2 Samuel 1
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Depois da morte de Saul, quando Davi voltou da matança dos amalequitas e havia ficado dois dias em Ziclague,
1По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї,
2no terceiro dia, eis que um homem saiu do acampamento de Saul, com as roupas rasgadas e terra sobre a cabeça. Quando ele chegou a Davi, prostrou-se por terra em sinal de respeito.
2Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї.
3Davi lhe perguntou: “De onde você vem?” Ele respondeu: “Eu escapei do acampamento de Israel.”
3І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого.
4Davi lhe perguntou: “Como foram as coisas? Por favor, me conte.” Ele respondeu: “O povo fugiu da batalha, e muitos do povo também caíram e estão mortos. Saul e Jônatas, seu filho, também estão mortos.”
4І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли.
5Davi disse ao jovem que lhe trazia as notícias: “Como você sabe que Saul e Jônatas, seu filho, estão mortos?”
5І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли?
6O jovem que lhe contava disse: “Por acaso, cheguei ao monte Gilboa e eis que Saul estava apoiado em sua lança; e eis que os carros e os cavaleiros o perseguiam de perto.
6І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь — Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його.
7Quando ele olhou para trás, me viu e me chamou. Eu respondi: 'Aqui estou.'
7Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую!
8Ele me perguntou: 'Quem é você?' Eu lhe respondi: 'Sou amalequita.'
8Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій.
9Ele me disse: 'Por favor, fique ao meu lado e mate-me, pois a angústia tomou conta de mim, porque a minha vida ainda se prolonga em mim.'
9І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї.
10Então eu fiquei ao lado dele e o matei, porque eu tinha certeza de que ele não poderia viver depois de ter caído. Peguei a coroa que estava em sua cabeça e o bracelete que estava em seu braço, e os trouxe aqui para o meu senhor.”
10І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові.
11Então Davi pegou suas roupas e as rasgou; e todos os homens que estavam com ele fizeram o mesmo.
11Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники.
12Eles se lamentaram, choraram e jejuaram até a tarde por Saul e por Jônatas, seu filho, pelo povo do SENHOR, e pela casa de Israel, porque eles haviam caído à espada.
12І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча.
13Davi disse ao jovem que lhe contou: “De onde você é?” Ele respondeu: “Sou filho de um estrangeiro, um amalequita.”
13І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки.
14Davi lhe disse: “Por que você não teve medo de estender a mão para destruir o ungido do SENHOR?”
14Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього?
15Davi chamou um dos jovens e disse: “Chegue perto e mate-o!” Ele o feriu de modo que morreu.
15І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він.
16Davi lhe disse: “Que o seu sangue caia sobre a sua cabeça, pois a sua própria boca testemunhou contra você, dizendo: 'Eu matei o ungido do SENHOR.'”
16Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому.
17Davi lamentou com esta lamentação sobre Saul e sobre Jônatas, seu filho
17І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном,
18(e ele ordenou que ensinassem aos filhos de Judá o cântico do arco; eis que está escrito no livro de Jasar):
18(І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив:
19“Sua glória, ó Israel, foi morta em seus altos! Como caíram os valentes!
19Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі?
20Não contem isso em Gate. Não publiquem nas ruas de Asquelom, para que não se alegrem as filhas dos filisteus, para que não exultem as filhas dos incircuncisos.
20Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних.
21Ó montes de Gilboa, que não haja orvalho nem chuva sobre vocês, nem campos de ofertas; pois ali o escudo dos valentes foi profanado e jogado fora, o escudo de Saul não foi ungido com óleo.
21Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю.
22Do sangue dos mortos, da gordura dos valentes, o arco de Jônatas não recuava. A espada de Saul não voltava vazia.
22Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром.
23Saul e Jônatas eram amáveis e agradáveis em suas vidas. Em suas mortes, não foram separados. Eles eram mais velozes que as águias. Eles eram mais fortes que os leões.
23Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева.
24Ó filhas de Israel, chorem por Saul, que as vestia delicadamente de escarlate, que colocava enfeites de ouro em suas roupas.
24Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало.
25Como caíram os valentes no meio da batalha! Jônatas foi morto em seus altos.
25Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх.
26Estou angustiado por você, meu irmão Jônatas. Você foi muito agradável para mim. O seu amor por mim era maravilhoso, ultrapassando o amor de mulheres.
26Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий!
27Como caíram os valentes, e pereceram as armas de guerra!”
27Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.