Рут 1
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Пе время жудекэторилор, а фост о фоамете ын царэ. Ун ом дин Бетлеемул луй Иуда а плекат ку невастэ-са ши ку чей дой фий ай луй сэ локуяскэ пентру о време ын цара Моабулуй.
1За тих часів, як правували суддї, раз якось був в краю голод. І один чоловік з Юдейського Вефлеєма пійшов зо своєю жінкою та з двома синами своїми жити в край Моабіїв.
2Нумеле омулуй ачелуя ера Елимелек, нумеле невестей луй ера Наоми ши чей дой фий ай луй се нумяу Махлон ши Килион: ерау ефратиць, дин Бетлеемул луй Иуда. Ажунгынд ын цара Моабулуй, шь-ау ашезат локуинца аколо.
2Чоловік той на ймення Єлимелех, жінка його на ймення Ноема, а два сини його на ймення Махлон та Хілеон; були вони з Ефрату, з Юдейського Вефлеєма. І прибули вони в край Моабіїв та й зістались там.
3Елимелек, бэрбатул Наомей, а мурит, ши еа а рэмас ку чей дой фий ай ей.
3І помер Єлимелех, чоловік Ноемин, і вона зісталась з двома своїми синами.
4Ей шь-ау луат невесте моабите. Уна се нумя Орпа ши чялалтэ, Рут ши ау локуит аколо апроапе зече ань.
4І одружились вони з Моабитянками: одна на ймя Орфа, а другу звали Рут; і жили там трохи не десять років.
5Махлон ши Килион ау мурит ши ей амындой, ши Наоми а рэмас фэрэ чей дой фий ай ей ши фэрэ бэрбат.
5Але згодом обидва сини її, Махлон і Хілеон, померли, і зісталась та жінка після обох своїх синів і після свого чоловіка.
6Апой с-а скулат, еа ши нурориле ей, ка сэ се ынтоаркэ ын цара ей дин цара Моабулуй, кэч афласе ын цара Моабулуй кэ Домнул черчетасе пе попорул Сэу ши-й дэдусе пыне.
6І вибралась вона з своїми невістками, та й пійшла з Моабійського краю назад, бо перечула в краю Моабіїв, що Бог показав свою ласку для свого народа й дав йому хлїб.
7Еа а ешит дин локул ын каре локуя ынсоцитэ де челе доуэ нурорь але ей ши а порнит ка сэ се ынтоаркэ ын цара луй Иуда.
7От вийшла вона з того місця, де жила, а з нею обидві її невістки; і йшли вони шляхом, вертаючись в Юдейський край.
8Наоми а зис атунч челор доуэ нурорь але ей: „Дучеци-вэ ши ынтоарчеци-вэ фиекаре ла каса мамей ей! Домнул сэ Се ындуре де вой, кум в-аць ындурат ши вой де чей че ау мурит ши де мине!
8І каже Ноема двом своїм невісткам: Вернїться ви та йдїть кожна до хати до своєї матері. Нехай Господь покаже вам ласку, як ви вчинили з помершими й зо мною!
9Сэ вэ дя Домнул сэ гэсиць одихнэ, фиекаре ын каса унуй бэрбат!” Ши ле-а сэрутат. Еле ау ридикат гласул ши ау плынс;
9Дай, Господи, щоб ви знайшли пристановище кожна в господї свого чоловіка! І вона поцїлувала їх. Але вони загомонїли голосно та заплакали;
10ши й-ау зис: „Ну, ной вом мерӂе ку тине ла попорул тэу.”
10І промовили до неї: Нї, ми підемо з тобою до твого народа!
11Наоми а зис: „Ынтоарчеци-вэ, фийчеле меле! Пентру че сэ вениць вой ку мине? Май ам еу оаре фий ын пынтечеле меу, ка сэ поатэ фи бэрбаций воштри?
11А Ноема сказала: Вертайтесь, мої донї; навіщо вам йти зо мною? Хіба ж в моєму лонї ще є сини, щоб стали вам за чоловіків?
12Ынтоарчеци-вэ, фийчеле меле, ши дучеци-вэ! Еу сунт пря бэтрынэ ка сэ мэ мэрит дин ноу. Ши кяр дакэ аш зиче кэ траг нэдежде, кяр дакэ ын ноаптя ачаста аш фи ку ун бэрбат ши аш наште фий,
12Вертайтесь, донї мої, ідїть з Богом; бо я вже стара задля того, щоб вийти заміж. Та коли б я й сказала: Я маю надїю, і коли б я навіть цїєї ж ночі була з чоловіком і навіть породила синів,
13аць май аштепта вой пынэ сэ се факэ марь ши аць вря вой сэ ну вэ мэритаць дин причина лор? Ну, фийчеле меле! Еу сунт мулт май амэрытэ декыт вой, пентру кэ мына Домнулуй с-а ынтинс ымпотрива мя.”
13То чи ж можна вам ждати, доки б вони виросли? Чи можна ж вам для того не виходити заміж? Нї, мої донечки! Менї бо далеко гірше жити як вам; бо Господня рука проти мене.
14Ши еле ау ридикат гласул ши ярэшь ау плынс. Орпа а сэрутат пе соакрэ-са ши а плекат, дар Рут с-а цинут де еа.
14Вони підняли лемент і знов почали плакати. І Орфа поцїлувала на прощаннї свою свекруху, а Рут зісталась з нею.
15Наоми а зис кэтре Рут: „Ятэ, кумнатэ-та с-а ынторс ла попорул ей ши ла думнезеий ей; ынтоарче-те ши ту дупэ кумнатэ-та.”
15І сказала вона: Бачиш, твоя швагрова, жінка брата твого, вернулась до свого народа і до своїх богів; вертайсь і ти слїдом за нею.
16Рут а рэспунс: „Ну ста де мине сэ те лас ши сэ мэ ынторк де ла тине! Ынкотро вей мерӂе ту, вой мерӂе ши еу; унде вей локуи ту, вой локуи ши еу; попорул тэу ва фи попорул меу ши Думнезеул тэу ва фи Думнезеул меу;
16Але Рут сказала: не силуй мене покинути тебе і вернутись од тебе; куди підеш ти, туди й я піду, і де жити меш ти, там і я жити му; твій народ буде моїм народом, і твій Бог моїм Богом;
17унде вей мури ту, вой мури ши еу ши вой фи ынгропатэ аколо. Факэ-мь Домнул че о вря, дар нимик ну мэ ва деспэрци де тине декыт моартя!”
17І де ти помреш, там і я помру, і бажаю, щоб і мене там поховали. Чи так, чи сяк вчинить зо мною Господь, одна смерть розлучить мене з тобою!
18Наоми, вэзынд-о хотэрытэ сэ мяргэ ку еа, н-а май стэруит.
18Як же вона побачила, що тая твердо постановила собі йти з нею, то й перестала вмовляти її.
19Ау кэлэторит ымпреунэ пынэ че ау ажунс ла Бетлеем. Ши кынд ау интрат ын Бетлеем, тоатэ четатя с-а пус ын мишкаре дин причина лор ши фемеиле зичяу: „Наоми есте ачаста?”
19От і йшли вони обидві вкупі, доки не прийшли до Вефлеєма. Як прийшли вони у Вефлеєм, усе місто заворушилось через їх, і говорили: Чи не Ноема се?
20Еа ле-а зис: „Ну-мь май зичець Наоми, зичеци-мь Мара, кэч Чел Атотпутерник м-а умплут де амэрэчуне.
20Вона сказала їм: не звіть мене Ноемою, а звіть Марою, бо Всемогущий послав на мене велике горе.
21Ла плекаре ерам ын белшуг, ши акум Домнул мэ адуче ынапой ку мыниле гоале. Де че сэ-мь май зичець Наоми, кынд Домнул С-а ростит ымпотрива мя ши Чел Атотпутерник м-а ынтристат?”
21Я вийшла звідсїль заможна, а Господь вернув мене сюди з порожнїми руками. Навіщо ви звете мене Ноемою, коли Господь напустив на мене допуст, і Всемогущий послав на мене смуток?
22Астфел с-ау ынторс дин цара Моабулуй Наоми ши норэ-са Рут, Моабита. Ау ажунс ла Бетлеем ла ынчепутул сечератулуй орзурилор.
22І вернулась Ноема, і з нею її невістка Рут, Моабитянка, що прийшла з Моабських полів, і прибули вони до Вефлеєма саме перед ячмінними жнивами.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.