2 Samuel 15
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Depois disso, Absalão preparou para si um carro e cavalos, e cinquenta homens para correrem na sua frente.
1І сталось після сього, що Абессалом позаводив у себе колесницї й конї, а до того пятьдесять чоловіка, що бігли перед ним.
2Absalão se levantava cedo, e ficava ao lado do caminho da porta da cidade. Quando qualquer homem tinha um processo que deveria chegar ao rei para julgamento, então Absalão o chamava, e perguntava: “De qual cidade você é?” Ele respondia: “O seu servo é de uma das tribos de Israel.”
2І почав Абессалом становитись рано вранцї на дорозї коло ворот, і як треба було кому судитись і доходити до царя, Абессалом озивавсь до його й питав: З якого ти городу? І як той відкаже було: Раб твій з такого й такого поколїння Ізрайлевого,
3Absalão lhe dizia: “Eis que a sua causa é boa e justa; mas não há nenhum homem designado pelo rei para ouvi-lo.”
3То Абессалом було каже йому: Те що говориш, добре й праве, та при боцї в царя нема нїкого, щоб вислухав тебе.
4Absalão dizia ainda: “Quem dera eu fosse constituído juiz na terra, para que todo homem que tivesse qualquer processo ou causa viesse a mim, e eu lhe faria justiça!”
4А далїй бувало каже Абессалом: Ой коли б то мене поставлено суддею в царстві, то до мене приходив би всякий, хто має спорну справу яку або скаргу, й судив би його по правдї!
5E acontecia que, quando qualquer homem se aproximava para se curvar diante dele, ele estendia a mão, o segurava e o beijava.
5І коли хто наближувавсь, щоб йому вклонитись, так він простягне було руку, обійме й поцїлує його.
6Absalão agia desta forma com todo o Israel que vinha ao rei para julgamento. Assim, Absalão roubou os corações dos homens de Israel.
6Сим робом обертавсь Абессалом до всякого з Ізраїля, що приходив до царя на який суд, і лестився так до серця всїм Ізрайлитянам.
7Ao fim de quarenta anos, Absalão disse ao rei: “Por favor, deixe-me ir pagar o meu voto, que fiz ao SENHOR, em Hebrom.
7Як уплило ж сорок років від первого помазання Давидового, сказав Абессалом цареві: Хотїв би я пійти й спевнити в Гебронї мій обіт, що я обрікся Господеві.
8Pois o seu servo fez um voto enquanto morava em Gesur, na Síria, dizendo: 'Se o SENHOR de fato me trouxer de volta a Jerusalém, então eu servirei ao SENHOR.'”
8Бо раб твій, пробуваючи в Гессурі в Сириї, дав таку обітницю: Коли верне мене Господь у Ерусалим, так я принесу жертву Господеві.
9O rei lhe disse: “Vá em paz.” Assim ele se levantou e foi para Hebrom.
9І відказав йому царь: Ійди з упокоєм. От і пустивсь він у дорогу в Геброн.
10Mas Absalão enviou espiões por todas as tribos de Israel, dizendo: “Assim que ouvirem o som da trombeta, então vocês devem dizer: 'Absalão é rei em Hebrom!'”
10Абессалом же порозсилав тайкома посланцї між усї поколїння Ізрайлеві й звелїв казати: Як почуєте трубний гук, так мовляйте: Абессалом зробився царем у Гебронї!
11Duzentos homens saíram de Jerusalém com Absalão; eles haviam sido convidados e foram com simplicidade de coração; e não sabiam de nada.
11А з Абессаломом пійшло двістї чоловіка з Ерусалиму, що їх закликано, й вони пійшли в простотї серця, нїчогісїнько не знаючи.
12Absalão mandou chamar Aitofel, o gilonita, conselheiro de Davi, da sua cidade, isto é, de Gilo, enquanto oferecia os sacrifícios. A conspiração ficou forte, pois o povo aumentava continuamente ao lado de Absalão.
12Послав також Абессалом і прикликав порадника Давидового, Ахитофела, з його города Гило. А коли принесено жертву, зложили сильні змовини, й горнулось усе більш та більш люду до Абессаломового боку.
13Um mensageiro veio a Davi, dizendo: “Os corações dos homens de Israel estão seguindo Absalão.”
13І прийшла до Давида вість: Серце Ізрайлитян прихилилось до Абессалома!
14Davi disse a todos os seus servos que estavam com ele em Jerusalém: “Levantem-se! Vamos fugir, caso contrário, nenhum de nós escapará de Absalão. Apressem-se para partir, para que ele não nos alcance rapidamente e traga o mal sobre nós, e fira a cidade com o fio da espada.”
14Рече тодї Давид усїм слугам свого двору, що були при йому в Ерусалимі: Ходїмо, втїкаймо, а то не буде нам рятунку перед Абессаломом. Кваптесь уходити, щоб не напав на нас несподївано, щоб не було нам від його лихої години, а городу не вигубив мечем!
15Os servos do rei disseram ao rei: “Eis que os seus servos estão prontos para fazer qualquer coisa que o meu senhor, o rei, escolher.”
15І відказали царські врядники цареві: Нехибно так, як царь наш і пан присудить, ми, слуги твої, радо вчинимо.
16O rei saiu, e toda a sua família atrás dele. O rei deixou dez mulheres, que eram concubinas, para cuidarem da casa.
16От і вирушив царь і ввесь його двір за ним пішки, а стерегти господи покинув царь десять наложениць.
17O rei saiu, e todo o povo atrás dele; e eles pararam em Bete-Mercaque.
17І вирушив царь і всї люде пішки, й зупинились далеко од дому.
18Todos os seus servos passaram ao lado dele; e todos os quereteus, e todos os peleteus, e todos os geteus, seiscentos homens que vieram com ele de Gate, passaram adiante do rei.
18І всї слуги його йшли обобіч його, й всї Хелетеї й всї Фелетеї до шістьсот чоловіка, й всї Гетїї, що за ним прийшли були з Гету, ступали навперід царя.
19Então o rei disse a Itai, o geteu: “Por que você também está vindo conosco? Volte e fique com o rei; pois você é estrangeiro e também exilado. Volte para o seu próprio lugar.
19І промовив царь до Еттея з Гету: Чого се й ти з нами йдеш? Вертайсь та й пробувай при тому цареві. Ти ж гість і прийшов сюди з свого міста.
20Considerando que você chegou apenas ontem, deveria eu hoje fazê-lo perambular conosco, já que eu vou para onde quer que consiga ir? Volte, e leve de volta os seus irmãos. Que o amor leal e a fidelidade estejam com você.”
20Вчора ти прийшов, а сьогоднї мав би йти з нами? Я йду, незнать куди; ти же вернись і бери своїх людей назад; Господь нехай покаже на тобі свою ласку й правду.
21Itai respondeu ao rei e disse: “Tão certo como vive o SENHOR, e como vive o meu senhor, o rei, certamente no lugar onde o meu senhor, o rei, estiver, seja para morte ou para vida, o seu servo também estará lá.”
21І відказав Еттей цареві: Так певно, як жив Господь, і так вірно, як жив пан мій й царь, де б нї був мій пан і царь, чи в смертї, чи в життї, там буде й слуга твій!
22Davi disse a Itai: “Vá e siga em frente.” Itai, o geteu, seguiu em frente, com todos os seus homens, e todas as crianças que estavam com ele.
22І рече Давид Еттеєві: Ну, так іди далїй. І пійшов Еттей Гетїй вкупі з людьми своїми й з усією малечою своєю.
23Toda a região chorava em alta voz, e todo o povo atravessava. O próprio rei também atravessou o ribeiro de Cedrom, e todo o povo atravessou rumo ao caminho do deserto.
23Уся ж земля плакала в голос. Царь же й ввесь народ перейшли потік Кидрон, і пійшли всї дорогою, що веде на пустиню.
24Eis que Zadoque também vinha, e todos os levitas com ele, carregando a arca da aliança de Deus; e eles colocaram no chão a arca de Deus; e Abiatar ofereceu sacrifícios até que todo o povo terminasse de passar para fora da cidade.
24Ійшов також і Садок (сьвященник) і всї левіти з ним, що несли скриню Божу, й поставили вони Божу скриню; Авіятар же стояв на вижинї, аж докіль увесь люд із городу попереходив.
25O rei disse a Zadoque: “Leve a arca de Deus de volta para a cidade. Se eu encontrar favor aos olhos do SENHOR, ele me trará de volta, e me mostrará tanto a ela quanto a sua morada;
25Та цар повелїв Садокові: Неси назад Божу скриню в город. Коли буде Господь благодатен до мене, так привиде мене назад і дасть менї вбачати й її й пробуток свій;
26mas se ele disser: 'Não tenho prazer em você', eis-me aqui. Que ele faça comigo o que lhe parecer bem.”
26Коли ж він скаже: Не до вподоби ти менї, так ось я; нехай чинить ізо мною, як до вподоби йому.
27O rei disse também ao sacerdote Zadoque: “Você não é um vidente? Volte em paz para a cidade, e os seus dois filhos com você, Aimaás, seu filho, e Jônatas, filho de Abiatar.
27І рече тодї царь первосьвященникові Садокові: Йди собі назад у город, і син твій Ахимаас і Йонатан Абіятаренко, обидва сини ваші з вами;
28Eis que eu ficarei nos vaus do deserto até que venha palavra de vocês para me informar.”
28Памятайте, я пробувати му понад бродами в степу, докіль прийде звістка од вас до мене.
29Zadoque, portanto, e Abiatar levaram a arca de Deus de volta para Jerusalém; e eles ficaram lá.
29От і завернули Садок та Абіятар Божу скриню в Ерусалим назад, і зостались там.
30Davi subia pela encosta do Monte das Oliveiras, e chorava enquanto subia; e ele estava com a cabeça coberta e andava descalço. Todo o povo que estava com ele também tinha a cabeça coberta, e eles subiam, chorando pelo caminho.
30Давид же ійшов на Оливну Гору, плачучи й окривши голову. Босоніж ійшов він, і ввесь люд, що був з ним, покривши собі голови, йшов плачучи.
31Alguém informou a Davi, dizendo: “Aitofel está entre os conspiradores com Absalão.” Davi orou: “Ó SENHOR, por favor, torna em loucura o conselho de Aitofel.”
31Як донесли Давидові: Ахитофел також між зрадниками з Абессаломом, сказав Давид: Поглумись, Господи, над Ахитофелевою радою!
32Quando Davi chegou ao topo, onde se adorava a Deus, eis que Husai, o arquita, veio ao seu encontro, com a túnica rasgada e terra sobre a cabeça.
32Як же взійшов Давид на верх гори, де хотїв помолитись Богу, зустрів його Давидів приятель Архієць Хусій в роздертій одежі й з землею на голові.
33Davi lhe disse: “Se você seguir em frente comigo, será um peso para mim;
33І рече йому Давид: Як пійдеш ізо мною, то будеш ваготою менї,
34mas se você voltar para a cidade e disser a Absalão: 'Serei teu servo, ó rei. Como fui servo do seu pai no passado, assim serei agora o seu servo'; então você derrotará para mim o conselho de Aitofel.
34Але як вернешся у город і скажеш Абессаломові: Царю, я хочу бути слугою твоїм; я перше був слугою панотцеві твойму, тепер же буду тобі слугою; то обернеш у нївець раду Ахитофелеву.
35Você não tem lá os sacerdotes Zadoque e Abiatar com você? Portanto, tudo o que você ouvir da casa do rei, conte aos sacerdotes Zadoque e Abiatar.
35Там же й сьвященник Садок й Абіятар будуть з тобою, й що перечуєш із царської палати, роскажи Садокові та Абіятарові, сьвященникам.
36Eis que eles têm lá com eles os seus dois filhos, Aimaás, filho de Zadoque, e Jônatas, filho de Abiatar. Enviem por meio deles a mim tudo o que vocês ouvirem.”
36Там при них і оба сини їх: Ахимаас, син Садока, та Йонатан, син Абіятарів; через них доводїть до мене все, що почуєте.
37Assim Husai, amigo de Davi, entrou na cidade; e Absalão entrou em Jerusalém.
37От і подавсь Давидів приятель Хусій у город, саме як Абессалом вступав у Ерусалим.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.