Luke 16
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And he said also to his disciples: There was a certain rich man who had a steward: and the same was accused unto him, that he had wasted his goods.
1Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.
2And he called him, and said to him: How is it that I hear this of thee? give an account of thy stewardship: for now thou canst be steward no longer.
2І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай менї перелїк з твого приставництва, бо не можна вже тобі бути приставником.
3And the steward said within himself: What shall I do, because my lord taketh away from me the stewardship? To dig I am not able; to beg I am ashamed.
3Каже ж у собі приставник: Що менї робити, що пан мій бере приставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.
4I know what I will do, that when I shall be removed from the stewardship, they may receive me into their houses.
4Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставництва, прийняли мене в господи свої.
5Therefore calling together every one of his lord’s debtors, he said to the first: How much dost thou owe my lord?
5І покликавши кожного з довжників пана свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?
6But he said: An hundred barrels of oil. And he said to him: Take thy bill and sit down quickly, and write fifty.
6Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.
7Then he said to another: And how much dost thou owe? Who said: An hundred quarters of wheat. He said to him: Take thy bill, and write eighty.
7Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшеницї. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.
8And the lord commended the unjust steward, forasmuch as he had done wisely: for the children of this world are wiser in their generation than the children of light.
8І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріщі над синів сьвітла в родї своїм.
9And I say to you: Make unto you friends of the mammon of iniquity; that when you shall fail, they may receive you into everlasting dwellings.
9І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.
10He that is faithful in that which is least, is faithful also in that which is greater: and he that is unjust in that which is little, is unjust also in that which is greater.
10Вірний у найменшому, і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.
11If then you have not been faithful in the unjust mammon; who will trust you with that which is the true?
11Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?
12And if you have not been faithful in that which is another’s; who will give you that which is your own?
12І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?
13No servant can serve two masters: for either he will hate the one, and love the other; or he will hold to the one, and despise the other. You cannot serve God and mammon.
13Жаден слуга не може двом панам служити: або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.
14Now the Pharisees, who were covetous, heard all these things: and they derided him.
14Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.
15And he said to them: You are they who justify yourselves before men, but God knoweth your hearts; for that which is high to men, is an abomination before God.
15І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми, Бог же знає серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.
16The law and the prophets were until John; from that time the kingdom of God is preached, and every one useth violence towards it.
16Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобуває його.
17And it is easier for heaven and earth to pass, than one tittle of the law to fall.
17Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.
18Every one that putteth away his wife, and marrieth another, committeth adultery: and he that marrieth her that is put away from her husband, committeth adultery.
18Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.
19There was a certain rich man, who was clothed in purple and fine linen; and feasted sumptuously every day.
19Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив що-дня пишно.
20And there was a certain beggar, named Lazarus, who lay at his gate, full of sores,
20Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,
21Desiring to be filled with the crumbs that fell from the rich man’s table, and no one did give him; moreover the dogs came, and licked his sores.
21і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого; тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.
22And it came to pass, that the beggar died, and was carried by the angels into Abraham’s bosom. And the rich man also died: and he was buried in hell.
22Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же й багатир і поховали його.
23And lifting up his eyes when he was in torments, he saw Abraham afar off, and Lazarus in his bosom:
23І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лонї його.
24And he cried, and said: Father Abraham, have mercy on me, and send Lazarus, that he may dip the tip of his finger in water, to cool my tongue: for I am tormented in this flame.
24І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.
25And Abraham said to him: Son, remember that thou didst receive good things in thy lifetime, and likewise Lazareth evil things, but now he is comforted; and thou art tormented.
25Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшаєть ся, а ти мучиш ся.
26And besides all this, between us and you, there is fixed a great chaos: so that they who would pass from hence to you, cannot, nor from thence come hither.
26Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотїли перейти звідсїля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.
27And he said: Then, father, I beseech thee, that thou wouldst send him to my father’s house, for I have five brethren,
27Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:
28That he may testify unto them, lest they also come into this place of torments.
28маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.
29And Abraham said to him: They have Moses and the prophets; let them hear them.
29Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.
30But he said: No, father Abraham: but if one went to them from the dead, they will do penance.
30Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.
31And he said to him: If they hear not Moses and the prophets, neither will they believe, if one rise again from the dead.
31Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.