Романь 9
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Спун адевэрул ын Христос, ну минт; куӂетул меу, луминат де Духул Сфынт, ымь есте мартор
1Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,
2кэ симт о маре ынтристаре ши ам о дурере некурматэ ын инимэ.
2що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.
3Кэч апроапе сэ дореск сэ фиу еу ынсумь анатема, деспэрцит де Христос, пентру фраций мей, руделе меле трупешть.
3Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;
4Ей сунт исраелиць, ау ынфиеря, слава, легэминтеле, даря Леӂий, служба думнезеяскэ, фэгэдуинцеле,
4вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
5патриархий, ши дин ей а ешит, дупэ труп, Христосул, каре есте май пресус де тоате лукруриле, Думнезеу бинекувынтат ын вечь. Амин!
5їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.
6Дар ачаста ну ынсямнэ кэ а рэмас фэрэ путере Кувынтул луй Думнезеу. Кэч ну тоць чей че се кобоарэ дин Исраел сунт Исраел
6Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
7ши, мэкар кэ сунт сэмынца луй Авраам, ну тоць сунт копиий луй Авраам, чи есте скрис: „Ын Исаак вей авя о сэмынцэ, каре-ць ва пурта нумеле.”
7анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.
8Ачаста ынсямнэ кэ ну копиий трупешть сунт копий ай луй Думнезеу, чи копиий фэгэдуинцей сунт сокотиць ка сэмынцэ.
8Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.
9Кэч кувынтул ачеста есте о фэгэдуинцэ: „Пе время ачаста Мэ вой ынтоарче, ши Сара ва авя ун фиу.”
9Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
10Ба май мулт; тот аша а фост ку Ребека. Еа а зэмислит дой ӂемень нумай де ла пэринтеле ностру Исаак.
10Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
11Кэч, мэкар кэ чей дой ӂемень ну се нэскусерэ ынкэ ши ну фэкусерэ нич бине, нич рэу – ка сэ рэмынэ ын пичоаре хотэрыря май динаинте а луй Думнезеу, прин каре се фэчя о алеӂере, ну прин фапте, чи прин Чел че кямэ –,
11ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),
12с-а зис Ребекэй: „Чел май маре ва фи роб челуй май мик”,
12сказано їй, що більший служити ме меншому,
13дупэ кум есте скрис: „Пе Иаков л-ам юбит, яр пе Есау л-ам урыт.”
13яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.
14Деч че вом зиче? Ну кумва есте недрептате ын Думнезеу? Ничдекум!
14Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
15Кэч Ел а зис луй Мойсе: „Вой авя милэ де орьчине-Мь ва плэчя сэ ам милэ ши Мэ вой ындура де орьчине-Мь ва плэчя сэ Мэ ындур.”
15Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
16Ашадар ну атырнэ нич де чине вря, нич де чине аляргэ, чи де Думнезеу, каре аре милэ.
16Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
17Фииндкэ Скриптура зиче луй Фараон: „Те-ам ридикат ынадинс, ка сэ-Мь арэт ын тине путеря Мя ши пентру ка Нумеле Меу сэ фие вестит ын тот пэмынтул.”
17Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
18Астфел, Ел аре милэ де чине вря ши ымпетреште пе чине вря.
18Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
19Дар ымь вей зиче: „Атунч де че май багэ винэ? Кэч чине поате ста ымпотрива воий Луй?”
19Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
20Дар, май деграбэ, чине ешть ту, омуле, ка сэ рэспунзь ымпотрива луй Думнезеу? Ну кумва васул де лут ва зиче челуй че л-а фэкут: „Пентру че м-ай фэкут аша?”
20Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
21Ну есте оларул стэпын пе лутул луй ка, дин ачеяшь фрэмынтэтурэ де лут, сэ факэ ун вас пентру о ынтребуинцаре де чинсте ши ун алт вас пентру о ынтребуинцаре де окарэ?
21Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
22Ши че путем спуне дакэ Думнезеу, фииндкэ воя сэ-Шь арате мыния ши сэ-Шь дескопере путеря, а суферит ку мултэ рэбдаре ниште васе але мынией, фэкуте пентру пеире,
22Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
23ши сэ-Шь арате богэция славей Луй фацэ де ниште васе але ындурэрий, пе каре ле-а прегэтит май динаинте пентру славэ (деспре ной ворбеск)?
23і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
24Астфел, Ел не-а кемат ну нумай динтре иудей, чи ши динтре нямурь,
24як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
25дупэ кум зиче ын Осея: „Вой нуми „попор ал Меу” пе чел че ну ера попорул Меу ши „пряюбитэ” пе чя каре ну ера пряюбитэ.
25Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
26Ши аколо унде ли се зичя: ‘Вой ну сунтець попорул Меу’, вор фи нумиць фий ай Думнезеулуй челуй виу.”
26І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
27Исая, де алтэ парте, стригэ ку привире ла Исраел: „Кяр дакэ нумэрул фиилор луй Исраел ар фи ка нисипул мэрий, нумай рэмэшица ва фи мынтуитэ.
27Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
28Кэч Домнул ва ымплини пе деплин ши репеде, пе пэмынт, кувынтул Луй.”
28скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
29Ши, кум зисесе Исая май ынаинте: „Дакэ ну не-ар фи лэсат Домнул Саваот о сэмынцэ, ам фи ажунс ка Содома ши не-ам фи асемэнат ку Гомора.”
29І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
30Деч че вом зиче? Нямуриле, каре ну умблау дупэ неприхэнире, ау кэпэтат неприхэниря, ши ануме неприхэниря каре се капэтэ прин крединцэ;
30Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
31пе кынд Исраел, каре умбла дупэ о Леӂе каре сэ дя неприхэниря, н-а ажунс ла Леӂя ачаста.
31Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
32Пентру че? Пентру кэ Исраел н-а кэутат-о прин крединцэ, чи прин фапте. Ей с-ау ловит де пятра де потикнире,
32Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
33дупэ кум есте скрис: „Ятэ кэ пун ын Сион о Пятрэ де потикнире ши о Стынкэ де кэдере, ши чине креде ын Ел ну ва фи дат де рушине.”
33Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірує в Него, не осоромить ся.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.