Лука 8
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Курынд дупэ ачея, Исус умбла дин четате ын четате ши дин сат ын сат, ши проповэдуя ши вестя Евангелия Ымпэрэцией луй Думнезеу. Чей дойспрезече ерау ку Ел
1І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванайцять з ним,
2ши май ерау ши ниште фемей каре фусесерэ тэмэдуите де духурь реле ши де боль: Мария, зисэ Магдалена, дин каре ешисерэ шапте драчь,
2і деякі жінки, що були сцїлені од духів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло,
3Иоана, неваста луй Куза, исправникул луй Ирод, Сусана ши мулте алтеле, каре-Л ажутау ку че авяу.
3і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого.
4Кынд с-а стрынс о глоатэ маре ши а венит ла Ел нород дин фелурите четэць, Исус а спус пилда ачаста:
4Як же зійшлось багато народу та з усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю:
5„Семэнэторул а ешит сэ-шь семене сэмынца. Пе кынд семэна ел, о парте дин сэмынцэ а кэзут лынгэ друм: а фост кэлкатэ ын пичоаре ши ау мынкат-о пэсэриле черулуй.
5Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його.
6О алтэ парте а кэзут пе стынкэ ши, кум а рэсэрит, с-а ускат, пентру кэ н-авя умезялэ.
6А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости.
7О алтэ парте а кэзут ын мижлокул спинилор: спиний ау крескут ымпреунэ ку еа ши ау ынекат-о.
7А инше впало між тернину; й розвившись тернина з ним, поглушила його.
8О алтэ парте а кэзут пе пэмынт бун ши а крескут ши а фэкут род ынсутит.” Дупэ че а спус ачесте лукрурь, Исус а стригат: „Чине аре урекь де аузит сэ аудэ.”
8А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає.
9Ученичий Луй Л-ау ынтребат че ынцелес аре пилда ачаста.
9Питали ж Його ученики Його, кажучи: Що се за приповість оця?
10Ел ле-а рэспунс: „Воуэ в-а фост дат сэ куноаштець тайнеле Ымпэрэцией луй Думнезеу, дар челорлалць ли се ворбеште ын пилде, ка, мэкар кэвэд, сэ ну вадэ ши, мэкар кэ ауд, сэ ну ынцелягэ.”
10Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли.
11Ятэ че ынцелес аре пилда ачаста: „Сэмынца есте Кувынтул луй Думнезеу.
11Єсть же ся приповість: Насїннє, се слово Боже.
12Чей ынкипуиць ын сэмынца кэзутэ лынгэ друм сунт чей че ауд; апой вине дяволул ши я Кувынтул дин инима лор, ка ну кумва сэ крядэ ши сэ фие мынтуиць.
12Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирає слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся.
13Чей ынкипуиць ын сэмынца кэзутэ пе стынкэ сунт ачея каре, кынд ауд Кувынтул, Ыл примеск ку букурие, дар н-ау рэдэчинэ, чи кред пынэ ла о време, яр кынд вине испита, кад.
13Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають.
14Сэмынца каре а кэзут ынтре спинь ый ынкипуе пе ачея каре, дупэ че ау аузит Кувынтул, ышь вэд де друм ши-Л ласэ сэ фие ынэбушит де грижиле, богэцииле ши плэчериле веций ачестея ши н-адук род каре сэ ажунгэ ла коачере.
14Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу.
15Сэмынца каре а кэзут пе пэмынт бун сунт ачея каре, дупэ че ау аузит Кувынтул, Ыл цин ынтр-о инимэ бунэ ши куратэ ши фак род ын рэбдаре.
15Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню.
16Нимень, дупэ че а апринс о луминэ, н-о акоперэ ку ун вас, нич н-о пуне суб пат, чи о пуне ынтр-ун сфешник, пентру ка чей че интрэ сэ вадэ лумина.
16Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, не покрива її посудиною, або під ліжко її ставить; тільки ж на сьвічнику ставлять, щоб входячі бачили сьвітло.
17Фииндкэну есте нимик акоперит каре ну ва фи дескоперит, нимик тэйнуит каре ну ва фи куноскут ши ну ва вени ла луминэ.
17Нема бо нїчого тайного, що не виявить ся, і нїчого втаєного, що не взнаєть ся і на яв не вийде.
18Луаць сяма дар ла фелул кум аскултаць; кэччелуй че аре, и се ва да, дар челуй че н-аре, и се ва луа ши че и се паре кэ аре.”
18Вважайте оце, як слухаєте: хто бо має, дасть ся тому; а хто не має, і що, здаєть ся, має, візьметь ся від него.
19Мама ши фраций луй Исус ау венит ла Ел, дар ну путяу сэ-Й ворбяскэ дин причина нородулуй.
19Прийшла ж тодї до Него мати й брати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом.
20Чинева Й-а спус: „Мама Та ши фраций Тэй стау афарэ ши вор сэ Те вадэ.”
20І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити.
21Дар Ел, дрепт рэспунс, а зис: „Мама Мя ши фраций Мей сунт чей че аскултэ Кувынтул луй Думнезеу ши-Л ымплинеск.”
21Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухає і чинить його.
22Ынтр-уна дин зиле, Исус С-а суит ынтр-о корабие ымпреунэ ку ученичий Луй. Ел ле-а зис: „Хайдем сэ тречем динколо де лак.” Ши ау плекат.
22Стало ся ж одного дня, увійшов Він у човен, і ученики Його; й рече до них: Попливемо на той бік озера. І відчалили.
23Пе кынд высляу ей, Исус а адормит. Пе лак с-а стырнит ун аша выртеж де вынт, кэ се умпля корабия ку апэ ши ерау ын примеждие.
23Як же плили, заснув Він; і найшла буря вітряна на озеро, й заливало їх, і були вони в опасностї.
24Ау венит ла Ел, Л-ау дештептат ши ау зис: „Ынвэцэторуле, Ынвэцэторуле, перим.” Исус С-а скулат, а чертат вынтул ши валуриле ынфурияте, каре с-ау потолит, ши с-а фэкут линиште.
24Приступивши ж розбудили Його, кажучи: Наставниче, наставниче, погибаємо! Він же вставши, погрозив вітрові та буянню води; й зʼпинились, і настала тишина.
25Апой а зис ученичилор Сэй: „Унде вэ есте крединца?” Плинь де спаймэ ши де мираре, ей ау зис уний кэтре алций: „Чине есте Ачеста де порунчеште кяр ши вынтурилор ши апей, ши-Л аскултэ?”
25Рече ж їм: Де ж віра ваша? Вони ж полякані дивувались, кажучи один до одного: Хто ж оце сей, що й вітрам повелїває, і водї, і слухають Його?
26Ау венит ку корабия ын цинутул гергесенилор, каре есте ын дрептул Галилеий.
26І переплили в землю Гадаринську, що по тім боцї Галилеї.
27Кынд а ешит Исус ла цэрм, Л-а ынтымпинат ун ом дин четате, стэпынит де май мулць драчь. Де мултэ време ну се ымбрэка ын хайнэ ши ну-шь авя локуинца ынтр-о касэ, чи ын морминте.
27Як же вийшов Він на землю, зустрів Його один чоловік з города, що мав біса з давнього часу, й одежі не вдягав, і в хатї не пробував, тільки по гробах.
28Кынд а вэзут пе Исус, а скос ун стригэт аскуцит, а кэзут жос ынаинтя Луй ши а зис ку глас таре: „Че ам еу а фаче ку Тине, Исусе, Фиул Думнезеулуй челуй Пряыналт? Те рог ну мэ кинуи.”
28Побачивши ж Ісуса і закричавши, припав до Него, й голосом великим промовив: Що менї і Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? благаю Тебе, щоб мене не мучив.
29Кэч Исус порунчисе духулуй некурат сэ ясэ дин омул ачела, пе каре пусесе стэпынире де мултэ време; ера пэзит, легат ку кэтуше ла мынь ши ку обезь ла пичоаре, дар рупя легэтуриле ши ера гонит де дракул прин пустий.
29Повелїв бо духові нечистому вийти з чоловіка: почасту бо схоплював його; й заковувано його в залїза та пута, й стережено; й, розбиваючи окови, бував гнаний од біса в пустиню.
30Исус л-а ынтребат: „Кум ыць есте нумеле?” „Леӂиуне”, а рэспунс ел; пентру кэ интрасерэ мулць драчь ын ел.
30Питав же його Ісус, глаголючи: Яке тобі імя? Він же каже: Легион; бо бісів багато ввійшло в него.
31Ши драчий ругау стэруитор пе Исус сэ ну ле порунчяскэ сэ се дукэ ын адынк.
31І благали Його, щоб Він не велїв їм ійти в безодню.
32Аколо, пе мунте, ера о турмэ маре де порчь, каре пэштяу. Ши драчий ау ругат пе Исус сэ ле дя вое сэ интре ын ей. Ел ле-а дат вое.
32Був же там великий гурт свиней, що пас ся на горі; і благали Його, щоб дозволив їм в них увійти. І дозволив їм.
33Драчий ау ешит дин омул ачела, ау интрат ын порчь, ши турма с-а репезит де пе рыпэ ын лак ши с-а ынекат.
33Вийшовши ж біси з чоловіка, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в озеро, та й потонув.
34Поркарий, кынд ау вэзут че се ынтымпласе, ау фуӂит ши ау дат де весте ын четате ши прин сате.
34Побачивши ж пастухи, що сталось, повтїкали, й, пійшовши, сповістили по городах і по селах.
35Оамений ау ешит сэ вадэ челе ынтымплате. Ау венит ла Исус ши ау гэсит пе омул дин каре ешисерэ драчий шезынд ла пичоареле луй Исус, ымбрэкат ши ын тоате минциле; ши й-а апукат фрика.
35Повиходили ж дивитись, що сталось, і прийшли до Ісуса, й знайшли сидячого чоловіка, що з него біси вийшли, одягненого й при розумі, в ногах у Ісуса, й злякались.
36Чей че вэзусерэ челе петрекуте ле-ау повестит кум фусесе виндекат чел стэпынит де драчь.
36Сповістили ж їх і ті, що бачили, як спас ся біснуватий.
37Тот нородул дин цинутул гергесенилор а ругат пе Исус сэ плече де ла ей, пентру кэ ый апукасе о маре фрикэ. Исус С-а суит ынтр-о корабие ши С-а ынторс.
37І благав Його ввесь народ околицї Гадаринської вийти від них, бо страх великий обняв їх; Він же, ввійшовши в човен, вернув ся.
38Омул дин каре ешисерэ драчий Ыл руга сэ-й дя вое сэ рэмынэ ку Ел. Дар Исус л-а тримис акасэ ши й-а зис:
38Благав же Його чоловік, з котрого вийшли біси, щоб бути з Ним; відпустив же його Ісус, глаголючи:
39„Ынтоарче-те акасэ ши повестеште тот че ць-а фэкут Думнезеу.” Ел а плекат ши а вестит прин тоатэ четатя тот че-й фэкусе Исус.
39Вернись до дому твого та розкажи, скільки зробив тобі Господь. І пійшов він по всьому городу, проповідуючи, скільки зробив йому Ісус.
40Ла ынтоарчере, Исус а фост примит ку букурие де мулциме, кэч тоць Ыл аштептау.
40Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всї бо дожидали Його.
41Ши ятэ кэ а венит ун ом, нумит Иаир, каре ера фрунташ ал синагоӂий. Ел с-а арункат ла пичоареле луй Исус ши Л-а ругат сэ винэ пынэ ла ел акасэ;
41І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його.
42пентру кэ авя о сингурэ копилэ де врео дойспрезече ань, каре трэӂя сэ моарэ. Пе друм, Исус ера ымбулзит де нороаде.
42Бо дочка єдина була в него лїт дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него;
43Ши ера о фемее каре, де дойспрезече ань, авя о скурӂере де сынӂе; еа ышь келтуисе тоатэ аверя ку докторий, фэрэ с-о фи путут виндека вреунул.
43і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись,
44Еа с-а апропият пе динапой ши с-а атинс де поала хайней луй Исус. Ындатэ, скурӂеря де сынӂе с-а оприт.
44і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її.
45Ши Исус а зис: „Чине с-а атинс де Мине?” Фииндкэ тоць тэгэдуяу, Петру ши чей че ерау ку Ел ау зис: „Ынвэцэторуле, нороаделе Те ымпресоарэ ши Те ымбулзеск, ши май ынтребь: ‘Чине с-а атинс де Мине?’ ”
45І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене?
46Дар Исус а рэспунс: „С-а атинс чинева де Мине, кэч ам симцит кэ а ешит дин Мине о путере.”
46Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене.
47Фемея, кынд с-а вэзут датэ де гол, а венит тремурынд, с-а арункат жос, ынаинтя Луй, ши а спус ын фаца ынтрегулуй нород дин че причинэ се атинсесе де Ел ши кум фусесе виндекатэ нумайдекыт.
47Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усїм народом, і як одужала зараз.
48Исус й-а зис: „Ындрэзнеште, фийкэ; крединца та те-а мынтуит. Ду-те ын паче.”
48Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
49Пе кынд ворбя Ел ынкэ, вине унул дин каса фрунташулуй синагоӂий ши-й спуне: „Фийка та а мурит, ну май супэра пе Ынвэцэторул.”
49Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Йому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя.
50Дар Исус, кынд а аузит лукрул ачеста, а зис фрунташулуй синагоӂий: „Ну те теме; креде нумай ши ва фи тэмэдуитэ.”
50Ісус же, почувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бій ся; тільки віруй, то й спасеть ся.
51Кынд а ажунс ла каса фрунташулуй, н-а лэсат пе ничунул сэ интре ымпреунэ ку Ел, декыт пе Петру, пе Иаков, пе Иоан, пе татэл ши пе мама фетей.
51Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, та Йоана, та батька дитини й матїр.
52Тоць плынӂяу ши о бочяу. Атунч, Исус а зис: „Ну плынӂець; фетица н-а мурит, чидоарме.”
52Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить.
53Ей ышь бэтяу жок де Ел, кэч штияу кэ мурисе.
53І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла.
54Дар Ел, дупэ че й-а скос пе тоць афарэ, а апукат-о де мынэ ши а стригат ку глас таре: „Фетицо, скоалэ-те!”
54Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань.
55Ши духул ей с-а ынторс ын еа, яр фата с-а скулат нумайдекыт. Исус а порунчит сэ-й дя сэ мэнынче.
55І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти.
56Пэринций ей ау рэмас уймиць. Исус ле-а порунчит сэ ну спунэ нимэнуй челе ынтымплате.
56І дивувались родителї її; Він же заповів їм нїкому не казати, що сталось.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.