Iacobi 3
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Nolite plures magistri fieri fratres mei, scientes quoniam majus judicium sumitis.
1Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо.
2In multis enim offendimus omnes. Si quis in verbo non offendit, hic perfectus est vir: potest etiam freno circumducere totum corpus.
2Багато бо грішимо всї. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тїло.
3Si autem equis frena in ora mittimus ad consentiendum nobis, et omne corpus illorum circumferimus.
3Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо.
4Ecce et naves, cum magnæ sint, et a ventis validis minentur, circumferuntur a modico gubernaculo ubi impetus dirigentis voluerit.
4Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче.
5Ita et lingua modicum quidem membrum est, et magna exaltat. Ecce quantus ignis quam magnam silvam incendit !
5Так само й язик — малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить!
6Et lingua ignis est, universitas iniquitatis. Lingua constituitur in membris nostris, quæ maculat totum corpus, et inflammat rotam nativitatis nostræ inflammata a gehenna.
6І язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тїло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни.
7Omnis enim natura bestiarum, et volucrum, et serpentium, et ceterorum domantur, et domita sunt a natura humana:
7Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою;
8linguam autem nullus hominum domare potest: inquietum malum, plena veneno mortifero.
8язика ж нїхто з людей не може вгамувати; без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної.
9In ipsa benedicimus Deum et Patrem: et in ipsa maledicimus homines, qui ad similitudinem Dei facti sunt.
9Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали по подобию Божому.
10Ex ipso ore procedit benedictio et maledictio. Non oportet, fratres mei, hæc ita fieri.
10Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути.
11Numquid fons de eodem foramine emanat dulcem et amaram aquam?
11Хиба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке?
12Numquid potest, fratres mei, ficus uvas facere, aut vitis ficus? Sic neque salsa dulcem potest facere aquam.
12Хиба може, браттє моє, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само нї одна криниця не дає солоної і солодкої води.
13Quis sapiens et disciplinatus inter vos? Ostendat ex bona conversatione operationem suam in mansuetudine sapientiæ.
13Хто мудрий та розумний між вами, нехай покаже з доброго життя дїла свої в лагідности і премудрости.
14Quod si zelum amarum habetis, et contentiones sint in cordibus vestris: nolite gloriari, et mendaces esse adversus veritatem:
14Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду.
15non est enim ista sapientia desursum descendens: sed terrena, animalis, diabolica.
15Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська.
16Ubi enim zelus et contentio, ibi inconstantia et omne opus pravum.
16Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло.
17Quæ autem desursum est sapientia, primum quidem pudica est, deinde pacifica, modesta, suadibilis, bonus consentiens, plena misericordia et fructibus bonis, non judicans, sine simulatione.
17А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна.
18Fructus autem justitiæ, in pace seminatur, facientibus pacem.
18Овощ же праведности сїєть ся в упокої тим, хто творить упокій.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.