Провербеле 17
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Май бине о букатэ де пыне ускатэ ку паче декыт о касэ плинэ де кэрнурь ку чартэ!
1Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.
2Ун аргат ку минте стэпынеште песте фиул каре фаче рушине ши ва ымпэрци моштениря ку фраций луй.
2Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.
3Тигая лэмуреште арӂинтул ши купторул лэмуреште аурул, дар Чел че ынчаркэ инимиле есте Домнул.
3У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.
4Чел рэу аскултэ ку луаре аминте ла буза нелеӂюитэ ши минчиносул плякэ урекя ла лимба нимичитоаре.
4На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.
5Чине ышь бате жок де сэрак ышь бате жок де Чел че л-а фэкут; чине се букурэ де о ненорочире ну ва рэмыне непедепсит.
5Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.
6Копиий копиилор сунт кунуна бэтрынилор ши пэринций сунт слава копиилор лор.
6Вінець людей старих — сини синів, унуки, а слава дїтей — родичі їх.
7Кувинтеле алесе ну се потривеск ын гура унуй небун; ку кыт май пуцин кувинтеле минчиноасе, ын гура унуй ом де вицэ алясэ!
7Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.
8Даруриле пар о пятрэ скумпэ ын окий челор че ле примеск: орьынкотро се ынторк, избындеск.
8Гостинець — се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.
9Чине акоперэ о грешялэ каутэ драгостя, дар чине о поменеште мереу ын ворбириле луй дезбинэ пе приетень.
9Хто провину покриває — любови шукає, хто ж про неї все згадує — друга відвертає.
10О мустраре пэтрунде май мулт пе омул причепут декыт о сутэ де ловитурь пе чел небун.
10Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.
11Чел рэу ну каутэ декыт рэскоалэ, дар ун сол фэрэ милэ ва фи тримис ымпотрива луй.
11Хто бурить — у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.
12Май бине сэ ынтылнешть о урсоайкэ жефуитэ де пуий ей декыт ун небун ын тимпул небунией луй.
12Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.
13Челуй че ынтоарче рэу пентру бине ну-й ва пэрэси рэул каса.
13Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.
14Ынчепутул уней черте есте ка слобозиря унор апе; де ачея, курмэ чарта ынаинте де а се ынтеци.
14Почин до сварки — як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.
15Чел че яртэ пе виноват ши чел че осындеште пе чел невиноват сунт амындой о скырбэ ынаинтя Домнулуй.
15Хто грішного правдить і правого винуватить, — оба вони гидота Господеві.
16Ла че служеште арӂинтул ын мына небунулуй? Сэ кумпере ынцелепчуня?… Дар н-аре минте!
16Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, — на те в його нема ума.
17Приетенул адевэрат юбеште орькынд ши ын ненорочире ажунӂе ка ун фрате.
17Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.
18Омул фэрэ минте дэ кезэшие, се пуне кезаш пентру апроапеле сэу.
18Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.
19Чине юбеште чертуриле юбеште пэкатул ши чине-шь зидеште поарта пря ыналтэ ышь каутэ пеиря.
19Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.
20Чел ку инимэ префэкутэ ну гэсеште феричиря ши чел ку лимба стрикатэ каде ын ненорочире.
20Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.
21Чине дэ наштере унуй небун ва авя ынтристаре ши татэл унуй небун ну поате сэ се букуре.
21Хто дурня зродив — то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.
22О инимэ веселэ есте ун бун ляк, дар ун дух мыхнит усукэ оаселе.
22Веселе серце — як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.
23Чел рэу примеште дарурь пе аскунс ка сэ сучяскэ ши кэиле дрептэций.
23Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.
24Ынцелепчуня есте ын фаца омулуй причепут, дар окий небунулуй о каутэ ла капэтул пэмынтулуй.
24В розумного мудрість — перед очима, дурного ж очі — на концї землї її вбачають.
25Ун фиу небун адуче неказ татэлуй сэу ши амэрэчуне челей че л-а нэскут.
25Безумний син — отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.
26Ну есте бине сэ осындешть пе чел неприхэнит ла о глоабэ, нич сэ ловешть пе чей де ням алес дин причина неприхэнирий лор.
26Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити старшину за суд справедливий.
27Чине ышь ынфрынязэ ворбеле куноаште штиинца ши чине аре духул потолит есте ун ом причепут.
27Розумний — хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.
28Кяр ши ун прост ар трече де ынцелепт дакэ ар тэчя ши де причепут дакэ шь-ар цине гура.
28І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, — навіть розважливим.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.