Luke 7
Tongan Bible, Revised West VersionTranslation
Tongan Bible, Revised West Version
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Pea kuo fakaʻosi ʻe ia ʻa ʻene tala kotoa pē ʻi he ʻao ʻoe kakai, pea ʻalu ia ki Kapaneume.
1Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.
2Pea naʻe mahaki, ʻo mei mate ʻae tamaioʻeiki ʻae ʻeikitau ʻe taha, ʻaia naʻe ʻofa lahi ai ia.
2В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий.
3Pea kuo fanongo ia kia Sisu, pea ne fekau ʻae kau mātuʻa ʻi he kakai Siu, ke fakakolekole kiate ia ke ne haʻu ʻo fakamoʻui ʻa ʻene tamaioʻeiki.
3Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.
4Pea kuo nau omi kia Sisu, pea nau kole fakamātoato kiate ia, ʻo pehē, “ʻOku ʻaonga ia te ke fai ki ai ʻae meʻa ni:
4Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:
5He ʻoku ʻofa ia ki hotau kakai, pea ko ia ia ne langa ʻae falelotu moʻomautolu.”
5любить бо нарід наш, і школу він збудував нам.
6Pea ʻalu ʻa Sisu mo kinautolu. Pea kuo hoko ia ʻo vāofi mo e fale, pea fekau ʻe he ʻeikitau ʻa hono kāinga, ke lea ʻo pehē kiate ia, “ʻEiki, ʻoua naʻa ke ongosia ange koe: he ʻoku ʻikai te u ʻaonga ke ke hū ki hoku fale:
6Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;
7Pea naʻe ʻikai te u mahalo ʻoku taau mo au ke u ʻalu atu kiate koe: ka ke fai haʻo lea, pea ʻe moʻui ai ʻeku tamaioʻeiki.
7тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.
8He ko au ko e tangata puleʻia foki, ka ʻoku ai ʻae kautau ʻoku ou puleʻi pea ʻoku ou pehē ki ha taha, ‘ʻAlu,’ pea ʻalu ia; pea ki ha taha, ‘Haʻu,’ pea haʻu ia; pea ki heʻeku tamaioʻeiki, ‘Fai eni,’ pea ʻoku ne fai ia .
8Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.
9Pea ofo ʻa Sisu kiate ia, ʻi heʻene fanongo ki he ngaahi meʻa ni, pea tafoki ia, ʻo ne pehē ki he kakai naʻe muimui ʻiate ia, “ʻOku ou tala atu kiate kimoutolu, Naʻa mo ʻIsileli, ʻoku ʻikai te u ʻilo ai ha tui ʻe pehē ni hono lahi.”
9Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлї, такої віри не знайшов я.
10Pea liu atu ki he fale ʻakinautolu naʻe fekau, ʻonau ʻilo ʻae tamaioʻeiki naʻe mahaki kuo moʻui ia.
10І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.
11¶ Pea ʻi he ʻaho naʻa na feholoi, naʻe ʻalu ia ki he kolo naʻe ui ko Neini: pea naʻe ʻalu mo ia ʻa ʻene kau ākonga tokolahi, mo e fuʻu kakai.
11І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наін, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.
12Pea kuo ofi ia ki he matapā ʻoe kolo, pea vakai, naʻe fata mai kituaʻā ʻae tangata mate, ko e tama pe taha ia ʻa ʻene faʻē, pea ko e fefine ia kuo mate hono husepāniti: pea naʻe ʻiate ia ʻae kakai tokolahi ʻoe kolo.
12Як же наближив ся до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.
13Pea kuo mamata ki ai ʻae ʻEiki, pea manavaʻofa ia kiate ia, ʻo ne pehē ki ai, “ʻOua ʻe tangi.”
13І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.
14Pea haʻu ia ʻo ala ki he fata: pea tuʻu pe ʻae kau fata. Pea pehē ʻe ia, “Talavou, ʻoku ou pehē kiate koe, Tuʻu hake.”
14І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, зʼупинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.
15Pea nofo hake ia ʻaia naʻe mate, ʻo kamata lea. Pea ne ʻatu ia ki heʻene faʻē.
15І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.
16Pea pukea kotoa pē ʻi he manavahē: pea nau fakamālō ki he ʻOtua, ʻo pehē, “Kuo tuʻu hake ʻae palōfita lahi ʻiate kitautolu;” pea, “Kuo ʻaʻahi ʻae ʻOtua ki hono kakai.”
16Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.
17Pea naʻe mafola ʻa hono ongoongo ni ʻi Siutea kotoa pē, pea mo e potu fonua kotoa pē ko ia .
17І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.
18¶ Pea naʻe fakahā ʻe he kau ākonga ʻa Sione kiate ia ʻae ngaahi meʻa ni kotoa pē.
18І сповістили Йоана ученики його про все те.
19Pea naʻe ui ʻe Sione kiate ia ʻae toko ua ʻo ʻene kau ākonga, ʻo ne fekau ʻakinaua kia Sisu, ʻo ne pehē, “Ko koe ia naʻe pehē ʻe haʻu? Pe te mau ʻamanaki ki ha taha?”
19І покликавши двох учеників своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
20Pea kuo haʻu ʻae ongo tangata kiate ia, ʻo na pehē, “Kuo fekau ʻakimaua kiate koe ʻe Sione ko e Papitaiso, ʻo pehē, ‘Ko koe ia naʻe pehē ʻe haʻu? Pe te tau ʻamanaki ki ha taha?’”
20Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
21Pea ʻi he feituʻulaʻā ko ia naʻa ne fakamoʻui ai ʻae tokolahi mei he ngaahi mahaki, mo e ngaahi meʻa fakamamahi, pea mo e kau laumālie kovi; pea naʻa ne fakaʻā ʻae tokolahi naʻe kui.
21Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.
22Pea toki lea ʻa Sisu, ʻo pehēange kiate kinaua, “Mo ō, ʻo fakahā kia Sione ʻae ngaahi meʻa kuo mo mamata mo fanongo ki ai: kuo ʻa ʻae kui, kuo ʻeveʻeva ʻae pipiki, kuo maʻa ʻae kilia, kuo ongo ʻae tuli, kuo fokotuʻu ʻae mate, pea ʻoku malangaʻaki ʻae ongoongolelei ki he masiva.
22І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістїть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.
23Pea ʻoku monūʻia ia ʻaia ʻe ʻikai tūkia ʻiate au.”
23І блажен, хто не зблазнить ся мною.
24¶ Pea kuo ʻalu ʻae ongo tangata fekau ʻa Sione, pea toki lea ia ki he kakai ʻia Sione, “Naʻa mou ʻalu atu ki he toafa ke mamata ki he hā? Ki ha kaho ʻoku luluʻi ʻe he matangi?
24Як же пійшли посланцї Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?
25Ka naʻa mou ʻalu atu ke mamata ki he hā? Ki ha tangata kuo kofuʻaki ʻae kofu molū? Vakai, he ko kinautolu ʻoku kofu fakalaukau, mo kai lelei, ʻoku ʻi he fale ʻoe ngaahi tuʻi.
25Або чого ж виходили ви дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.
26Ka naʻa mou ʻalu atu ke mamata ki he hā? Ha palōfita? ʻIo, ʻoku ou tala atu kiate kimoutolu. ʻOku lahi hake ia ʻi he palōfita.
26Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.
27Ko ia ia kuo tohi ki ai, ʻo pehē, ‘Vakai, ʻoku ou fekau atu hoku fakamelomelo ke muʻomuʻa ʻi ho ʻao, Ke teuteu ʻe ia ho hala kiate koe.’
27Се той, про кого написано: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
28He ʻoku ou tala kiate kimoutolu, ʻiate kinautolu ʻoku fanauʻi ʻe he fefine ʻoku ʻikai ha palōfita lahi hake ʻia Sione ko e Papitaiso: ka ko ia ʻoku siʻi taha pe ʻi he puleʻanga ʻoe ʻOtua, ʻoku lahi ia ʻiate ia.”
28Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.
29Pea ko e kakai kotoa pē naʻe fanongo kiate ia , mo e kau tānaki tukuhau, naʻa nau fakahā ʻae angatonu ʻae ʻOtua, ʻi heʻenau papitaiso ʻi he papitaiso ʻa Sione.
29І ввесь народ слухаючий, і митники, оправдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.
30Ka ko e kau Fālesi, mo e kau akonaki ʻi he fono, naʻa nau fakataʻeʻaonga ʻae finangalo ʻoe ʻOtua kiate kinautolu, he naʻe ʻikai te nau papitaiso ʻiate ia.
30Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.
31Pea pehē ʻe he ʻEiki, “Te u fakatatau ki he hā ʻae kakai ʻoe toʻutangata ni? Pea ʻoku nau tatau mo e hā?
31Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?
32ʻOku nau tatau mo e tamaiki ʻoku nofo ʻi he potu fakatau, ʻoku nau feuiʻaki, ʻo pehē, ‘Kuo mau ifi fangufangu kiate kimoutolu, Ka naʻe ʻikai te mou meʻe; Kuo mau hiva fakamamahi kiate kimoutolu, Ka naʻe ʻikai te mou tangi.’
32Подобні вони дїтям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.
33He naʻe ʻikai haʻu ʻa Sione ko e Papitaiso ʻo kai mā mo inu uaine; pea ʻoku mou pehē, ‘ʻOku ʻiate ia ha tēvolo.’
33Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола має.
34Kuo haʻu ʻae Foha ʻoe tangata ʻo kai mo inu; ka mou pehē, ‘Vakai, ko e tangata faʻa kai, mo faʻa inu uaine, ko e kāinga ʻoe kau tānaki tukuhau mo e angahala!’
34Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.
35Ka ʻoku fakatonuhia ʻae poto ʻe heʻene fānau kotoa pē.”
35І оправдилась премудрість од дїтей своїх усїх.
36¶ Pea naʻe kole kiate ia ʻae tokotaha ʻi he Fālesi ke na kai fakataha mo ia. Pea ne hū ki he fale ʻoe Fālesi, ʻo nofo ai ke kai.
36Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши в господу Фарисеєву, сїв за столом.
37Pea vakai, ko e fefine naʻe angahala ʻi he kolo, kuo ʻilo ʻe ia ʻoku nofo mo kai ʻa Sisu ʻi he fale ʻae Fālesi, pea ne ʻomi ʻae puha ʻalapasita ʻoe lolo.
37І ось жінка у городї, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеєвій, принїсши любастровий збаночок мира,
38Pea tuʻu ia ʻi hono vaʻe mei hono tuʻa , ʻo tangi, pea kamata fufulu ʻe ia hono vaʻe ʻaki hono loʻimata, ʻo ne holoholo ʻaki ia hono louʻulu, pea ʻuma ki hono vaʻe, ʻo tākai ʻaki ia ʻae lolo.
38і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цїлувала ноги Його, й мастила миром.
39Ka kuo mamata ki ai ʻae Fālesi ʻaia naʻe kole kiate ia, pea lea ia ʻi hono loto, ʻo pehē, “Ka ne ko hā palōfita ʻae tangata ni, pehē , kuo ne ʻilo ʻae fefine ni, mo ʻene anga, ʻaia ʻoku ala kiate ia: he ko e angahala ia.”
39Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.
40Pea lea ʻa Sisu, ʻo pehēange kiate ia, “Saimone, ʻoku ʻiate au ʻae meʻa te u lea ai kiate koe.” Pea pehē ʻe ia, “ʻEiki, folofola mai.”
40І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.
41“Naʻe ai ʻae tangata ʻe tokotaha pea naʻe totonu ke totongi kiate ia ʻe he toko ua: ko e tenali ʻe nimangeau ʻae tokotaha, kae nimangofulu ʻae tokotaha.
41Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.
42Pea kuo ʻikai haʻana meʻa ke totongi ʻaki, pea ne fakamolemole leva ʻakinaua ʻosi pe. Ko ia ke ke tala mai, pe ko hai ʻiate kinaua ʻe ʻofa lahi kiate ia?”
42Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
43Pea lea ʻa Saimone, ʻo pehē, “ʻOku ou mahalo ko ia pe naʻe lahi ʻene fakamolemole ki ai.” Pea pehē ʻe ia kiate ia, “ʻOku totonu hoʻo mahalo.”
43Озвав ся ж Симон і каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.
44Pea tafoki ia ki he fefine, mo ne pehē kia Saimone, “ʻOku ke mamata ki he fefine ni? Naʻaku hū ki ho fale, ka naʻe ʻikai te ke ʻomi ha vai ki hoku vaʻe; ka kuo fufulu ʻaki ʻe ia ʻa hoku vaʻe ʻae loʻimata, mo holoholo ʻaki ia hono louʻulu.
44І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, — води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.
45Naʻe ʻikai te ke ʻuma kiate au: ka ko e fefine ni talu ʻeku hū mai mo e ʻikai tuku ʻene ʻuma ki hoku vaʻe.
45Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цїлувати ноги мої.
46Naʻe ʻikai te ke pani ʻaki hoku ʻulu ʻae lolo: ka kuo tākai ʻe he fefine ni ʻa hoku vaʻe ʻaki ʻae lolo.
46Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.
47Ko ia ʻoku ou tala atu ai kiate koe, Ko ʻene angahala, ʻaia ʻoku lahi, kuo fakamolemole ia; ko ia ʻoku lahi ai ʻene ʻofa: ka ko ia ʻoku siʻi hono fakamolemole, ʻoku siʻi ʻene ʻofa.”
47Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.
48Pea pehē ʻe ia kiate ia, “Kuo fakamolemole hoʻo ngaahi angahala.”
48Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.
49Pea ko kinautolu naʻa nau nofo ʻo kai mo ia, naʻa nau kamata pehē ʻi honau loto, Ko hai eni ʻoku ne fakamolemole foki ʻae angahala?
49І почали ті, що вкупі сидїли, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?
50Ka naʻe pehē ʻe ia ki he fefine, “Kuo fakamoʻui koe ʻe hoʻo tui; ʻalu ʻi he fiemālie.”
50Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.