грудях,
13Mein Freund ist mir ein Büschel Myrrhen, das zwischen meinen Brüsten hanget.
13Милий мій у мене — мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських.
14Mein Freund ist mir eine Traube von Zyperblumen in den Weinbergen zu Engedi.
14Гарна ти, моя мила, о, яка ти гарна! очі в тебе гулубині.
15Siehe, meine Freundin, du bist schön; schön bist du, deine Augen sind wie Taubenaugen.
15А ти, мій любий — прехороший, уродливий! а постеля наша — мов трава зелена;
16Siehe, mein Freund, du bist schön und lieblich. Unser Bett grünt,
16Крівля домів наших — кедри, криша — кипариси.
17unserer Häuser Balken sind Zedern, unser Getäfel Zypressen.
no verse 17 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.