Luke 23
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1And the whole multitude of them arose, and led him unto Pilate.
1І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.
2And they began to accuse him, saying, We found this fellow perverting the nation, and forbidding to give tribute to Cæsar, saying that he himself is Christ a King.
2І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.
3And Pilate asked him, saying, Art thou the King of the Jews? And he answered him and said, Thou sayest it .
3Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.
4Then said Pilate to the chief priests and to the people, I find no fault in this man.
4Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.
5And they were the more fierce, saying, He stirreth up the people, teaching throughout all Jewry, beginning from Galilee to this place.
5Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї.
6When Pilate heard of Galilee, he asked whether the man were a Galilæan.
6Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,
7And as soon as he knew that he belonged unto Herod’s jurisdiction, he sent him to Herod, who himself also was at Jerusalem at that time.
7і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.
8¶ And when Herod saw Jesus, he was exceeding glad: for he was desirous to see him of a long season , because he had heard many things of him; and he hoped to have seen some miracle done by him.
8Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.
9Then he questioned with him in many words; but he answered him nothing.
9Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому.
10And the chief priests and scribes stood and vehemently accused him.
10Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.
11And Herod with his men of war set him at nought, and mocked him , and arrayed him in a gorgeous robe, and sent him again to Pilate.
11Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.
12¶ And the same day Pilate and Herod were made friends together: for before they were at enmity between themselves.
12Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.
13¶ And Pilate, when he had called together the chief priests and the rulers and the people,
13Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,
14Said unto them, Ye have brought this man unto me, as one that perverteth the people: and, behold, I, having examined him before you, have found no fault in this man touching those things whereof ye accuse him:
14каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;
15No, nor yet Herod: for I sent you to him; and, lo, nothing worthy of death is done unto him.
15та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.
16I will therefore chastise him, and release him .
16То, покаравши, відпущу Його.
17(For of necessity he must release one unto them at the feast.)
17(Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)
18And they cried out all at once, saying, Away with this man , and release unto us Barabbas:
18Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,
19(Who for a certain sedition made in the city, and for murder, was cast into prison.)
19котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.
20Pilate therefore, willing to release Jesus, spake again to them.
20Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.
21But they cried, saying, Crucify him , crucify him.
21Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!
22And he said unto them the third time, Why, what evil hath he done? I have found no cause of death in him: I will therefore chastise him, and let him go.
22Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.
23And they were instant with loud voices, requiring that he might be crucified. And the voices of them and of the chief priests prevailed.
23Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.
24And Pilate gave sentence that it should be as they required.
24Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.
25And he released unto them him that for sedition and murder was cast into prison, whom they had desired; but he delivered Jesus to their will.
25Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.
26And as they led him away, they laid hold upon one Simon, a Cyrenian, coming out of the country, and on him they laid the cross, that he might bear it after Jesus.
26І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
27¶ And there followed him a great company of people, and of women, which also bewailed and lamented him.
27Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
28But Jesus turning unto them said, Daughters of Jerusalem, weep not for me, but weep for yourselves, and for your children.
28І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.
29For, behold, the days are coming, in the which they shall say, Blessed are the barren, and the wombs that never bare, and the paps which never gave suck.
29Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
30Then shall they begin to say to the mountains, Fall on us; and to the hills, Cover us.
30Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.
31For if they do these things in a green tree, what shall be done in the dry?
31Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
32And there were also two other, malefactors, led with him to be put to death.
32Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.
33And when they were come to the place, which is called Calvary, there they crucified him, and the malefactors, one on the right hand, and the other on the left.
33І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.
34¶ Then said Jesus, Father, forgive them; for they know not what they do. And they parted his raiment, and cast lots.
34Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.
35And the people stood beholding. And the rulers also with them derided him , saying, He saved others; let him save himself, if he be Christ, the chosen of God.
35І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
36And the soldiers also mocked him, coming to him, and offering him vinegar,
36Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,
37And saying, If thou be the king of the Jews, save thyself.
37і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
38And a superscription also was written over him in letters of Greek, and Latin, and Hebrew, THIS IS THE KING OF THE JEWS.
38Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.
39¶ And one of the malefactors which were hanged railed on him, saying, If thou be Christ, save thyself and us.
39Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
40But the other answering rebuked him, saying, Dost not thou fear God, seeing thou art in the same condemnation?
40Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?
41And we indeed justly; for we receive the due reward of our deeds: but this man hath done nothing amiss.
41Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.
42And he said unto Jesus, Lord, remember me when thou comest into thy kingdom.
42І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
43And Jesus said unto him, Verily I say unto thee, To day shalt thou be with me in paradise.
43І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.
44And it was about the sixth hour, and there was a darkness over all the earth until the ninth hour.
44Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.
45And the sun was darkened, and the veil of the temple was rent in the midst.
45І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.
46¶ And when Jesus had cried with a loud voice, he said, Father, into thy hands I commend my spirit: and having said thus, he gave up the ghost.
46І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.
47Now when the centurion saw what was done, he glorified God, saying, Certainly this was a righteous man.
47Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.
48And all the people that came together to that sight, beholding the things which were done, smote their breasts, and returned.
48І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.
49And all his acquaintance, and the women that followed him from Galilee, stood afar off, beholding these things.
49Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.
50¶ And, behold, there was a man named Joseph, a counsellor; and he was a good man, and a just:
50І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,
51(The same had not consented to the counsel and deed of them;) he was of Arimathæa, a city of the Jews: who also himself waited for the kingdom of God.
51(сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;
52This man went unto Pilate, and begged the body of Jesus.
52сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.
53And he took it down, and wrapped it in linen, and laid it in a sepulchre that was hewn in stone, wherein never man before was laid.
53І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.
54And that day was the preparation, and the sabbath drew on.
54І був день пятниця, а субота сьвітала.
55And the women also, which came with him from Galilee, followed after, and beheld the sepulchre, and how his body was laid.
55Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.
56And they returned, and prepared spices and ointments; and rested the sabbath day according to the commandment.
56І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.