2 Самуел 24
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Домнул С-а апринс де мыние дин ноу ымпотрива луй Исраел ши а стырнит пе Давид ымпотрива лор, зикынд: „Ду-те ши фэ нумэрэтоаря луй Исраел ши а луй Иуда.”
1І запалав ізнов Господень гнїв на Ізраїля, й побудив Давида розказати: Йди, перелїчи Ізраїля й Юду:
2Ши ымпэратул а зис луй Иоаб, кэпетения оштирий, каре се афла лынгэ ел: „Стрэбате тоате семинцииле луй Исраел, де ла Дан пынэ ла Беер-Шеба; сэ се факэ нумэрэтоаря попорулуй ши сэ штиу ла кыт се ридикэ нумэрул лор.”
2І повелїв царь воєводї Йоабові: Пройди по всїм поколїнням Ізрайлевим од Дана та й до Берсаби й перелїчіть народ, щоб менї знати лїк народу.
3Иоаб а зис ымпэратулуй: „Домнул Думнезеул тэу сэ факэ попорул де о сутэ де орь май маре, ши ымпэратул, домнул меу, сэ вадэ ку окий луй лукрул ачеста! Дар пентру че вря ымпэратул, домнул меу, сэ факэ лукрул ачеста?”
3І відказав Йоаб цареві: Господь, Бог твій, нехай ще стільки намножить народу, скілько його є, та ще й сто разів стільки, а добродїй мій й царь нехай дожиє сього; та на що й про що захотїлось сього мойму добродїєві й цареві?
4Ымпэратул а стэруит ын порунка пе каре о дэдя луй Иоаб ши кэпетениилор оштирий, ши Иоаб ши кэпетенииле оштирий ау плекат де ла ымпэрат ка сэ факэ нумэрэтоаря попорулуй Исраел.
4Та мусїв Йоаб з отаманнєм чинити по царському наказові. От і пійшов Йоаб із отаманнєм від царя, щоб складати перелїк народу Ізраїльського.
5Ау трекут Йорданул ши ау тэбэрыт ла Ароер, ла дряпта четэций каре есте ын мижлокул вэий Гад ши лынгэ Иаезер.
5І перейшли вони Йордань та й роспочали рахубу в Ароері по правому боцї города, що стоїть посеред долини Гадової по дорозї Язеру;
6Ау венит пынэ ла Галаад ши ын цара луй Тахтим-Ходши. С-ау дус пынэ ла Дан-Иаан ши ын ымпрежуримиле Сидонулуй.
6Тодї прибули в Галаад та й пройшли до землї Тахтим-Годші, й прибули в Дан-Яан і обійшли Сидон;
7Ау венит пынэ ла четэцуя Тир ши ын тоате четэциле хевицилор ши але канааницилор. Ау ешит спре партя де мязэзи а луй Иуда, ла Беер-Шеба.
7І прибули в замок Тирський й в усї городи Хивіїв і Канаанїїв, і вийшли на полуднє Юдеї в Бирсабію;
8Ау стрэбэтут астфел тоатэ цара ши ау ажунс ла Иерусалим дупэ ноуэ лунь ши доуэзечь де зиле.
8Пройшовши так по всьому царству, прийшли через девять місяцїв і двайцять день в Ерусалим.
9Иоаб а дат ымпэратулуй нумэрул попорулуй: ерау ын Исраел опт суте де мий де оамень де рэзбой каре скотяу сабия ши ын Иуда чинч суте де мий де оамень.
9І подав Йоаб цареві перелїк, що зроблено при переглядї народу, й налїчено Ізрайлитян вісїм сот тисяч мужів сильних і спосібних до війни, а Юдеїв пятьсот тисяч.
10Давид а симцит кум ый бэтя инима дупэ че фэкусе нумэрэтоаря попорулуй. Ши а зис Домнулуй: „Ам сэвыршит ун маре пэкат фэкынд лукрул ачеста! Акум, Доамне, биневоеште ши яртэ нелеӂюиря робулуй Тэу, кэч ам лукрат ын тотул ка ун небун!”
10Та вдарила Давида совість після того, як він звелїв перелїчити люд. І промовив Давид до Господа: Тяжко провинив я тим, що вчинив тепер, але молю тебе, Господи, прости гріх раба твого, бо я вельми (збуяв) нерозумно вчинив.
11А доуа зи, кынд с-а скулат Давид, кувынтул Домнулуй а ворбит астфел пророкулуй Гад, вэзэторул луй Давид:
11Як же тепер встав Давид другого дня вранцї, прийшло слово Господнє до пророка Гада, прозори Давидового;
12„Ду-те ши спуне луй Давид: ‘Аша ворбеште Домнул: «Ыць пун ынаинте трей ненорочирь; алеӂе уна дин еле, ши те вой лови ку еа.»’”
12Ійди й скажи Давидові: Так глаголе Господь: Кладу перед тобою три речі; вибери одну, щоб я скарав тебе.
13Гад с-а дус ла Давид ши й-а фэкут куноскут лукрул ачеста зикынд: „Врей шапте ань де фоамете ын цара та сау сэ фуӂь трей лунь динаинтя врэжмашилор тэй, каре те вор урмэри, сау сэ бынтуе чума трей зиле ын царэ? Акум алеӂе ши везь че требуе сэ рэспунд Челуй че мэ тримите.”
13І прийшов до Давида Гад, сповістив його про се й рече йому: Виберай, чи має бути в твоїй землї через сїм років голоднеча, чи щоб ти три місяцї втїкав од ворогів твоїх, а вони вганяли за тобою, чи нехай через три днї морова пошесть буде в твоїй землї? Оце ж надумуйсь та й дивись, що маю сказати тому, хто мене послав.
14Давид а рэспунс луй Гад: „Сунт ынтр-о маре стрымтораре! О, май бине сэ кэдем ын мыниле Домнулуй, кэч ындурэриле Луй сунт немэрӂините, дар сэ ну кад ын мыниле оаменилор!”
14І відказує Давид Гадові: Дуже менї тяжко, але нехай впаду я в руки Господнї, милосердє бо його велике; людям же в руки впасти не хочу.
15Домнул а тримис чума ын Исраел де диминяцэ пынэ ла время хотэрытэ. Ши, дин Дан пынэ ла Беер-Шеба, ау мурит шаптезечь де мий де оамень дин попор.
15І послав Господь морову пошесть на Ізрайлитян від досьвітку аж по назначений час; і померло люду від Дану до Берсабії сїмдесять тисяч чоловіка.
16Пе кынд ынӂерул ынтиндя мына песте Иерусалим ка сэ-л нимичяскэ, Домнул С-а кэит де рэул ачела ши а зис ынӂерулуй каре учидя попорул: „Дестул! Траӂе-ць мына акум.” Ынӂерул Домнулуй ера лынгэ ария луй Аравна, Иебуситул.
16Як простяг же ангел руку свою на Ерусалим, щоб вигубити його, зжалївсь Господь над нуждою та й повелїв ангелові, що вигублював люд: Годї! одведи руку твою. Ангел же Господень був саме тодї на тоцї в Евузія Орни.
17Давид, вэзынд пе ынӂерул каре ловя пе попор, а зис Домнулуй: „Ятэ кэ ам пэкэтуит! Еу сунт виноват. Дар оиле ачестя че ау фэкут? Мына Та сэ се ындрепте дар ымпотрива мя ши ымпотрива касей татэлуй меу!”
17Вбачаючи же Давид, як ангел побиває народ, благав Господа, промовляючи: Я провинив, я (пастирь) вчинив переступ, се ж вівцї — чим вони винні? Оберни ж руку твою проти мене й дому мого!
18Ын зиуа ачея, Гад а венит ла Давид ши й-а зис: „Суе-те ши ыналцэ ун алтар Домнулуй ын ария луй Аравна, Иебуситул.”
18І прийшов того дня до Давида Гад і рече йому: Йди, спорудь Господеві жертівника на тоцї в Евузія Орни.
19Давид с-а суит, дупэ кувынтул луй Гад, кум порунчисе Домнул.
19І пійшов Давид по слову Гадовому, як повелїв Господь.
20Аравна с-а уйтат ши а вэзут пе ымпэрат ши пе служиторий луй ындрептынду-се спре ел ши Аравна а ешит ши с-а ынкинат ынаинтя ымпэратулуй, ку фаца ла пэмынт.
20Споглянувши ж Орна й побачивши, що царь із двором своїм простує до його, вийшов і вклонився перед царем лицем до землї.
21Аравна а зис: „Пентру че вине домнул меу ымпэратул ла служиторул луй?” Ши Давид а рэспунс: „Ка сэ кумпэр де ла тине ария ши сэ зидеск ын еа ун алтар Домнулуй, пентру ка сэ ынчетезе урӂия ачаста де песте попор.”
21Питає тодї Орна: Чого йде добродїй й царь мій до раба свого? І відказав Давид: Щоб купити в тебе гумно, й спорудити жертівника Господеві, й так одвернути пошесть від люду.
22Аравна а зис луй Давид: „Сэ я домнул меу ымпэратул ария ши сэ адукэ ын еа жертфеле каре-й вор плэчя; везь, боий вор фи пентру ардеря-де-тот ши кареле ку унелтеле лор вор цине лок де лемне.”
22І каже тодї Орна Давидові: Нехай мій добродїй й царь візьме що хоче та й принесе жертву. Ось воли на всепаленнє, й вози й ярма волові на дрова.
23Аравна а дат ымпэратулуй тотул. Ши Аравна а зис ымпэратулуй: „Домнул Думнезеул тэу сэ те примяскэ!”
23Се все дає, мій царю, Орна цареві, а Господь, Бог твій, нехай прийме обіт твій.
24Дар ымпэратул а зис луй Аравна: „Ну! Вряу с-о кумпэр де ла тине пе прец де арӂинт ши ну вой адуче Домнулуй Думнезеулуй меу ардерь-де-тот каре сэ ну мэ косте нимик.” Ши Давид а кумпэрат ария ши боий ку чинчзечь де сикли де арӂинт.
24Однак же царь відказав Орнї: Нї, я куплю в тебе за гроші, й не хочу приносити Господеві всепаленнє, що менї досталось дармо. От і купив Давид гумно, й воли за пятьдесять срібних секлів.
25Давид а зидит аколо ун алтар Домнулуй ши а адус ардерь-де-тот ши жертфе де мулцумире. Атунч, Домнул а фост потолит фацэ де царэ ши а ынчетат урӂия де дясупра луй Исраел.
25І спорудив там Давид Господеві жертівника й принїс всепаленнє й мирну жертву. І Господь змилосердився над країною, та й одвернув погубу від Ізраїля.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.