2 Самуел 15
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Дупэ ачея, Абсалом шь-а прегэтит каре ши кай ши чинчзечь де оамень каре алергау ынаинтя луй.
1І сталось після сього, що Абессалом позаводив у себе колесницї й конї, а до того пятьдесять чоловіка, що бігли перед ним.
2Се скула дис-де-диминяцэ ши стэтя ла марӂиня друмулуй, ла поартэ. Ши орь де кыте орь авя чинева врео неынцелеӂере ши се дучя ла ымпэрат ла жудекатэ, Абсалом ыл кема ши зичя: „Дин че четате ешть?” Дупэ че-й рэспундя: „Сунт дин кутаре семинцие а луй Исраел”,
2І почав Абессалом становитись рано вранцї на дорозї коло ворот, і як треба було кому судитись і доходити до царя, Абессалом озивавсь до його й питав: З якого ти городу? І як той відкаже було: Раб твій з такого й такого поколїння Ізрайлевого,
3Абсалом ый зичя: „Ятэ, причина та есте бунэ ши дряптэ, дар нимень дин партя ымпэратулуй ну те ва аскулта.”
3То Абессалом було каже йому: Те що говориш, добре й праве, та при боцї в царя нема нїкого, щоб вислухав тебе.
4Абсалом зичя: „Де м-ар пуне пе мине жудекэтор ын царэ! Орьче ом каре ар авя о неынцелеӂере ши о жудекатэ ар вени ла мине, ши й-аш фаче дрептате.”
4А далїй бувало каже Абессалом: Ой коли б то мене поставлено суддею в царстві, то до мене приходив би всякий, хто має спорну справу яку або скаргу, й судив би його по правдї!
5Ши, кынд се апропия чинева сэ се ынкине ынаинтя луй, ел ый ынтиндя мына, ыл апука ши-л сэрута.
5І коли хто наближувавсь, щоб йому вклонитись, так він простягне було руку, обійме й поцїлує його.
6Абсалом се пурта аша ку тоць ачея дин Исраел каре се дучяу ла ымпэрат сэ чарэ дрептате. Ши Абсалом кыштига инима оаменилор луй Исраел.
6Сим робом обертавсь Абессалом до всякого з Ізраїля, що приходив до царя на який суд, і лестився так до серця всїм Ізрайлитянам.
7Дупэ тречере де патрузечь де ань, Абсалом а зис ымпэратулуй: „Дэ-мь вое сэ мэ дук ла Хеброн сэ ымплинеск о журуинцэ пе каре ам фэкут-о Домнулуй.
7Як уплило ж сорок років від первого помазання Давидового, сказав Абессалом цареві: Хотїв би я пійти й спевнити в Гебронї мій обіт, що я обрікся Господеві.
8Кэч робул тэу а фэкут о журуинцэ, кынд локуям ла Гешур, ын Сирия, ши ам зис: Дакэ мэ ва адуче Домнул ынапой ла Иерусалим, вой да чинсте Домнулуй.”
8Бо раб твій, пробуваючи в Гессурі в Сириї, дав таку обітницю: Коли верне мене Господь у Ерусалим, так я принесу жертву Господеві.
9Ымпэратул й-а зис: „Ду-те ын паче.” Абсалом с-а скулат ши а плекат ла Хеброн.
9І відказав йому царь: Ійди з упокоєм. От і пустивсь він у дорогу в Геброн.
10Абсалом а тримис искоаде ын тоате семинцииле луй Исраел сэ спунэ: „Кынд вець аузи сунетул трымбицей, сэ зичець: ‘Абсалом с-а фэкут ымпэрат ла Хеброн!’”
10Абессалом же порозсилав тайкома посланцї між усї поколїння Ізрайлеві й звелїв казати: Як почуєте трубний гук, так мовляйте: Абессалом зробився царем у Гебронї!
11Доуэ суте де оамень дин Иерусалим, каре фусесерэ пофтиць, ау ынсоцит пе Абсалом, ши л-ау ынсоцит ын простия лор фэрэ сэ штие нимик.
11А з Абессаломом пійшло двістї чоловіка з Ерусалиму, що їх закликано, й вони пійшли в простотї серця, нїчогісїнько не знаючи.
12Пе кынд адучя Абсалом жертфеле, а тримис ын четатя Гило дупэ Ахитофел Гилонитул, сфетникул луй Давид. Унелтиря кэпэта путере ши попорул се ындрепта ын нумэр тот май маре де партя луй Абсалом.
12Послав також Абессалом і прикликав порадника Давидового, Ахитофела, з його города Гило. А коли принесено жертву, зложили сильні змовини, й горнулось усе більш та більш люду до Абессаломового боку.
13Чинева а венит ши а дат де штире луй Давид ши а зис: „Инима оаменилор луй Исраел с-а ынторс спре Абсалом.”
13І прийшла до Давида вість: Серце Ізрайлитян прихилилось до Абессалома!
14Ши Давид а зис тутурор служиторилор луй каре ерау ку ел ла Иерусалим: „Скулаци-вэ сэ фуӂим, кэч ну вом скэпа динаинтя луй Абсалом. Грэбици-вэ де плекаре, алтфел, ну ва ынтырзия сэ не ажунгэ ши ва арунка ненорочиря песте ной ши ва трече четатя прин аскуцишул сабией.”
14Рече тодї Давид усїм слугам свого двору, що були при йому в Ерусалимі: Ходїмо, втїкаймо, а то не буде нам рятунку перед Абессаломом. Кваптесь уходити, щоб не напав на нас несподївано, щоб не було нам від його лихої години, а городу не вигубив мечем!
15Служиторий ымпэратулуй й-ау зис: „Служиторий тэй вор фаче тот че ва вои домнул ностру, ымпэратул.”
15І відказали царські врядники цареві: Нехибно так, як царь наш і пан присудить, ми, слуги твої, радо вчинимо.
16Ымпэратул а ешит, ши тоатэ каса луй мерӂя дупэ ел, ши а лэсат зече циитоаре пентру паза касей.
16От і вирушив царь і ввесь його двір за ним пішки, а стерегти господи покинув царь десять наложениць.
17Ымпэратул а ешит астфел ши тот попорул ыл урма. Ши с-ау оприт ла чя дин урмэ касэ.
17І вирушив царь і всї люде пішки, й зупинились далеко од дому.
18Тоць служиторий луй, тоць керетиций ши тоць пелетиций ау трекут алэтурь де ел ши тоць гатиций, ын нумэр де шасе суте де оамень, вениць дин Гат дупэ ел, ау трекут ынаинтя ымпэратулуй.
18І всї слуги його йшли обобіч його, й всї Хелетеї й всї Фелетеї до шістьсот чоловіка, й всї Гетїї, що за ним прийшли були з Гету, ступали навперід царя.
19Ымпэратул а зис луй Итай дин Гат: „Пентру че сэ вий ши ту ку ной? Ынтоарче-те ши рэмый ку ымпэратул, кэч ешть стрэин ши ай фост луат кяр дин цара та.
19І промовив царь до Еттея з Гету: Чого се й ти з нами йдеш? Вертайсь та й пробувай при тому цареві. Ти ж гість і прийшов сюди з свого міста.
20Де ерь ай венит, ши азь сэ те фак сэ рэтэчешть ку ной ынкоаче ши ынколо, кынд нич еу ынсумь ну штиу унде мэ дук! Ынтоарче-те ши я ши пе фраций тэй ку тине. Домнул сэ се поарте ку тине ку бунэтате ши крединчошие!”
20Вчора ти прийшов, а сьогоднї мав би йти з нами? Я йду, незнать куди; ти же вернись і бери своїх людей назад; Господь нехай покаже на тобі свою ласку й правду.
21Итай а рэспунс ымпэратулуй ши а зис: „Виу есте Домнул ши виу есте домнул меу, ымпэратул, кэ ын локул унде ва фи домнул меу, ымпэратул, фие ка сэ моарэ, фие ка сэ трэяскэ, аколо ва фи ши робул тэу.”
21І відказав Еттей цареві: Так певно, як жив Господь, і так вірно, як жив пан мій й царь, де б нї був мій пан і царь, чи в смертї, чи в життї, там буде й слуга твій!
22Давид а зис атунч луй Итай: „Ду-те ши тречь!” Ши Итай дин Гат а трекут ынаинте, ку тоць оамений луй ши тоць копиий каре ерау ку ел.
22І рече Давид Еттеєві: Ну, так іди далїй. І пійшов Еттей Гетїй вкупі з людьми своїми й з усією малечою своєю.
23Тот цинутул плынӂя ши скотя ципете марь ла тречеря ынтрегулуй попор. Ымпэратул а трекут апой ши ел пырыул Кедрон ши тот попорул а апукат пе друмул каре дуче ын пустиу.
23Уся ж земля плакала в голос. Царь же й ввесь народ перейшли потік Кидрон, і пійшли всї дорогою, що веде на пустиню.
24Цадок ера ши ел аколо ши, ку ел, тоць левиций, дукынд кивотул легэмынтулуй луй Думнезеу, ши ау ашезат жос кивотул луй Думнезеу, ши Абиатар се суя, ын тимп че тот попорул испрэвя де ешит дин четате.
24Ійшов також і Садок (сьвященник) і всї левіти з ним, що несли скриню Божу, й поставили вони Божу скриню; Авіятар же стояв на вижинї, аж докіль увесь люд із городу попереходив.
25Ымпэратул а зис луй Цадок: „Ду кивотул луй Думнезеу ынапой ын четате. Дакэ вой кэпэта тречере ынаинтя Домнулуй, мэ ва адуче ынапой ши мэ ва фаче сэ вэд кивотул ши локашул луй.
25Та цар повелїв Садокові: Неси назад Божу скриню в город. Коли буде Господь благодатен до мене, так привиде мене назад і дасть менї вбачати й її й пробуток свій;
26Дар дакэ ва зиче: ‘Ну-мь плаче де тине’, ятэ-мэ, сэ факэ че ва креде ку мине.”
26Коли ж він скаже: Не до вподоби ти менї, так ось я; нехай чинить ізо мною, як до вподоби йому.
27Ымпэратул а май зис преотулуй Цадок: „Ынцелеӂь? Ынтоарче-те ын паче ын четате, ку фиул тэу Ахимаац ши ку Ионатан, фиул луй Абиатар, чей дой фий ай воштри.
27І рече тодї царь первосьвященникові Садокові: Йди собі назад у город, і син твій Ахимаас і Йонатан Абіятаренко, обидва сини ваші з вами;
28Ведець, вой аштепта ын кымпииле пустиулуй пынэ че-мь вор вени вешть дин партя воастрэ.”
28Памятайте, я пробувати му понад бродами в степу, докіль прийде звістка од вас до мене.
29Астфел, Цадок ши Абиатар ау дус ынапой кивотул луй Думнезеу ла Иерусалим ши ау рэмас аколо.
29От і завернули Садок та Абіятар Божу скриню в Ерусалим назад, і зостались там.
30Давид а суит дялул Мэслинилор. Суя плынгынд ши ку капул акоперит ши мерӂя ку пичоареле гоале, ши тоць чей че ерау ку ел шь-ау акоперит ши ей капул ши суяу плынгынд.
30Давид же ійшов на Оливну Гору, плачучи й окривши голову. Босоніж ійшов він, і ввесь люд, що був з ним, покривши собі голови, йшов плачучи.
31Ау венит ши ау спус луй Давид: „Ахитофел есте ымпреунэ ку Абсалом принтре унелтиторь.” Ши Давид а зис: „Доамне, нимичеште сфатуриле луй Ахитофел!”
31Як донесли Давидові: Ахитофел також між зрадниками з Абессаломом, сказав Давид: Поглумись, Господи, над Ахитофелевою радою!
32Кынд а ажунс Давид пе вырф, унде с-а ынкинат ынаинтя луй Думнезеу, ятэ кэ Хушай, Аркитул, а венит ынаинтя луй, ку хайна сфышиятэ ши капул акоперит ку цэрынэ.
32Як же взійшов Давид на верх гори, де хотїв помолитись Богу, зустрів його Давидів приятель Архієць Хусій в роздертій одежі й з землею на голові.
33Давид й-а зис: „Дакэ вей вени ку мине, ымь вей фи о поварэ.
33І рече йому Давид: Як пійдеш ізо мною, то будеш ваготою менї,
34Димпотривэ, вей нимичи пентру мине сфатуриле луй Ахитофел дакэ те вей ынтоарче ын четате ши вей зиче луй Абсалом: ‘Ымпэрате, еу вой фи робул тэу; одиниоарэ ам фост робул татэлуй тэу, дар акум сунт робул тэу.’
34Але як вернешся у город і скажеш Абессаломові: Царю, я хочу бути слугою твоїм; я перше був слугою панотцеві твойму, тепер же буду тобі слугою; то обернеш у нївець раду Ахитофелеву.
35Преоций Цадок ши Абиатар ну вор фи аколо ку тине? Тот че вей афла дин каса ымпэратулуй спуне преоцилор Цадок ши Абиатар.
35Там же й сьвященник Садок й Абіятар будуть з тобою, й що перечуєш із царської палати, роскажи Садокові та Абіятарові, сьвященникам.
36Ши фииндкэ ей ау аколо ла ей пе чей дой фий ай лор, пе Ахимаац, фиул луй Цадок, ши пе Ионатан, фиул луй Абиатар, прин ей ымь вець тримите тот че вець афла.”
36Там при них і оба сини їх: Ахимаас, син Садока, та Йонатан, син Абіятарів; через них доводїть до мене все, що почуєте.
37Хушай, приетенул луй Давид, с-а ынторс дар ын четате. Ши Абсалом а интрат ын Иерусалим.
37От і подавсь Давидів приятель Хусій у город, саме як Абессалом вступав у Ерусалим.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.