Romans 9
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)Translation
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1I speak the truth in Christ, I lie not, my conscience bearing me witness in the Holy Ghost:
1Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,
2That I have great sadness, and continual sorrow in my heart.
2що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.
3For I wished myself to be an anathema from Christ, for my brethren, who are my kinsmen according to the flesh,
3Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;
4Who are Israelites, to whom belongeth the adoption as of children, and the glory, and the testament, and the giving of the law, and the service of God, and the promises:
4вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
5Whose are the fathers, and of whom is Christ, according to the flesh, who is over all things, God blessed for ever. Amen.
5їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.
6Not as though the word of God hath miscarried. For all are not Israelites that are of Israel:
6Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
7Neither are all they that are the seed of Abraham, children; but in Isaac shall thy seed be called:
7анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.
8That is to say, not they that are the children of the flesh, are the children of God; buy they, that are the children of the promise, are accounted for the seed.
8Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.
9For this is the word of promise: According to this time will I come; and Sara shall have a son.
9Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
10And not only she. But when Rebecca also had conceived at once, of Isaac our father.
10Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
11For when the children were not yet born, nor had done any good or evil (that the purpose of God, according to election, might stand,)
11ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),
12Not of works, but of him that calleth, it was said to her: The elder shall serve the younger.
12сказано їй, що більший служити ме меншому,
13As it is written: Jacob I have loved, but Esau I have hated.
13яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.
14What shall we say then? Is there injustice with God? God forbid.
14Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
15For he saith to Moses: I will have mercy on whom I will have mercy; and I will shew mercy to whom I will shew mercy.
15Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
16So then it is not of him that willeth, nor of him that runneth, but of God that sheweth mercy.
16Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
17For the scripture saith to Pharao: To this purpose have I raised thee, that I may shew my power in thee, and that my name may be declared throughout all the earth.
17Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
18Therefore he hath mercy on whom he will; and whom he will, he hardeneth.
18Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
19Thou wilt say therefore to me: Why doth he then find fault? for who resisteth his will?
19Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
20O man, who art thou that repliest against God? Shall the thing formed say to him that formed it: Why hast thou made me thus?
20Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
21Or hath not the potter power over the clay, of the same lump, to make one vessel unto honour, and another unto dishonour?
21Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
22What if God, willing to shew his wrath, and to make his power known, endured with much patience vessels of wrath, fitted for destruction,
22Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
23That he might shew the riches of his glory on the vessels of mercy, which he hath prepared unto glory?
23і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
24Even us, whom also he hath called, nor only of the Jews, but also of the Gentiles.
24як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
25As in Osee he saith: I will call that which was not my people, my people; and her that was not beloved, beloved; and her that had not obtained mercy, one that hath obtained mercy.
25Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
26And it shall be, in the place where it was said unto them, You are not my people; there they shall be called the sons of the living God.
26І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
27And Isaias crieth out concerning Israel: If the number of the children of Israel be as the sand of the sea, a remnant shall be saved.
27Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
28For he shall finish his word, and cut it short in justice; because a short word shall the Lord make upon the earth.
28скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
29And as Isaias foretold: Unless the Lord of Sabaoth had left us a seed, we had been made as Sodom, and we had been like unto Gomorrha.
29І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
30What then shall we say? That the Gentiles, who followed not after justice, have attained to justice, even the justice that is of faith.
30Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
31But Israel, by following after the law of justice, is not come unto the law of justice.
31Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
32Why so? Because they sought it not by faith, but as it were of works. For they stumbled at the stumblingstone.
32Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
33As it is written: Behold I lay in Sion a stumblingstone and a rock of scandal; and whosoever believeth in him shall not be confounded.
33Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірує в Него, не осоромить ся.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.