Luke 23
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And the whole multitude of them rising up, led him to Pilate.
1І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.
2And they began to accuse him, saying: We have found this man perverting our nation, and forbidding to give tribute to Caesar, and saying that he is Christ the king.
2І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.
3And Pilate asked him, saying: Art thou the king of the Jews? But he answering, said: Thou sayest it.
3Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.
4And Pilate said to the chief priests and to the multitudes: I find no cause in this man.
4Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.
5But they were more earnest, saying: He stirreth up the people, teaching throughout all Judea, beginning from Galilee to this place.
5Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї.
6But Pilate hearing Galilee, asked if the man were of Galilee?
6Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,
7And when he understood that he was of Herod’s jurisdiction, he sent him away to Herod, who was also himself at Jerusalem, in those days.
7і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.
8And Herod, seeing Jesus, was very glad; for he was desirous of a long time to see him, because he had heard many things of him; and he hoped to see some sign wrought by him.
8Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.
9And he questioned him in many words. But he answered him nothing.
9Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому.
10And the chief priests and the scribes stood by, earnestly accusing him.
10Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.
11And Herod with his army set him at nought, and mocked him, putting on him a white garment, and sent him back to Pilate.
11Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.
12And Herod and Pilate were made friends, that same day; for before they were enemies one to another.
12Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.
13And Pilate, calling together the chief priests, and the magistrates, and the people,
13Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,
14Said to them: You have presented unto me this man, as one that perverteth the people; and behold I, having examined him before you, find no cause in this man, in those things wherein you accuse him.
14каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;
15No, nor Herod neither. For I sent you to him, and behold, nothing worthy of death is done to him.
15та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.
16I will chastise him therefore, and release him.
16То, покаравши, відпущу Його.
17Now of necessity he was to release unto them one upon the feast day.
17(Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)
18But the whole multitude together cried out, saying: Away with this man, and release unto us Barabbas:
18Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,
19Who, for a certain sedition made in the city, and for a murder, was cast into prison.
19котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.
20And Pilate again spoke to them, desiring to release Jesus.
20Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.
21But they cried again, saying: Crucify him, crucify him.
21Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!
22And he said to them the third time: Why, what evil hath this man done? I find no cause of death in him. I will chastise him therefore, and let him go.
22Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.
23But they were instant with loud voices, requiring that he might be crucified; and their voices prevailed.
23Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.
24And Pilate gave sentence that it should be as they required.
24Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.
25And he released unto them him who for murder and sedition, had been cast into prison, whom they had desired; but Jesus he delivered up to their will.
25Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.
26And as they led him away, they laid hold of one Simon of Cyrene, coming from the country; and they laid the cross on him to carry after Jesus.
26І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
27And there followed him a great multitude of people, and of women, who bewailed and lamented him.
27Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
28But Jesus turning to them, said: Daughters of Jerusalem, weep not over me; but weep for yourselves, and for your children.
28І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.
29For behold, the days shall come, wherein they will say: Blessed are the barren, and the wombs that have not borne, and the paps that have not given suck.
29Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
30Then shall they begin to say to the mountains: Fall upon us; and to the hills: Cover us.
30Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.
31For if in the green wood they do these things, what shall be done in the dry?
31Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
32And there were also two other malefactors led with him to be put to death.
32Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.
33And when they were come to the place which is called Calvary, they crucified him there; and the robbers, one on the right hand, and the other on the left.
33І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.
34And Jesus said: Father, forgive them, for they know not what they do. But they, dividing his garments, cast lots.
34Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.
35And the people stood beholding, and the rulers with them derided him, saying: He saved others; let him save himself, if he be Christ, the elect of God.
35І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
36And the soldiers also mocked him, coming to him, and offering him vinegar,
36Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,
37And saying: If thou be the king of the Jews, save thyself.
37і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
38And there was also a superscription written over him in letters of Greek, and Latin, and Hebrew: THIS IS THE KING OF THE JEWS.
38Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.
39And one of those robbers who were hanged, blasphemed him, saying: If thou be Christ, save thyself and us.
39Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
40But the other answering, rebuked him, saying: Neither dost thou fear God, seeing thou art condemned under the same condemnation?
40Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?
41And we indeed justly, for we receive the due reward of our deeds; but this man hath done no evil.
41Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.
42And he said to Jesus: Lord, remember me when thou shalt come into thy kingdom.
42І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
43And Jesus said to him: Amen I say to thee, this day thou shalt be with me in paradise.
43І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.
44And it was almost the sixth hour; and there was darkness over all the earth until the ninth hour.
44Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.
45And the sun was darkened, and the veil of the temple was rent in the midst.
45І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.
46And Jesus crying out with a loud voice, said: Father, into thy hands I commend my spirit. And saying this, he gave up the ghost.
46І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.
47Now the centurion, seeing what was done, glorified God, saying: Indeed this was a just man.
47Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.
48And all the multitude of them that were come together to that sight, and saw the things that were done, returned striking their breasts.
48І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.
49And all his acquaintance, and the women that had followed him from Galilee, stood afar off, beholding these things.
49Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.
50And behold there was a man named Joseph, who was a counsellor, a good and just man,
50І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,
51(The same had not consented to their counsel and doings;) of Arimathea, a city of Judea; who also himself looked for the kingdom of God.
51(сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;
52This man went to Pilate, and begged the body of Jesus.
52сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.
53And taking him down, he wrapped him in fine linen, and laid him in a sepulchre that was hewed in stone, wherein never yet any man had been laid.
53І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.
54And it was the day of the Parasceve, and the sabbath drew on.
54І був день пятниця, а субота сьвітала.
55And the women that were come with him from Galilee, following after, saw the sepulchre, and how his body was laid.
55Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.
56And returning, they prepared spices and ointments; and on the sabbath day they rested, according to the commandment.
56І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.