2 Samuel 1
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Now it came to pass after the death of Saul, when David was returned from the slaughter of the Amalekites, and David had abode two days in Ziklag;
1По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї,
2It came even to pass on the third day, that, behold, a man came out of the camp from Saul with his clothes rent, and earth upon his head: and so it was, when he came to David, that he fell to the earth, and did obeisance.
2Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї.
3And David said unto him, From whence comest thou? And he said unto him, Out of the camp of Israel am I escaped.
3І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого.
4And David said unto him, How went the matter? I pray thee, tell me. And he answered, That the people are fled from the battle, and many of the people also are fallen and dead; and Saul and Jonathan his son are dead also.
4І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли.
5And David said unto the young man that told him, How knowest thou that Saul and Jonathan his son be dead?
5І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли?
6And the young man that told him said, As I happened by chance upon mount Gilboa, behold, Saul leaned upon his spear; and, lo, the chariots and horsemen followed hard after him.
6І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь — Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його.
7And when he looked behind him, he saw me, and called unto me. And I answered, Here am I.
7Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую!
8And he said unto me, Who art thou? And I answered him, I am an Amalekite.
8Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій.
9He said unto me again, Stand, I pray thee, upon me, and slay me: for anguish is come upon me, because my life is yet whole in me.
9І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї.
10So I stood upon him, and slew him, because I was sure that he could not live after that he was fallen: and I took the crown that was upon his head, and the bracelet that was on his arm, and have brought them hither unto my lord.
10І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові.
11Then David took hold on his clothes, and rent them; and likewise all the men that were with him:
11Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники.
12And they mourned, and wept, and fasted until even, for Saul, and for Jonathan his son, and for the people of the LORD , and for the house of Israel; because they were fallen by the sword.
12І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча.
13¶ And David said unto the young man that told him, Whence art thou? And he answered, I am the son of a stranger, an Amalekite.
13І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки.
14And David said unto him, How wast thou not afraid to stretch forth thine hand to destroy the LORD’s anointed?
14Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього?
15And David called one of the young men, and said, Go near, and fall upon him. And he smote him that he died.
15І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він.
16And David said unto him, Thy blood be upon thy head; for thy mouth hath testified against thee, saying, I have slain the LORD’s anointed.
16Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому.
17¶ And David lamented with this lamentation over Saul and over Jonathan his son:
17І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном,
18(Also he bade them teach the children of Judah the use of the bow: behold, it is written in the book of Jasher.)
18(І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив:
19The beauty of Israel is slain upon thy high places: how are the mighty fallen!
19Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі?
20Tell it not in Gath, publish it not in the streets of Askelon; lest the daughters of the Philistines rejoice, lest the daughters of the uncircumcised triumph.
20Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних.
21Ye mountains of Gilboa, let there be no dew, neither let there be rain, upon you, nor fields of offerings: for there the shield of the mighty is vilely cast away, the shield of Saul, as though he had not been anointed with oil.
21Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю.
22From the blood of the slain, from the fat of the mighty, the bow of Jonathan turned not back, and the sword of Saul returned not empty.
22Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром.
23Saul and Jonathan were lovely and pleasant in their lives, and in their death they were not divided: they were swifter than eagles, they were stronger than lions.
23Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева.
24Ye daughters of Israel, weep over Saul, who clothed you in scarlet, with other delights, who put on ornaments of gold upon your apparel.
24Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало.
25How are the mighty fallen in the midst of the battle! O Jonathan, thou wast slain in thine high places.
25Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх.
26I am distressed for thee, my brother Jonathan: very pleasant hast thou been unto me: thy love to me was wonderful, passing the love of women.
26Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий!
27How are the mighty fallen, and the weapons of war perished!
27Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.