Luke 24
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Now upon the first day of the week, very early in the morning, they came unto the sepulchre, bringing the spices which they had prepared, and certain others with them.
1Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
2And they found the stone rolled away from the sepulchre.
2Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
3And they entered in, and found not the body of the Lord Jesus.
3І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
4And it came to pass, as they were much perplexed thereabout, behold, two men stood by them in shining garments:
4І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
5And as they were afraid, and bowed down their faces to the earth, they said unto them, Why seek ye the living among the dead?
5Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
6He is not here, but is risen: remember how he spake unto you when he was yet in Galilee,
6Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
7Saying, The Son of man must be delivered into the hands of sinful men, and be crucified, and the third day rise again.
7глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
8And they remembered his words,
8І згадали слова Його,
9And returned from the sepulchre, and told all these things unto the eleven, and to all the rest.
9і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
10It was Mary Magdalene, and Joanna, and Mary the mother of James, and other women that were with them, which told these things unto the apostles.
10Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
11And their words seemed to them as idle tales, and they believed them not.
11І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
12Then arose Peter, and ran unto the sepulchre; and stooping down, he beheld the linen clothes laid by themselves, and departed, wondering in himself at that which was come to pass.
12Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
13¶ And, behold, two of them went that same day to a village called Emmaus, which was from Jerusalem about threescore furlongs.
13І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
14And they talked together of all these things which had happened.
14І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
15And it came to pass, that, while they communed together and reasoned, Jesus himself drew near, and went with them.
15І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
16But their eyes were holden that they should not know him.
16Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
17And he said unto them, What manner of communications are these that ye have one to another, as ye walk, and are sad?
17Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
18And the one of them, whose name was Cleopas, answering said unto him, Art thou only a stranger in Jerusalem, and hast not known the things which are come to pass there in these days?
18Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
19And he said unto them, What things? And they said unto him, Concerning Jesus of Nazareth, which was a prophet mighty in deed and word before God and all the people:
19І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,
20And how the chief priests and our rulers delivered him to be condemned to death, and have crucified him.
20як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.
21But we trusted that it had been he which should have redeemed Israel: and beside all this, to day is the third day since these things were done.
21Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;
22Yea, and certain women also of our company made us astonished, which were early at the sepulchre;
22тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,
23And when they found not his body, they came, saying, that they had also seen a vision of angels, which said that he was alive.
23і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
24And certain of them which were with us went to the sepulchre, and found it even so as the women had said: but him they saw not.
24І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
25Then he said unto them, O fools, and slow of heart to believe all that the prophets have spoken:
25І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
26Ought not Christ to have suffered these things, and to enter into his glory?
26Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
27And beginning at Moses and all the prophets, he expounded unto them in all the scriptures the things concerning himself.
27І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
28And they drew nigh unto the village, whither they went: and he made as though he would have gone further.
28І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
29But they constrained him, saying, Abide with us: for it is toward evening, and the day is far spent. And he went in to tarry with them.
29Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
30And it came to pass, as he sat at meat with them, he took bread, and blessed it , and brake, and gave to them.
30І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
31And their eyes were opened, and they knew him; and he vanished out of their sight.
31Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
32And they said one to another, Did not our heart burn within us, while he talked with us by the way, and while he opened to us the scriptures?
32І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
33And they rose up the same hour, and returned to Jerusalem, and found the eleven gathered together, and them that were with them,
33І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
34Saying, The Lord is risen indeed, and hath appeared to Simon.
34як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
35And they told what things were done in the way, and how he was known of them in breaking of bread.
35І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
36¶ And as they thus spake, Jesus himself stood in the midst of them, and saith unto them, Peace be unto you.
36Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
37But they were terrified and affrighted, and supposed that they had seen a spirit.
37Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
38And he said unto them, Why are ye troubled? and why do thoughts arise in your hearts?
38І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
39Behold my hands and my feet, that it is I myself: handle me, and see; for a spirit hath not flesh and bones, as ye see me have.
39Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
40And when he had thus spoken, he shewed them his hands and his feet.
40І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
41And while they yet believed not for joy, and wondered, he said unto them, Have ye here any meat?
41Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
42And they gave him a piece of a broiled fish, and of an honeycomb.
42Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
43And he took it , and did eat before them.
43І взявши, їв перед ними.
44And he said unto them, These are the words which I spake unto you, while I was yet with you, that all things must be fulfilled, which were written in the law of Moses, and in the prophets, and in the psalms, concerning me.
44Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
45Then opened he their understanding, that they might understand the scriptures,
45Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
46And said unto them, Thus it is written, and thus it behoved Christ to suffer, and to rise from the dead the third day:
46і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
47And that repentance and remission of sins should be preached in his name among all nations, beginning at Jerusalem.
47і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
48And ye are witnesses of these things.
48Ви ж сьвідки сього.
49¶ And, behold, I send the promise of my Father upon you: but tarry ye in the city of Jerusalem, until ye be endued with power from on high.
49І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
50¶ And he led them out as far as to Bethany, and he lifted up his hands, and blessed them.
50І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
51And it came to pass, while he blessed them, he was parted from them, and carried up into heaven.
51І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
52And they worshipped him, and returned to Jerusalem with great joy:
52Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
53And were continually in the temple, praising and blessing God. Amen.
53і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.