2. Самуилова 22
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И изговори Давид Господу речи ове песме, кад га избави Господ из руку свих непријатеља његових и из руке Саулове;
1І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:
2и рече: Господ је моја Стена и Град мој и Избавитељ мој.
2Господь — скеля моя у тїснотї моїй, захищає — рятує.
3Бог је Стена моја, у Њега ћу се уздати, Штит мој и Рог спасења мог, Заклон мој и Уточиште моје, Спаситељ мој, који ме избавља од силе.
3Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили.
4Призивам Господа, кога ваља хвалити, и опраштам се непријатеља својих.
4Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре.
5Јер обузеше ме смртни болови, потоци неваљалих људи уплашише ме.
5Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками.
6Болови гробни опколише ме, стегоше ме замке смртне.
6Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує.
7У тескоби својој призвах Господа, и к Богу свом повиках, Он чу из двора свог глас мој, и вика моја дође му до ушију.
7І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє.
8Затресе се и поколеба се земља, темељи небесима задрмаше се и померише се, јер се Он разгневи.
8Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним.
9Подиже се дим из ноздрва Његових и из уста Његових огањ који прождире, живо угљевље одскакаше од Њега.
9Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.
10Сави небеса и сиђе; а мрак беше под ногама Његовим.
10Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його;
11И седе на херувима и полете, и показа се на крилима ветреним.
11Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі.
12Од мрака начини око себе шатор, од мрачних вода, облака ваздушних.
12Обгорнувся-закутавсь у шату — у тьму водяну, в чорну хмару.
13Од севања пред Њим гораше живо угљевље.
13Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий;
14Загрме с небеса Господ, и Вишњи пусти глас свој.
14Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий.
15Пусти стреле своје, и разметну их; муње, и разасу их.
15Метнув стрільми й роспудив їх різно; блиснув блискавками й злякались.
16Показаше се дубине морске, и открише се темељи васиљеној од претње Господње, од дихања духа из ноздрва Његових.
16І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного.
17Тада пружи с висине руку и ухвати ме, извуче ме из воде велике.
17І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих
18Избави ме од непријатеља мог силног и од мојих ненавидника, кад беху јачи од мене.
18Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг.
19Устадоше на ме у дан невоље моје, али ми Господ би потпора.
19Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу,
20И изведе ме на пространо место, избави ме, јер сам му мио.
20На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних.
21Даде ми Господ по правди мојој, по чистоти руку мојих дарива ме.
21І воздав менї Бог по моїй щирій правдї всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм.
22Јер се држах путева Господњих, и не одметнух се Бога свог.
22Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова.
23Него су сви закони Његови преда мном, и заповести Његове не уклањам од себе.
23Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати.
24И бих му веран, и чувах се од безакоња свог.
24Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся.
25Даде ми Господ по правди мојој, по чистоти мојој пред очима Његовим.
25І воздав Господь Бог за мою щиру правду менї воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро.
26Са светима поступаш свето, с човеком верним верно;
26З преподобним єси в милосердю його преподобен і сам ти. І правдивого в правдї своїй ублажаєш земними благами.
27С чистим чисто поступаш, а с неваљалим насупрот њему.
27З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а з олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш.
28Јер помажеш народу невољном, а на поносите спушташ очи своје и понижаваш их.
28Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу.
29Ти си видело моје, Господе, и Господ просветљује таму моју.
29Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного.
30С Тобом разбијам војску, с Богом својим скачем преко зида.
30Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури злїзаю високі.
31Пут је Божји веран, реч Господња чиста. Он је штит свима који се уздају у Њ.
31Бог! у його дорога без хиби права, слово чисте у його; щит спасенний він тим, хто надїю в йому одному покладає;
32Јер ко је Бог осим Господа? И ко је стена осим Бога нашег?
32Бо хто Бог, опріч Господа, Бога одного, і хто нам защита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї?
33Бог је крепост моја и сила моја, и чини да ми је пут без мане.
33Він мене підперезує силою й путь менї рівно рівняє,
34Даје ми ноге као у јелена, и на висине моје ставља ме.
34Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі;
35Учи руке моје боју, те ломе лук бронзани мишице моје.
35Робить з рук моїх він самосїка-меча, з пліч — мідяного лука.
36Ти ми дајеш штит спасења свог, и милост твоја чини ме велика.
36І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить.
37Шириш кораке моје пода мном, те се не омичу глежњи моји.
37І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене.
38Терам непријатеље своје, и потирем их, и не враћам се докле их не истребим.
38Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути,
39И истребљујем их, и обарам их да не могу устати, него падају под ноге моје.
39І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали.
40Јер ме Ти опасујеш снагом за бој; који устану на ме, обараш их пода ме.
40Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою,
41Непријатеља мојих плећи Ти ми обраћаш, и потирем ненавиднике своје.
41Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю.
42Обзиру се, али нема помагача; вичу ка Господу, али их не слуша.
42І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься.
43Сатирем их као прах земаљски, као блато по улицама газим их и размећем.
43Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі.
44Ти ме избављаш од буне народа мог, чуваш ме да сам глава народима; народ ког не познавах служи ми.
44Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх.
45Туђини ласкају ми, чујући покоравају ми се.
45Люди — народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають.
46Туђини бледе, дрхћу у градовима својим.
46Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих.
47Жив је Господ, и да је благословена Стена моја. Да се узвиси Бог, Стена спасења мог.
47Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна,
48Бог, који ми даје освету, и покорава ми народе,
48Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене,
49Који ме изводи из непријатеља мојих, и подиже ме над оне који устају на ме, и од човека жестоког избавља ме.
49Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу!
50Тога ради хвалим Те, Господе, по народима, и појем имену твом,
50Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати.
51Који славно избављаш цара свог, и чиниш милост помазанику свом Давиду и семену његовом довека.
51Бо цареві свойму ти на подуж підмогу велику являєш, й Давиду помазанцеві й його роду по вік призначаєш.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.