Jonas 1
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1A palavra do SENHOR veio a Jonas, filho de Amitai, dizendo:
1І надійшло слово Господнє до Йони Аматієнка, таке:
2“Levante-se, vá à grande cidade de Nínive e pregue contra ela, porque a sua maldade subiu diante de mim.”
2Устань, подайсь у Ниневію, в город великий, і проповідуй проти його, бо ледарства його дойшли до мене.
3Mas Jonas se levantou para fugir da presença do SENHOR para Társis. Ele desceu a Jope e encontrou um navio que ia para Társis; então pagou a passagem e desceu para dentro dele, para ir com eles para Társis, para longe da presença do SENHOR.
3Йона ж устав, щоб утїкати від Господа в Тарсис, і, дойшовши до Яфи, знайшов корабель, що йшов у Тарсис, заплатив гроші за переправу, й вступив на нього, щоб на ньому одплисти в Тарсис перед лицем Господнїм.
4Mas o SENHOR mandou um grande vento sobre o mar, e houve uma tempestade tão violenta no mar, que o navio estava a ponto de se despedaçar.
4Господь же послав на море велику бурю, і постала на морі лиха хуртовина, так що караблеві приходилось розбитись.
5Então os marinheiros ficaram com medo, e cada um clamou ao seu deus. Eles lançaram a carga que estava no navio ao mar para aliviá-lo. Jonas, porém, havia descido às partes mais profundas do navio, havia se deitado e dormia profundamente.
5І полякались моряки, й почали взивати кожен до свого бога. І викидали в море склад із корабля, щоб його полегчити; Йона ж зійшов у середину на дно, лїг та й заснув твердим сном.
6Então o capitão do navio aproximou-se dele e lhe disse: “O que há com você, dorminhoco? Levante-se, clame ao seu Deus! Talvez o seu Deus se lembre de nós, para que não pereçamos.”
6І прийшов до його керманич корабельний та й каже: Як тобі спати? вставай, покликни до твого Бога; може сей Бог зглянеться на нас, і ми не погинемо.
7Eles disseram uns aos outros: “Venham! Vamos lançar sortes, para que possamos saber quem é o responsável por este mal que está sobre nós.” Então lançaram sortes, e a sorte caiu sobre Jonas.
7І говорили вони один одному: Ось, киньмо лишень жереб, щоб довідатись, за чию провину сталась нам ся пригода. Як же кинули вони жереб, упав він на Йону.
8Então lhe perguntaram: “Diga-nos, por favor, por causa de quem este mal está sobre nós? Qual é a sua ocupação? De onde você vem? Qual é o seu país? E de que povo você é?”
8І кажуть вони йому: Скажи же нам, за яку провину сталась нам ся пригода? Яке твоє дїло й звідки ти йдеш? де твій край, і з якого ти народу?
9Ele lhes respondeu: “Eu sou hebreu e temo ao SENHOR, o Deus dos céus, que fez o mar e a terra seca.”
9І відказав їм: Я Єврей і почитаю Господа, Бога небесного, що сотворив море й увесь суходіл.
10Então os homens ficaram com muito medo e lhe disseram: “O que você fez?” Pois os homens sabiam que ele estava fugindo da presença do SENHOR, porque ele lhes tinha contado.
10І полякались вельми люде й сказали йому: Що се ти зробив? бо довідались, що він утїкав од Господа, він бо їм признався.
11Então lhe perguntaram: “O que devemos fazer com você, para que o mar se acalme para nós?” Pois o mar ficava cada vez mais tempestuoso.
11Питають його тодї: Що нам з тобою почати, щоб море втихло про нас? бо море не переставало яритись.
12Ele lhes disse: “Peguem-me e lancem-me ao mar. Então o mar se acalmará para vocês; pois eu sei que é por minha causa que esta grande tempestade está sobre vocês.”
12Тодї він сказав їм: Возьміте мене та й вкиньте мене в море; тодї воно втихне про вас; я бо добре знаю, що ся страшенна хуртовина прийшла на вас через мене.
13Apesar disso, os homens remaram com força para voltar à terra; mas não conseguiram, pois o mar ficava cada vez mais tempestuoso contra eles.
13Але ті люде силкувалися добитись до берега, та се їм не вдалось, бо море не переставало яритись проти них.
14Por isso, clamaram ao SENHOR e disseram: “Nós te imploramos, ó SENHOR, nós te imploramos, não nos deixes morrer por causa da vida deste homem, e não ponhas sobre nós sangue inocente; pois tu, ó SENHOR, fizeste como te agradou.”
14Тодї покликнули вони до Господа й мовляли: Просимо тебе, Господи! не дай нам згинути за життє сього чоловіка, й не винуй нас, наче б ми безвинну кров пролили; ти бо, Господи, вчинив, що тобі сподобалось.
15Então pegaram Jonas e o lançaram ao mar; e o mar cessou a sua fúria.
15Тодї взяли вони Йону та й вкинули в море; і перестало море яритись.
16Então os homens temeram grandemente ao SENHOR; ofereceram um sacrifício ao SENHOR e fizeram votos.
16І полякались ті люде вельми перед Господом, принесли Господеві жертву й обреклись обітами.
17O SENHOR preparou um grande peixe para engolir Jonas, e Jonas esteve no ventre do peixe três dias e três noites.
no verse 17 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.