Sprüche 1
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Dies sind die Sprüche Salomos, des Königs in Israel, des Sohnes Davids,
1Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,
2zu lernen Weisheit und Zucht, Verstand
2Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;
3Klugheit, Gerechtigkeit, Recht und Schlecht;
3Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;
4daß die Unverständigen klug und die Jünglinge vernünftig und vorsichtig werden.
4Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;
5Wer weise ist der hört zu und bessert sich; wer verständig ist, der läßt sich raten,
5Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;
6daß er verstehe die Sprüche und ihre Deutung, die Lehre der Weisen und ihre Beispiele.
6Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:
7Des HERRN Furcht ist Anfang der Erkenntnis. Die Ruchlosen verachten Weisheit und Zucht.
7Почин премудростї — Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.
8Mein Kind, gehorche der Zucht deines Vaters und verlaß nicht das Gebot deiner Mutter.
8Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;
9Denn solches ist ein schöner Schmuck deinem Haupt und eine Kette an deinem Hals.
9Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.
10Mein Kind, wenn dich die bösen Buben locken, so folge nicht.
10Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;
11Wenn sie sagen: “Gehe mit uns! wir wollen auf Blut lauern und den Unschuldigen ohne Ursache nachstellen;
11Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного — безвинного,
12wir wollen sie lebendig verschlingen wie die Hölle und die Frommen wie die, so hinunter in die Grube fahren;
12Проковтнемо його живого, мов безодня, — цїлого, мов би провалився в пропасть;
13wir wollen großes Gut finden; wir wollen unsre Häuser mit Raub füllen;
13Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;
14wage es mit uns! es soll unser aller ein Beutel sein”:
14Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, —
15mein Kind, wandle den Weg nicht mit ihnen; wehre deinem Fuß vor ihrem Pfad.
15Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,
16Denn ihr Füße laufen zum Bösen und eilen, Blut zu vergießen.
16Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.
17Denn es ist vergeblich, das Netz auswerfen vor den Augen der Vögel.
17Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;
18Sie aber lauern auf ihr eigen Blut und stellen sich selbst nach dem Leben.
18Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.
19Also geht es allen, die nach Gewinn geizen, daß ihr Geiz ihnen das Leben nimmt.
19Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.
20Die Weisheit klagt draußen und läßt sich hören auf den Gassen;
20Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;
21sie ruft in dem Eingang des Tores, vorn unter dem Volk; sie redet ihre Worte in der Stadt:
21Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:
22Wie lange wollt ihr Unverständigen unverständig sein und die Spötter Lust zu Spötterei und die Ruchlosen die Lehre hassen?
22Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?
23Kehret euch zu meiner Strafe. Siehe, ich will euch heraussagen meinen Geist und euch meine Worte kundtun.
23Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.
24Weil ich denn rufe, und ihr weigert euch, ich recke meine Hand aus, und niemand achtet darauf,
24Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;
25und laßt fahren allen meinen Rat und wollt meine Strafe nicht:
25Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.
26so will ich auch lachen in eurem Unglück und eurer spotten, wenn da kommt, was ihr fürchtet,
26За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;
27wenn über euch kommt wie ein Sturm, was ihr fürchtet, und euer Unglück als ein Wetter, wenn über euch Angst und Not kommt.
27Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.
28Dann werden sie nach mir rufen, aber ich werde nicht antworten; sie werden mich suchen, und nicht finden.
28Тодї кликати муть мене, — та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, — та не знайдуть мене.
29Darum, daß sie haßten die Lehre und wollten des HERRN Furcht nicht haben,
29За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,
30wollten meinen Rat nicht und lästerten alle meine Strafe:
30Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;
31so sollen sie essen von den Früchten ihres Wesens und ihres Rats satt werden.
31За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.
32Was die Unverständigen gelüstet, tötet sie, und der Ruchlosen Glück bringt sie um.
32Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;
33Wer aber mir gehorcht, wird sicher bleiben und genug haben und kein Unglück fürchten.
33Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.