Luke 7
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Now when he had ended all his sayings in the audience of the people, he entered into Capernaum.
1Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.
2And a certain centurion’s servant, who was dear unto him, was sick, and ready to die.
2В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий.
3And when he heard of Jesus, he sent unto him the elders of the Jews, beseeching him that he would come and heal his servant.
3Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.
4And when they came to Jesus, they besought him instantly, saying, That he was worthy for whom he should do this:
4Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:
5For he loveth our nation, and he hath built us a synagogue.
5любить бо нарід наш, і школу він збудував нам.
6Then Jesus went with them. And when he was now not far from the house, the centurion sent friends to him, saying unto him, Lord, trouble not thyself: for I am not worthy that thou shouldest enter under my roof:
6Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;
7Wherefore neither thought I myself worthy to come unto thee: but say in a word, and my servant shall be healed.
7тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.
8For I also am a man set under authority, having under me soldiers, and I say unto one, Go, and he goeth; and to another, Come, and he cometh; and to my servant, Do this, and he doeth it .
8Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.
9When Jesus heard these things, he marvelled at him, and turned him about, and said unto the people that followed him, I say unto you, I have not found so great faith, no, not in Israel.
9Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлї, такої віри не знайшов я.
10And they that were sent, returning to the house, found the servant whole that had been sick.
10І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.
11¶ And it came to pass the day after, that he went into a city called Nain; and many of his disciples went with him, and much people.
11І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наін, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.
12Now when he came nigh to the gate of the city, behold, there was a dead man carried out, the only son of his mother, and she was a widow: and much people of the city was with her.
12Як же наближив ся до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.
13And when the Lord saw her, he had compassion on her, and said unto her, Weep not.
13І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.
14And he came and touched the bier: and they that bare him stood still. And he said, Young man, I say unto thee, Arise.
14І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, зʼупинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.
15And he that was dead sat up, and began to speak. And he delivered him to his mother.
15І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.
16And there came a fear on all: and they glorified God, saying, That a great prophet is risen up among us; and, That God hath visited his people.
16Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.
17And this rumour of him went forth throughout all Judæa, and throughout all the region round about.
17І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.
18And the disciples of John shewed him of all these things.
18І сповістили Йоана ученики його про все те.
19¶ And John calling unto him two of his disciples sent them to Jesus, saying, Art thou he that should come? or look we for another?
19І покликавши двох учеників своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
20When the men were come unto him, they said, John Baptist hath sent us unto thee, saying, Art thou he that should come? or look we for another?
20Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
21And in that same hour he cured many of their infirmities and plagues, and of evil spirits; and unto many that were blind he gave sight.
21Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.
22Then Jesus answering said unto them, Go your way, and tell John what things ye have seen and heard; how that the blind see, the lame walk, the lepers are cleansed, the deaf hear, the dead are raised, to the poor the gospel is preached.
22І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістїть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.
23And blessed is he , whosoever shall not be offended in me.
23І блажен, хто не зблазнить ся мною.
24¶ And when the messengers of John were departed, he began to speak unto the people concerning John, What went ye out into the wilderness for to see? A reed shaken with the wind?
24Як же пійшли посланцї Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?
25But what went ye out for to see? A man clothed in soft raiment? Behold, they which are gorgeously apparelled, and live delicately, are in kings’ courts.
25Або чого ж виходили ви дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.
26But what went ye out for to see? A prophet? Yea, I say unto you, and much more than a prophet.
26Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.
27This is he , of whom it is written, Behold, I send my messenger before thy face, which shall prepare thy way before thee.
27Се той, про кого написано: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
28For I say unto you, Among those that are born of women there is not a greater prophet than John the Baptist: but he that is least in the kingdom of God is greater than he.
28Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.
29And all the people that heard him , and the publicans, justified God, being baptized with the baptism of John.
29І ввесь народ слухаючий, і митники, оправдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.
30But the Pharisees and lawyers rejected the counsel of God against themselves, being not baptized of him.
30Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.
31¶ And the Lord said, Whereunto then shall I liken the men of this generation? and to what are they like?
31Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?
32They are like unto children sitting in the marketplace, and calling one to another, and saying, We have piped unto you, and ye have not danced; we have mourned to you, and ye have not wept.
32Подобні вони дїтям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.
33For John the Baptist came neither eating bread nor drinking wine; and ye say, He hath a devil.
33Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола має.
34The Son of man is come eating and drinking; and ye say, Behold a gluttonous man, and a winebibber, a friend of publicans and sinners!
34Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.
35But wisdom is justified of all her children.
35І оправдилась премудрість од дїтей своїх усїх.
36¶ And one of the Pharisees desired him that he would eat with him. And he went into the Pharisee’s house, and sat down to meat.
36Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши в господу Фарисеєву, сїв за столом.
37And, behold, a woman in the city, which was a sinner, when she knew that Jesus sat at meat in the Pharisee’s house, brought an alabaster box of ointment,
37І ось жінка у городї, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеєвій, принїсши любастровий збаночок мира,
38And stood at his feet behind him weeping, and began to wash his feet with tears, and did wipe them with the hairs of her head, and kissed his feet, and anointed them with the ointment.
38і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цїлувала ноги Його, й мастила миром.
39Now when the Pharisee which had bidden him saw it , he spake within himself, saying, This man, if he were a prophet, would have known who and what manner of woman this is that toucheth him: for she is a sinner.
39Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.
40And Jesus answering said unto him, Simon, I have somewhat to say unto thee. And he saith, Master, say on.
40І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.
41There was a certain creditor which had two debtors: the one owed five hundred pence, and the other fifty.
41Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.
42And when they had nothing to pay, he frankly forgave them both. Tell me therefore, which of them will love him most?
42Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
43Simon answered and said, I suppose that he , to whom he forgave most. And he said unto him, Thou hast rightly judged.
43Озвав ся ж Симон і каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.
44And he turned to the woman, and said unto Simon, Seest thou this woman? I entered into thine house, thou gavest me no water for my feet: but she hath washed my feet with tears, and wiped them with the hairs of her head.
44І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, — води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.
45Thou gavest me no kiss: but this woman since the time I came in hath not ceased to kiss my feet.
45Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цїлувати ноги мої.
46My head with oil thou didst not anoint: but this woman hath anointed my feet with ointment.
46Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.
47Wherefore I say unto thee, Her sins, which are many, are forgiven; for she loved much: but to whom little is forgiven, the same loveth little.
47Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.
48And he said unto her, Thy sins are forgiven.
48Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.
49And they that sat at meat with him began to say within themselves, Who is this that forgiveth sins also?
49І почали ті, що вкупі сидїли, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?
50And he said to the woman, Thy faith hath saved thee; go in peace.
50Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.