2 Samuel 3
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ora, houve uma longa guerra entre a casa de Saul e a casa de Davi. Davi se tornava cada vez mais forte, enquanto a casa de Saul se tornava cada vez mais fraca.
1І тяглась довго незгода між домом Сауловим і домом Давидовим; та Давид усе більш та більш убивавсь у потугу, дом же Саулів усе слабшав.
2Filhos nasceram a Davi em Hebrom. O seu primogênito foi Amnom, de Ainoã, a jezreelita;
2І народились Давидові сини в Гебронї: перворідень його був Амнон від Ахиноами з Езрееля;
3o segundo, Quileabe, de Abigail, a viúva de Nabal, o carmelita; o terceiro, Absalão, filho de Maaca, filha de Talmai, rei de Gesur;
3А другий Далуя від Абигеї, жінки Кармелїя Набала; третий Авессалом, син Маахи, дочки царя Талмая Гессурського;
4o quarto, Adonias, filho de Hagite; o quinto, Sefatias, filho de Abital;
4Четвертий Адонїя, син Аггити; пятий Сафатія, син Авитали;
5e o sexto, Itreão, de Eglá, esposa de Davi. Estes nasceram a Davi em Hebrom.
5Шестий Етераам, від жони Давидової Егли. Сї породились Давидові в Гебронї.
6Enquanto havia guerra entre a casa de Saul e a casa de Davi, Abner se fortalecia na casa de Saul.
6Покіль тяглась незгода між домом Сауловим і домом Давидовим, стояв Абенир твердо за дом Саулів.
7Saul tinha uma concubina cujo nome era Rispa, filha de Aías; e Isbosete perguntou a Abner: “Por que você se deitou com a concubina do meu pai?”
7У Саула ж та була наложниця на імя Рицпа, дочка Айя. І поспитав ув Абенира Саулів син Евостей: Чому ввійшов єси до наложницї панотця мого?
8Então Abner ficou muito irado com as palavras de Isbosete, e disse: “Sou eu a cabeça de um cachorro que pertence a Judá? Hoje eu mostro bondade para com a casa de seu pai Saul, para com seus irmãos e para com seus amigos, e não o entreguei nas mãos de Davi; e ainda assim você me acusa hoje de um erro com essa mulher!
8За се питаннє розсердивсь Абенир вельми, та й каже: Хиба ж я песя голова? Воюючи проти Юди вчинив я милосердє домові Саула, батька твого, ріднї його й приятелям його й не віддав тебе Давидові в руки, а ти дорікаєш оце менї за жінку!
9Que Deus faça assim a Abner, e muito mais, se, como o SENHOR jurou a Davi, eu não fizer exatamente o mesmo por ele:
9Нехай удїє Господь Абенирові сяк і так — як поклявся Давидові Господь, те я й учиню йому:
10transferir o reino da casa de Saul e estabelecer o trono de Davi sobre Israel e sobre Judá, desde Dã até Berseba.”
10Одійму царство домові Сауловому, та й поставлю престол Давидові над Ізраїлем й над Юдою від Дана аж до Берсабії.
11Ele não pôde responder a Abner mais nenhuma palavra, porque tinha medo dele.
11І не зваживсь Евостей відказати нї слова Абенирові, бо боявсь його.
12Abner enviou mensageiros a Davi em seu nome, dizendo: “De quem é a terra?” e dizendo: “Faça uma aliança comigo, e eis que a minha mão estará com você para trazer todo o Israel para o seu lado.”
12От і шле Абенир посли до Давида в Геброн, сказати йому: Чия ж се земля? і дальше сказати: Вчини зо мною вмову, й рука моя буде з тобою й приверну до тебе всього Ізраїля.
13Davi disse: “Muito bem. Farei um acordo com você, mas uma coisa eu exijo de você. Isto é, você não verá o meu rosto a não ser que primeiro traga Mical, filha de Saul, quando vier ver o meu rosto.”
13І відказав той: Добре, вчиню з тобою вмову, тільки вимагаю від тебе одного, от чого: не побачиш лиця мого, як не приведеш Саулової дочки Мелхоли, як сам прибудеш, щоб бачитись зо мною.
14Davi enviou mensageiros a Isbosete, filho de Saul, dizendo: “Entregue-me a minha esposa Mical, a qual me foi dada em casamento por cem prepúcios dos filisteus.”
14І послав Давид посли ще й до Саулового сина Евостея з вимаганнєм: Оддай менї жону мою Мелхолу, що висватав я за сотню Филистійських передних шкірок.
15Isbosete mandou que a tirassem do seu marido, Paltiel, filho de Laís.
15І послав Евостей, одняти її в її супруга Фалтія Лайшенка.
16Seu marido foi com ela, chorando pelo caminho, e a seguiu até Baurim. Então Abner lhe disse: “Vá! Volte!” e ele voltou.
16Супруг її проводжав її плачучи до Багуриму; та Абенир сказав йому: Ійди до дому! І вернувся він до дому.
17Abner se comunicou com os anciãos de Israel, dizendo: “Em tempos passados, vocês buscavam que Davi fosse rei sobre vocês.
17Увійшов же Абенир у переговори з громадськими мужами в Ізраїлї й говорив: Давно вже ви бажали собі Давида царем;
18Agora, pois, façam isso! Porque o SENHOR falou de Davi, dizendo: 'Pela mão de meu servo Davi, eu salvarei o meu povo Israel das mãos dos filisteus, e das mãos de todos os seus inimigos.'”
18Вчинїте ж се тепер, обітував бо Давидові Господь: Рукою раба мого визволю я люд мій Ізраїля з рук Филистіїв і всїх ворогів його.
19Abner também falou aos ouvidos de Benjamim; e Abner foi também falar aos ouvidos de Davi, em Hebrom, tudo o que parecia bem a Israel e a toda a casa de Benjamim.
19Так само промовляв Абенир і Беняминїям. І пустивсь Абенир в Геброн, щоб переказати Давидові все, чого бажав Ізраїль і ввесь рід Беняминів.
20Assim Abner chegou a Davi em Hebrom, e vinte homens com ele. Davi preparou um banquete para Abner e para os homens que estavam com ele.
20Як же прибув Абенир у товаристві двайцятьох мужів громадських до Давида в Геброн, справив Давид Абенирові й бувшим із ним бенкет.
21Abner disse a Davi: “Eu me levantarei e irei, e reunirei todo o Israel ao meu senhor, o rei, para que façam uma aliança com você, e para que você reine sobre tudo o que a sua alma deseja.” Davi despediu Abner; e ele se foi em paz.
21І каже Абенир Давидові: Я виберусь і пійду та поскуплюю докупи ввесь Ізраїль, щоб учинили вмову з моїм паном, тодї ти будеш царем так широко, як схоче душа твоя. І відпустив Давид Абенира, й він відійшов з упокоєм у дорогу.
22Eis que os servos de Davi e Joabe voltaram de um ataque e trouxeram grandes despojos com eles; mas Abner não estava com Davi em Hebrom, pois ele o tinha despedido, e ele havia se ido em paz.
22Аж ось несподївано прийшли Давидові військові з Йоабом з одного походу додому й принесли велику здобич, тим часом як Абенира не було вже в Давида в Гебронї, сей бо одпустив його з упокоєм.
23Quando Joabe e todo o exército que estava com ele chegaram, disseram a Joabe: “Abner, filho de Ner, veio ao rei, e ele o despediu, e ele se foi em paz.”
23Як же вернувсь додому Йоаб із усїм військом, переказують Йоабові: Абенир Ниренко гостював у Давида, і він одспустив його з упокоєм.
24Então Joabe foi até o rei e disse: “O que você fez? Eis que Abner veio a você. Por que você o despediu, e ele já foi embora?
24І прийшов Йоаб до царя й каже: Що ти вчинив? Оце гостював у тебе Абенир, на що ж ти відпустив його звідсї?
25Você conhece Abner, filho de Ner. Ele veio para enganá-lo, para conhecer as suas saídas e as suas entradas, e para saber tudo o que você faz.”
25Хиба тобі не в догад, що Абенир Ниренко приходив, щоб тебе перехитрити й взнати виходи й входи твої, та розвідати все, що ти чиниш.
26Quando Joabe saiu da presença de Davi, enviou mensageiros atrás de Abner, e eles o trouxeram de volta do poço de Sira; mas Davi não sabia disso.
26І вийшовши Йоаб від Давида, послав гонцїв за Абениром, і завернули його від криницї Сири, а Давид про се й не знав.
27Quando Abner voltou a Hebrom, Joabe o chamou à parte, para o meio da porta, para falar com ele em particular, e o feriu ali no estômago, de modo que ele morreu pelo sangue de Asael, seu irmão.
27Як же вернувсь Абенир у Геброн, одвів його Йоаб на бік у середину воріт, нїби на те, щоб із ним тайно поговорити, й тут кольнув його в живіт. І вмер Абенир за кров Асаїла, брата Йоабового.
28Mais tarde, quando Davi ouviu isso, ele disse: “Eu e o meu reino somos inocentes diante do SENHOR, para sempre, do sangue de Abner, filho de Ner.
28Як же сказано про се Давидові, то він заговорив: Не винен я й царство моє перед Господом за кров Абенира Ниренка;
29Que isso caia sobre a cabeça de Joabe e sobre toda a casa de seu pai. Que nunca falte na casa de Joabe quem tenha fluxo, ou quem seja leproso, ou quem se apoie em um cajado, ou quem caia à espada, ou quem tenha falta de pão.”
29Нехай вона впаде на голову Йоабову і всю родину батька його, й нехай у родинї в його не переводяться нїколи такі, що недугують течивом або проказою, такі, що ходять на деревяній нозї, що падають од меча або седять без хлїба!
30Assim Joabe e Abisai, seu irmão, mataram Abner, porque ele havia matado o irmão deles, Asael, em Gibeom, na batalha.
30Йоаб же й брат його Авесса стратили Абенира за те, що вбив їх брата Асаїла в бою під Габаоном.
31Davi disse a Joabe e a todo o povo que estava com ele: “Rasguem as suas roupas, vistam-se de pano de saco e chorem diante de Abner.” O rei Davi acompanhou o caixão.
31І повелїв Давид Йоабові й усїм прибічникам його: Пороздирайте одежу на собі й йдїте голосючи перед Абениром. Та й царь Давид ійшов за марами.
32Eles sepultaram Abner em Hebrom; e o rei levantou a sua voz e chorou junto ao túmulo de Abner; e todo o povo chorou.
32І як поховали Абенира в Гебронї, то плакав Давид над гробом Абенировим у голос і плакав так само ввесь люд.
33O rei lamentou por Abner, e disse: “Devia Abner morrer como morre um insensato?
33І оплакуючи Абенира та нарікаючи, промовляв він: Чи то ж смерттю підляки вмірати було Абенирові?
34As suas mãos não estavam amarradas, e os seus pés não estavam em correntes. Como um homem cai diante de pessoas iníquas, assim você caiu.” Todo o povo chorou novamente por ele.
34Руки тобі не звязано, ноги тобі не сковано, й поляг ти, як полягають хиба від розбійників. І плакав по йому ще більш увесь люд.
35Todo o povo veio insistir com Davi para que comesse pão enquanto ainda era dia; mas Davi jurou, dizendo: “Que Deus me faça assim, e muito mais, se eu provar pão ou qualquer outra coisa antes que o sol se ponha.”
35Ще був ясний день, як прийшов люд силувати Давида, щоб чого небудь попоїв. Давид же заклявсь: Щоб менї Господь те й те вдїяв та ще й причинив, коли їсти му хлїб або що небудь, покіль зайде сонце!
36Todo o povo notou isso, e isso lhes agradou, pois tudo o que o rei fazia agradava a todo o povo.
36Як довідавсь про се ввесь народ, то вподобав собі вельми, та й усе також, що царь чинив, подобалось людові.
37Então todo o povo e todo o Israel entenderam, naquele dia, que não fora da vontade do rei matar Abner, filho de Ner.
37І впевнився люд і ввесь Ізраїль того дня, що вбито Абенира Ниренка не по царському наказові.
38O rei disse aos seus servos: “Vocês não sabem que hoje caiu um príncipe e um grande homem em Israel?
38І сказав царь прибічникам своїм: Чи знаєте, що того дня полїг воєначальник і великий муж ув Ізраїлї?
39Eu estou fraco hoje, embora tenha sido ungido rei. Estes homens, os filhos de Zeruia, são muito duros para mim. Que o SENHOR recompense o malfeitor de acordo com a sua maldade.”
39Я ж іще слабий, хоч і помазано мене на царство; тим часом сї люде, сини Саруїні, переважують мене; нехай же Господь одплатить по заслузї тому, хто чинить ледарство!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.