Ii Samuelis 22
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Locutus est autem David Domino verba carminis hujus in die qua liberavit eum Dominus de manu omnium inimicorum suorum, et de manu Saul.
1І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:
2Et ait: [Dominus petra mea, et robur meum, et salvator meus.
2Господь — скеля моя у тїснотї моїй, захищає — рятує.
3Deus fortis meus: sperabo in eum; scutum meum, et cornu salutis meæ: elevator meus, et refugium meum; salvator meus: de iniquitate liberabis me.
3Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили.
4Laudabilem invocabo Dominum, et ab inimicis meis salvus ero.
4Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре.
5Quia circumdederunt me contritiones mortis: torrentes Belial terruerunt me.
5Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками.
6Funes inferni circumdederunt me: prævenerunt me laquei mortis.
6Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує.
7In tribulatione mea invocabo Dominum, et ad Deum meum clamabo: et exaudiet de templo suo vocem meam, et clamor meus veniet ad aures ejus.
7І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє.
8Commota est et contremuit terra; fundamenta montium concussa sunt, et conquassata: quoniam iratus est eis.
8Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним.
9Ascendit fumus de naribus ejus, et ignis de ore ejus vorabit: carbones succensi sunt ab eo.
9Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.
10Inclinavit cælos, et descendit: et caligo sub pedibus ejus.
10Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його;
11Et ascendit super cherubim, et volavit: et lapsus est super pennas venti.
11Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі.
12Posuit tenebras in circuitu suo latibulum, cribrans aquas de nubibus cælorum.
12Обгорнувся-закутавсь у шату — у тьму водяну, в чорну хмару.
13Præ fulgore in conspectu ejus, succensi sunt carbones ignis.
13Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий;
14Tonabit de cælo Dominus, et excelsus dabit vocem suam.
14Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий.
15Misit sagittas et dissipavit eos; fulgur, et consumpsit eos.
15Метнув стрільми й роспудив їх різно; блиснув блискавками й злякались.
16Et apparuerunt effusiones maris, et revelata sunt fundamenta orbis ab increpatione Domini, ab inspiratione spiritus furoris ejus.
16І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного.
17Misit de excelso, et assumpsit me, et extraxit me de aquis multis.
17І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих
18Liberavit me ab inimico meo potentissimo, et ab his qui oderant me: quoniam robustiores me erant.
18Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг.
19Prævenit me in die afflictionis meæ, et factus est Dominus firmamentum meum.
19Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу,
20Et eduxit me in latitudinem: liberavit me, quia complacui ei.
20На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних.
21Retribuet mihi Dominus secundum justitiam meam: et secundum munditiam manuum mearum reddet mihi.
21І воздав менї Бог по моїй щирій правдї всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм.
22Quia custodivi vias Domini, et non egi impie a Deo meo.
22Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова.
23Omnia enim judicia ejus in conspectu meo, et præcepta ejus non amovi a me.
23Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати.
24Et ero perfectus cum eo, et custodiam me ab iniquitate mea.
24Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся.
25Et restituet mihi Dominus secundum justitiam meam, et secundum munditiam manuum mearum in conspectu oculorum suorum.
25І воздав Господь Бог за мою щиру правду менї воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро.
26Cum sancto sanctus eris, et cum robusto perfectus.
26З преподобним єси в милосердю його преподобен і сам ти. І правдивого в правдї своїй ублажаєш земними благами.
27Cum electo electus eris, et cum perverso perverteris.
27З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а з олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш.
28Et populum pauperem salvum facies: oculisque tuis excelsos humiliabis.
28Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу.
29Quia tu lucerna mea, Domine, et tu, Domine, illuminabis tenebras meas.
29Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного.
30In te enim curram accinctus: in Deo meo transiliam murum.
30Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури злїзаю високі.
31Deus, immaculata via ejus; eloquium Domini igne examinatum: scutum est omnium sperantium in se.
31Бог! у його дорога без хиби права, слово чисте у його; щит спасенний він тим, хто надїю в йому одному покладає;
32Quis est Deus præter Dominum, et quis fortis præter Deum nostrum?
32Бо хто Бог, опріч Господа, Бога одного, і хто нам защита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї?
33Deus qui accinxit me fortitudine, et complanavit perfectam viam meam.
33Він мене підперезує силою й путь менї рівно рівняє,
34Coæquans pedes meos cervis, et super excelsa mea statuens me;
34Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі;
35docens manus meas ad prælium, et componens quasi arcum æreum brachia mea.
35Робить з рук моїх він самосїка-меча, з пліч — мідяного лука.
36Dedisti mihi clypeum salutis tuæ, et mansuetudo tua multiplicavit me.
36І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить.
37Dilatabis gressus meos subtus me, et non deficient tali mei.
37І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене.
38Persequar inimicos meos, et conteram, et non convertar donec consumam eos.
38Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути,
39Consumam eos et confringam, ut non consurgant: cadent sub pedibus meis.
39І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали.
40Accinxisti me fortitudine ad prælium: incurvasti resistentes mihi subtus me.
40Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою,
41Inimicos meos dedisti mihi dorsum; odientes me, et disperdam eos.
41Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю.
42Clamabunt, et non erit qui salvet; ad Dominum, et non exaudiet eos.
42І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься.
43Delebo eos ut pulverem terræ; quasi lutum platearum comminuam eos atque confringam.
43Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі.
44Salvabis me a contradictionibus populi mei; custodies me in caput gentium: populus quem ignoro serviet mihi.
44Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх.
45Filii alieni resistent mihi; auditu auris obedient mihi.
45Люди — народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають.
46Filii alieni defluxerunt, et contrahentur in angustiis suis.
46Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих.
47Vivit Dominus, et benedictus Deus meus, et exaltabitur Deus fortis salutis meæ.
47Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна,
48Deus qui das vindictas mihi, et dejicis populos sub me.
48Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене,
49Qui educis me ab inimicis meis, et a resistentibus mihi elevas me: a viro iniquo liberabis me.
49Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу!
50Propterea confitebor tibi, Domine, in gentibus, et nomini tuo cantabo:
50Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати.
51magnificans salutes regis sui, et faciens misericordiam christo suo David, et semini ejus in sempiternum.]
51Бо цареві свойму ти на подуж підмогу велику являєш, й Давиду помазанцеві й його роду по вік призначаєш.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.