2 Самуел 22
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Давид а ындрептат кэтре Домнул кувинтеле ачестей кынтэрь дупэ че Домнул л-а избэвит дин мына тутурор врэжмашилор луй ши дин мына луй Саул.
1І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:
2Ел а зис: „Домнул есте стынка мя, четэцуя мя, Избэвиторул меу.
2Господь — скеля моя у тїснотї моїй, захищає — рятує.
3Думнезеу есте стынка мя ла каре гэсеск ун адэпост, скутул меу ши путеря каре мэ мынтуеште, турнул меу чел ыналт ши скэпаря мя. Мынтуиторуле, Ту мэ скапь де силничие!
3Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили.
4Еу кем пе Домнул чел вредник де лаудэ ши сунт избэвит де врэжмаший мей.
4Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре.
5Кэч валуриле морций мэ ынконжурасерэ, шувоаеле нимичирий мэ ынспэймынтасерэ,
5Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками.
6легэтуриле мормынтулуй мэ ынконжурасерэ, лацуриле морций мэ принсесерэ.
6Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує.
7Ын стрымтораря мя, ам кемат пе Домнул, ам кемат пе Думнезеул меу; дин локашул Луй, Ел мь-а аузит гласул ши стригэтул меу а ажунс ла урекиле Луй.
7І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє.
8Атунч, пэмынтул с-а кутремурат ши с-а клэтинат, темелииле черулуй с-ау мишкат ши с-ау згудуит, пентру кэ Ел Се мыниясе.
8Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним.
9Фум се ридика дин нэриле Луй ши ун фок мистуитор ешя дин гура Луй: кэрбунь априншь цышняу дин еа.
9Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.
10А плекат черуриле ши С-а коборыт: ун нор грос ера суб пичоареле Луй.
10Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його;
11Кэлэря пе ун херувим ши збура, веня пе арипиле вынтулуй;
11Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі.
12ера ынконжурат ку ынтунерикул ка ши ку ун корт, ера ынконжурат ку грэмезь де апе ши ку норь ынтунекошь.
12Обгорнувся-закутавсь у шату — у тьму водяну, в чорну хмару.
13Дин стрэлучиря каре ера ынаинтя Луй скынтеяу кэрбунь де фок.
13Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий;
14Домнул а тунат дин черурь, Чел Пряыналт а фэкут сэ-Й рэсуне гласул;
14Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий.
15а арункат сэӂець ши а рисипит пе врэжмаший мей, а арункат фулӂерул ши й-а пус пе фугэ.
15Метнув стрільми й роспудив їх різно; блиснув блискавками й злякались.
16Фундул мэрий с-а вэзут, темелииле лумий ау фост дескоперите де мустраря Домнулуй, де вуетул суфлэрий нэрилор Луй.
16І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного.
17Ел Шь-а ынтинс мына де сус, дин ынэлциме, м-а апукат, м-а скос дин апеле челе марь;
17І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих
18м-а избэвит де потривникул меу чел путерник, де врэжмаший мей каре ерау май тарь декыт мине.
18Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг.
19Ей мэ принсесерэ ын зиуа стрымторэрий меле, дар Домнул а фост сприжиниторул меу,
19Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу,
20Ел м-а скос ла лок ларг. Ел м-а мынтуит, пентру кэ мэ юбеште.
20На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних.
21Домнул мь-а рэсплэтит дупэ невиновэция мя, мь-а фэкут дупэ курэция мынилор меле;
21І воздав менї Бог по моїй щирій правдї всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм.
22кэч ам пэзит кэиле Домнулуй, ну м-ам фэкут виноват фацэ де Думнезеул меу.
22Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова.
23Тоате порунчиле Луй ау фост ынаинтя мя ши ну м-ам депэртат де ла леӂиле Луй.
23Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати.
24Ам фост фэрэ винэ ынаинтя Луй, м-ам пэзит де фэрэделеӂя мя.
24Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся.
25Де ачея, Домнул мь-а рэсплэтит невиновэция мя дупэ курэция мя ынаинтя Луй.
25І воздав Господь Бог за мою щиру правду менї воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро.
26Ку чел бун Ту ешть бун, ку омул дрепт Те порць дупэ дрептате,
26З преподобним єси в милосердю його преподобен і сам ти. І правдивого в правдї своїй ублажаєш земними благами.
27ку чел курат ешть курат, ку чел ындэрэтник Те порць дупэ ындэрэтничия луй.
27З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а з олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш.
28Ту мынтуешть пе попорул каре се смереште, ши ку привиря Та коборь пе чей мындри.
28Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу.
29Да, Ту ешть лумина мя, Доамне! Домнул луминязэ ынтунерикул меу.
29Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного.
30Ку Тине мэ нэпустеск асупра уней ошть ынармате, ку Думнезеул меу сар песте зид.
30Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури злїзаю високі.
31Кэиле луй Думнезеу сунт десэвыршите, Кувынтул Домнулуй есте курэцит; Ел есте ун скут пентру тоць чей че каутэ адэпост ын Ел.
31Бог! у його дорога без хиби права, слово чисте у його; щит спасенний він тим, хто надїю в йому одному покладає;
32Кэч чине есте Думнезеу, афарэ де Домнул? Ши чине есте о стынкэ, афарэ де Думнезеул ностру?
32Бо хто Бог, опріч Господа, Бога одного, і хто нам защита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї?
33Думнезеу есте четэцуя мя чя таре ши Ел мэ кэлэузеште пе каля чя дряптэ.
33Він мене підперезує силою й путь менї рівно рівняє,
34Ел ымь фаче пичоареле ка але чербоайчелор ши Ел мэ ашазэ пе локуриле меле челе ыналте.
34Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі;
35Ымь депринде мыниле ла луптэ ши брацеле меле ынтинд аркул де арамэ.
35Робить з рук моїх він самосїка-меча, з пліч — мідяного лука.
36Ту ымь дай скутул мынтуирий Тале ши ажунг маре прин бунэтатя Та.
36І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить.
37Лэрӂешть друмул суб паший мей ши пичоареле меле ну се клатинэ.
37І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене.
38Урмэреск пе врэжмаший мей ши-й нимическ, ну мэ ынторк пынэ ну-й нимическ.
38Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути,
39Ый нимическ, ый здробеск, де ну се май скоалэ; кад суб пичоареле меле.
39І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали.
40Ту мэ ынчинӂь ку путере пентру луптэ, рэпуй суб мине пе потривничий мей.
40Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою,
41Фачь пе врэжмаший мей сэ дя досул ынаинтя мя ши нимическ пе чей че мэ урэск.
41Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю.
42Се уйтэ ын журул лор ши ну-й чине сэ-й скапе. Стригэ кэтре Домнул, дар ну ле рэспунде!
42І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься.
43Ый писез ка пулберя пэмынтулуй, ый здробеск, ый калк ын пичоаре, ка нороюл де пе улице.
43Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі.
44Мэ скапь дин неынцелеӂериле попорулуй меу; мэ пэстрезь дрепт кэпетение а нямурилор; ун попор пе каре ну-л куноштям ымь есте супус.
44Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх.
45Фиий стрэинулуй мэ лингушеск; мэ аскултэ ла чя динтый порункэ.
45Люди — народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають.
46Фиий стрэинулуй лешинэ де ла инимэ, тремурэ кынд ес дин четэцуе.
46Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих.
47Трэяскэ Домнул ши бинекувынтатэ сэ фие Стынка мя! Ынэлцат сэ фие Думнезеу, Стынка мынтуирий меле,
47Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна,
48Думнезеу, каре есте рэзбунэторул меу, каре-мь супуне попоареле
48Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене,
49ши каре мэ фаче сэ скап де врэжмаший мей! Ту мэ ыналць май пресус де потривничий мей, мэ избэвешть де омул асупритор.
49Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу!
50Де ачея Те вой лэуда принтре нямурь, Доамне, ши вой кынта спре слава Нумелуй Тэу!
50Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати.
51Ел дэ марь избэвирь ымпэратулуй Сэу ши аратэ милэ унсулуй Сэу: луй Давид ши семинцей луй пентру тотдяуна.”
51Бо цареві свойму ти на подуж підмогу велику являєш, й Давиду помазанцеві й його роду по вік призначаєш.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.