Luke 16
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And he said also unto his disciples, There was a certain rich man, which had a steward; and the same was accused unto him that he had wasted his goods.
1Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.
2And he called him, and said unto him, How is it that I hear this of thee? give an account of thy stewardship; for thou mayest be no longer steward.
2І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай менї перелїк з твого приставництва, бо не можна вже тобі бути приставником.
3Then the steward said within himself, What shall I do? for my lord taketh away from me the stewardship: I cannot dig; to beg I am ashamed.
3Каже ж у собі приставник: Що менї робити, що пан мій бере приставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.
4I am resolved what to do, that, when I am put out of the stewardship, they may receive me into their houses.
4Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставництва, прийняли мене в господи свої.
5So he called every one of his lord’s debtors unto him , and said unto the first, How much owest thou unto my lord?
5І покликавши кожного з довжників пана свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?
6And he said, An hundred measures of oil. And he said unto him, Take thy bill, and sit down quickly, and write fifty.
6Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.
7Then said he to another, And how much owest thou? And he said, An hundred measures of wheat. And he said unto him, Take thy bill, and write fourscore.
7Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшеницї. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.
8And the lord commended the unjust steward, because he had done wisely: for the children of this world are in their generation wiser than the children of light.
8І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріщі над синів сьвітла в родї своїм.
9And I say unto you, Make to yourselves friends of the mammon of unrighteousness; that, when ye fail, they may receive you into everlasting habitations.
9І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.
10He that is faithful in that which is least is faithful also in much: and he that is unjust in the least is unjust also in much.
10Вірний у найменшому, і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.
11If therefore ye have not been faithful in the unrighteous mammon, who will commit to your trust the true riches ?
11Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?
12And if ye have not been faithful in that which is another man’s, who shall give you that which is your own?
12І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?
13¶ No servant can serve two masters: for either he will hate the one, and love the other; or else he will hold to the one, and despise the other. Ye cannot serve God and mammon.
13Жаден слуга не може двом панам служити: або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.
14And the Pharisees also, who were covetous, heard all these things: and they derided him.
14Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.
15And he said unto them, Ye are they which justify yourselves before men; but God knoweth your hearts: for that which is highly esteemed among men is abomination in the sight of God.
15І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми, Бог же знає серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.
16The law and the prophets were until John: since that time the kingdom of God is preached, and every man presseth into it.
16Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобуває його.
17And it is easier for heaven and earth to pass, than one tittle of the law to fail.
17Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.
18Whosoever putteth away his wife, and marrieth another, committeth adultery: and whosoever marrieth her that is put away from her husband committeth adultery.
18Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.
19¶ There was a certain rich man, which was clothed in purple and fine linen, and fared sumptuously every day:
19Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив що-дня пишно.
20And there was a certain beggar named Lazarus, which was laid at his gate, full of sores,
20Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,
21And desiring to be fed with the crumbs which fell from the rich man’s table: moreover the dogs came and licked his sores.
21і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого; тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.
22And it came to pass, that the beggar died, and was carried by the angels into Abraham’s bosom: the rich man also died, and was buried;
22Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же й багатир і поховали його.
23And in hell he lift up his eyes, being in torments, and seeth Abraham afar off, and Lazarus in his bosom.
23І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лонї його.
24And he cried and said, Father Abraham, have mercy on me, and send Lazarus, that he may dip the tip of his finger in water, and cool my tongue; for I am tormented in this flame.
24І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.
25But Abraham said, Son, remember that thou in thy lifetime receivedst thy good things, and likewise Lazarus evil things: but now he is comforted, and thou art tormented.
25Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшаєть ся, а ти мучиш ся.
26And beside all this, between us and you there is a great gulf fixed: so that they which would pass from hence to you cannot; neither can they pass to us, that would come from thence.
26Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотїли перейти звідсїля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.
27Then he said, I pray thee therefore, father, that thou wouldest send him to my father’s house:
27Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:
28For I have five brethren; that he may testify unto them, lest they also come into this place of torment.
28маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.
29Abraham saith unto him, They have Moses and the prophets; let them hear them.
29Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.
30And he said, Nay, father Abraham: but if one went unto them from the dead, they will repent.
30Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.
31And he said unto him, If they hear not Moses and the prophets, neither will they be persuaded, though one rose from the dead.
31Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.