Иоан 1
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ла ынчепут ера Кувынтул, ши Кувынтул ера ку Думнезеу, ши Кувынтул ера Думнезеу.
1У починї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово.
2Ел ера ла ынчепут ку Думнезеу.
2Воно було в починї у Бога.
3Тоате лукруриле ау фост фэкуте прин Ел; ши нимик дин че а фост фэкут, н-а фост фэкут фэрэ Ел.
3Все Ним стало ся; і без Него не стало ся нїщо, що стало ся.
4Ын Ел ера вяца, ши вяца ера лумина оаменилор.
4У Йому життє було: й життє було сьвітлом людям.
5Лумина луминязэ ын ынтунерик, ши ынтунерикул н-а бируит-о.
5І сьвітло у темряві сьвітить, і темрява Його не обняла.
6А венит ун ом тримис де Думнезеу: нумеле луй ера Иоан.
6Був чоловік посланий від Бога, ймя йому Йоан.
7Ел а венит ка мартор, ка сэ мэртурисяскэ деспре Луминэ, пентру ка тоць сэ крядэ прин ел.
7Сей прийшов на сьвідкуваннє, щоб сьвідкувати про сьвітло, щоб усї вірували через него.
8Ну ера ел Лумина, чи ел а венит ка сэ мэртурисяскэ деспре Луминэ.
8Не був він сьвітло, а щоб сьвідкувати про сьвітло.
9Лумина ачаста ера адевэрата Луминэ, каре луминязэ пе орьче ом венинд ын луме.
9Було сьвітло правдиве, що просьвічує кожного чоловіка, що приходить на сьвіт.
10Ел ера ын луме, ши лумя а фост фэкутэ прин Ел, дар лумя ну Л-а куноскут.
10На сьвітї був, і сьвіт Ним настав, і сьвіт Його не пізнав.
11А венит ла ай Сэй, ши ай Сэй ну Л-ау примит.
11У своє прийшов, і свої не прийняли Його.
12Дар тутурор челор че Л-ау примит, адикэ челор че кред ын Нумеле Луй, ле-а дат дрептул сэ се факэ копий ай луй Думнезеу;
12Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його:
13нэскуць ну дин сынӂе, нич дин воя фирий лор, нич дин воя вреунуй ом, чи дин Думнезеу.
13що не від крові, нї від хотїння тїлесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся.
14Ши Кувынтул С-а фэкут труп ши а локуит принтре ной, плин де хар ши де адевэр. Ши ной ам привит слава Луй, о славэ ынтокмай ка слава сингурулуй нэскут дин Татэл.
14І Слово тїлом стало ся, і пробувало між нами (й бачили ми славу Його, славу, яко Єдинородного від Отця), повне благодати і правди.
15Иоан а мэртурисит деспре Ел кынд а стригат: „Ел есте Ачела деспре каре зичям еу: ‘Чел че вине дупэ мине есте ынаинтя мя, пентру кэ ера ынаинте де мине.’”
15Йоан сьвідкує про Него, й покликував, глаголючи: Се той, про кого казав я: За мною грядущий поперед мене був; бо перш мене був.
16Ши ной тоць ам примит дин плинэтатя Луй ши хар дупэ хар;
16І з повноти Його ми всї прийняли й благодать за благодать.
17кэч Леӂя а фост датэ прин Мойсе, дар харул ши адевэрул ау венит прин Исус Христос.
17Бо закон через Мойсея даний був; благодать і правда через Ісуса Христа стала ся.
18Нимень н-а вэзут вреодатэ пе Думнезеу; сингурул Луй Фиу, каре есте ын сынул Татэлуй, Ачела Л-а фэкут куноскут.
18Бога нїхто не бачив нїколи; єдинородний Син, що в лонї Отця, той вияснив.
19Ятэ мэртурисиря фэкутэ де Иоан кынд иудеий ау тримис дин Иерусалим пе ниште преоць ши левиць сэ-л ынтребе: „Ту чине ешть?”
19І се сьвідченнє Йоанове, як післали Жиди з Єрусалиму священиків та левитів, щоб спитали Його: Хто ти єси?
20Ел а мэртурисит ши н-а тэгэдуит: а мэртурисит кэ ну есте ел Христосул.
20І визнав, і не відпер ся; а визнав: Що я не Христос.
21Ши ей л-ау ынтребат: „Дар чине ешть? Ешть Илие?” Ши ел а зис: „Ну сунт!” „Ешть пророкул?” Ши ел а рэспунс: „Ну!”
21І питали його: Що ж? Ілия єси ти? І рече: Нї. Пророк єси ти? І відказав: Нї.
22Атунч й-ау зис: „Дар чине ешть? Ка сэ дэм ун рэспунс челор че не-ау тримис. Че зичь ту деспре тине ынсуць?”
22Казали ж йому: Хто ж єси? щоб нам одповідь дати тим, що післали нас. Що кажеш про себе?
23„Еу”, а зис ел, „сунт гласул челуй че стригэ ын пустиу: ‘Нетезиць каля Домнулуй’, кум а зис пророкул Исая.”
23Рече: Я голос покликуючого в пустинї: Випростайте дорогу Господню, як глаголав Ісаїя пророк.
24Тримиший ерау дин партя фарисеилор.
24А послані були з Фарисеїв.
25Ей й-ау май пус урмэтоаря ынтребаре: „Атунч де че ботезь, дакэ ну ешть Христосул, нич Илие, нич пророкул?”
25І питали вони його, й казали йому: Чого ж хрестиш, коли ти не Христос, нї Ілия, нї пророк.
26Дрепт рэспунс, Иоан ле-а зис: „Еу ботез ку апэ, дар ын мижлокул востру стэ Унул пе каре вой ну-Л куноаштець.
26Відказав їм Йоан, глаголючи: Я хрещу вас водою; серед вас же стоїть, котрого ви не знаєте:
27Ел есте Ачела каре вине дупэ мине ши каре есте ынаинтя мя; еу ну сунт вредник сэ-Й дезлег куряуа ынкэлцэминтей Луй.”
27се за мною Грядущий, що поперед мене був; котрому я недостоєн розвязати ременя обувя Його.
28Ачесте лукрурь с-ау петрекут ын Бетабара, динколо де Йордан, унде ботеза Иоан.
28Се в Витаварі стало ся, за Йорданом, де Йоан хрестив.
29А доуа зи, Иоан а вэзут пе Исус венинд ла ел ши а зис: „Ятэ Мелул луй Думнезеу, каре ридикэ пэкатул лумий!
29Назавтра бачить Йоан, що Ісус ійде до него, й рече: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріхи сьвіта.
30Ел есте Ачела деспре каре зичям: ‘Дупэ мине вине ун Ом, каре есте ынаинтя мя, кэч ера ынаинте де мине.’
30Се Той, про кого я казав: За мною гряде муж, що поперед мене був, бо перше мене був.
31Еу ну-Л куноштям, дар токмай пентру ачаста ам венит сэ ботез ку апэ: ка Ел сэ фие фэкут куноскут луй Исраел.”
31І я не знав Його, та, щоб явив ся Ізраїлеві, для того прийшов я, хрестячи водою.
32Иоан а фэкут урмэтоаря мэртурисире: „Ам вэзут Духул коборынду-Се дин чер ка ун порумбел ши опринду-Се песте Ел.
32І сьвідкував Йоан, глаголючи: Що бачив я Духа, злинувшого як голуб з неба, і став він над Ним.
33Еу ну-Л куноштям, дар Чел че м-а тримис сэ ботез ку апэ мь-а зис: ‘Ачела песте каре вей ведя Духул коборынду-Се ши опринду-Се есте Чел че ботязэ ку Духул Сфынт.’
33І я не знав Його; та пославший мене хрестити водою, той менї глаголав: На кого побачиш, що Дух злине та стане над Ним, се той, що хрестить Духом сьвятим.
34Ши еу ам вэзут лукрул ачеста ши ам мэртурисит кэ Ел есте Фиул луй Думнезеу.”
34І бачив я, і сьвідкував, що се Син Божий.
35А доуа зи, Иоан стэтя ярэшь ку дой дин ученичий луй.
35Назавтра знов стояв Йоан і два з учеників його;
36Ши, пе кынд привя пе Исус умблынд, а зис: „Ятэ Мелул луй Думнезеу!”
36і, споглянувши на Ісуса йдучого, рече: ось Агнець Божий.
37Чей дой ученичь л-ау аузит ростинд ачесте ворбе ши ау мерс дупэ Исус.
37І чули його два ученики глаголючого, й пійшли слїдом за Ісусом.
38Исус С-а ынторс ши, кынд й-а вэзут кэ мерг дупэ Ел, ле-а зис: „Че кэутаць?” Ей Й-ау рэспунс: „Рабби (каре, тэлмэчит, ынсямнэ: ‘Ынвэцэторуле’), унде локуешть?”
38І обернувшись Ісус та побачивши їх слїдом ідучих, рече їм: Чого шукаєте? Вони ж сказали Йому: Рави (що єсть перекладом: Учителю), де пробуваєш?
39„Вениць де ведець” , ле-а зис Ел. С-ау дус де ау вэзут унде локуя ши ын зиуа ачея ау рэмас ла Ел. Ера кам пе ла часул ал зечеля.
39Рече їм: Ідїть і подивіть ся. Пійшли вони, та й бачили, де пробуває, і перебули в Него день той; було ж коло десятої години.
40Унул дин чей дой каре аузисерэ кувинтеле луй Иоан ши мерсесерэ дупэ Исус ера Андрей, фрателе луй Симон Петру.
40Один з двох, що чули від Йоана та й пійшли слїдом за ним, був Андрей, брат Симона Петра.
41Ел, чел динтый, а гэсит пе фрателе сэу Симон ши й-а зис: „Ной ам гэсит пе Месия” (каре, тэлмэчит, ынсямнэ: „Христос”).
41Він знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию (що єсть перекладом: Христос).
42Ши л-а адус ла Исус. Исус л-а привит ши й-а зис: „Ту ешть Симон, фиул луй Иона; туте вей кема Кифа” (каре, тэлмэчит, ынсямнэ: „Петру”).
42І привів його до Ісуса. Поглянувши ж на него Ісус, рече: Ти єси Симон, син Йони; ти назвеш ся Кифа (що єсть перекладом: Петр).
43А доуа зи, Исус а врут сэ Се дукэ ын Галилея ши а гэсит пе Филип. Ши й-а зис: „Вино дупэ Мине.”
43Назавтра хотїв Ісус вийти в Галилею, і знаходить Филипа, й рече йому: Йди слїдом за мною.
44Филип ера дин Бетсаида, четатя луй Андрей ши а луй Петру.
44Був же Филип із Витсаїди, з города Андреєвого та Петрового.
45Филип а гэсит пе Натанаел ши й-а зис: „Ной ам гэсит пе Ачела деспре каре ау скрис Мойсе ын Леӂе ши пророчий: пе Исус дин Назарет, фиул луй Иосиф.”
45Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми, Ісуса, сина Йосифового, що з Назарету.
46Натанаел й-а зис: „Поате еши чева бун дин Назарет?” „Вино ши везь!” й-а рэспунс Филип.
46І каже Натанаїл до него: З Назарету хиба може що добре бути? Каже йому Филип: Іди та й подивись!
47Исус а вэзут пе Натанаел венинд ла Ел ши а зис деспре ел: „Ятэ куадевэрат ун исраелит ын каре ну есте виклешуг.”
47Побачив Ісус Натанаїла, йдучого до Него, й рече про него: Ось справдї Ізраїлитянин, що в йому підступу нема.
48„Де унде мэ куношть?” Й-а зис Натанаел. Дрепт рэспунс, Исус й-а зис: „Те-ам вэзут май ынаинте ка сэ те кеме Филип, кынд ерай суб смокин.”
48Каже Йому Натанаїл: Звідкіля мене знаєш? Озвавсь Ісус і рече йому: Перш нїж Филип покликав тебе, як був єси під смоківницею, бачив я тебе.
49Натанаел Й-а рэспунс: „Рабби, Ту ешть Фиул луй Думнезеу, Ту ешть Ымпэратул луй Исраел!”
49Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв.
50Дрепт рэспунс, Исус й-а зис: „Пентру кэ ць-ам спус кэ те-ам вэзут суб смокин, крезь? Лукрурь май марь декыт ачестя вей ведя.”
50Озвавсь Ісус і рече йому: Що сказав тобі: Я бачив тебе під смоківницею, то й віруєш? Більше сього бачити меш.
51Апой й-а зис: „Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ, де акумынколо, вець ведя черул дескис ши пе ынӂерий луй Думнезеу суинду-се ши коборынду-се песте Фиул омулуй.”
51І рече йому: Істино, істино глаголю вам: Від нинї бачити мете небо відкрите, а ангелів Божих, що сходять угору і вниз на Сина чоловічого.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.