Luka 15
Asang Khongca Bible (Eastern Khumi Chin, 2019)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Tamut cong kaminawk hoi kazae kaminawk loe a lok tahngai hanah anih khaeah angzoh o.
1Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.
2To naah Farasinawk hoi ca tarik kaminawk mah, Hae kami loe kami zaenawk to kawk moe, nihcae hoi nawnto buh a caak, tiah laisaep o thuih.
2І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Що сей грішників приймає і їсть із ними.
3To naah anih mah nihcae khaeah, hae patahhaih lok hae thuih pae,
3Сказав же до них приповість сю, глаголючи:
4nangcae thung ih kami maeto mah tuu cumvaito tawnh, to thungah maeto anghmaa ving nahaeloe, qui takawt, takawtto tuunawk to praezaek ah caehtaak ueloe, kanghmaa maeto hnu ai karoek to pakrong mak ai maw?
4Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?
5A hnuk let naah loe, anghoehaih hoiah angmah ih palaeng nuiah a koeng.
5А знайшовши, положить на плечі собі, радїючи.
6Im ah a phak naah, ampuinawk hoi imtaeng kaminawk to nawnto a kawk moe, nihcae khaeah, Kanghmaa kaimah ih tuu to ka hnuk let boeh, anghoe o haih ah, tiah a naa.
6І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.
7Kang thuih o, to baktih toengah dawnpakhuem kangaih ai kami qui takawt, takawtto pongah loe, dawnpakhuem kami zae maeto nuiah van ah anghoe o kue tih.
7Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.
8To tih ai boeh loe nongpata mah a tawnh ih phoisa dip hato thungah maeto tahmat ving nahaeloe, anih mah hmai paang ueloe, im to pahuih pacoengah, phoisa dip hnu ai karoek to kahoihah pakrong mak ai maw?
8Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?
9Anih mah phoisa to hnuk naah, angmah ih ampuinawk hoi imtaeng kaminawk to nawnto kawk moe, ka tahmat ih phoisa to ka hnuk boeh, anghoe o haih ah, tiah a naa.
9А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.
10To baktih toengah, Kang thuih o, Sithaw ih van kaminawk hmaa ah dawnpakhuem kazae kami maeto nuiah anghoehaih to oh, tiah a naa.
10Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.
11Anih mah, Kami maeto mah capa hnetto tawnh:
11Рече ж: Один чоловік мав два сини,
12capa kanawk mah ampa khaeah, Pa, ka toep han koi qawk to na paek ah, tiah a naa. To pongah ampa mah nihnik hanah qawk to pazet pae.
12і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток.
13Akra ai ah a capa kanawk loe hmuennawk to lak boih moe, prae kangthla ah caeh; to prae ah a tawnh ih hmuennawk to kanawm acaeng haih boih.
13І не по многих днях, зібравши все молодший син, відʼїхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.
14A tawnh ih hmuennawk to patoh boih pacoengah loe, to prae ah kanung parai takang to thoh; to naah anih loe amtanghaih mah kae.
14Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток.
15Anih loe toksak hanah to ih prae kami maeto khaeah caeh; to kami mah anih to ok pacah hanah angmah ih lawk ah patoeh.
15І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї.
16Anih loe zok amthlam loiah ok mah caak ih canghum mataeng doeh caak han a khit: toe mi mah doeh buh to paek o ai.
16І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому.
17To naah anih mah, Kam pa mah patoeh hanah pacae ih tamnanawk mah mataeng doeh nae laek caa laek ai ah caaknaek a tawnh o, kai loe zok kamthlam ah ka paqam tom boeh!
17Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.
18Kang thawk moe, kam pa khaeah ka caeh han, anih khaeah, Pa, van hoi na hmaa ah ka zae boeh,
18Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,
19na capa, tiah kawk han doeh kam cuk ai boeh: patoeh han na thlai ih tamna maeto baktiah na omsak ah, tiah ka naa han, tiah a poek.
19і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20Anih loe angthawk moe, ampa khaeah caeh. Toe anih loklam kangthla ah oh naah, ampa mah anih to hnuk, to naah tahmenhaih tawnh pongah cawnh moe, anih to takop pacoengah, a mok.
20І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його.
21Capa mah ampa khaeah, Pa, van hoi na mikhnuk ah ka zae boeh, na capa ah kawk han doeh kam cuk ai boeh, tiah a naa.
21Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.
22Toe ampa mah a tamnanawk khaeah, Kahoih koek khukbuen to sin oh loe, anih to angkhuk o sak ah; a banpazung ah bantuek to abuen o sak ah loe, a khok ah khokpanai bum to abuen o sak ah:
22Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;
23kathawk maitaw to haeah hoi oh loe, bop oh; caa o si loe, nawm o si:
23і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:
24hae ka capa loe duek boeh, toe a hing let; anih loe anghmat boeh, toe hnuk let boeh, tiah a naa. Nihcae mah nawmhaih poih to sak o.
24бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.
25To naah a capa kacoeh loe lawk ah oh: anih loe angzoh, im phak tom naah loe, katoeng tamoi tuen hoiah hnawhhaih loknawk to a thaih.
25Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.
26Anih mah a tamna maeto kawk moe, haeah timaw sak o? tiah dueng.
26І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.
27Tamna mah anih khaeah, Nam nawk amlaem let boeh, ngantui ta hoi ngancuem ah phak let boeh pongah, nam pa mah kathawk maitaw to boh pae, tiah a naa.
27Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.
28A capa kacoeh loe palungphui pongah, imthung ah akun ai: to pongah ampa mah caeh moe, anih to pathloep.
28Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.
29Anih mah ampa khaeah, Khenah, saning hae zetto thung na tok kang sak pae, natuek naah doeh na thuih ih lok to ka aek vai ai to mah, kam puinawk hoi kanawm poihsak hanah maeh caa maeto mataeng doeh nang paek ai:
29Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;
30toe tangzat zaw kami hoiah nang ih hmuenmaenawk pasaeng boih, hae na capa angzoh naah loe, kathawk maitaw to na boh pae, tiah a naa.
30як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.
31To naah ampa mah anih khaeah, Ka capa, nang loe kai khaeah na oh poe, ka tawnh ih hmuenmaenawk boih loe nang ih ni.
31Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє;
32Hae nam nawk loe duek boeh, toe a hing let; anih loe anghmat boeh, toe hnuk let boeh pongah, oephaih poih a sak o han oh, tiah a naa.
32веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.